Справа № 0101/6180/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2013 року
Алуштинський міський суд АР Крим у складі: головуючого судді - Прищепа А.В. при секретарі - Захаровой Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Алушта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба по справам дітей Алуштинської міської ради про визнання договору дарування недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом,
в с т а н о в и в:
30 листопада 2012 року позивачка ОСОБА_1 через свого адвоката з посиланням на вимоги статей 216,203,224,233,257 ЦК України звернулася до суду із позовом у якому просить суд визнати недійсним договір дарування кімнати АДРЕСА_1 який був посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу, та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом вищезазначеного нерухомого майна, що видано ОСОБА_3
Свої вимоги мотивує тим, що на праві власності позивачці та її матері - ОСОБА_4, яка померла, належала кімната загальною площею 22,4м? в комунальній квартирі АДРЕСА_1
Дану квартиру позивачка разом з матір'ю приватизували згідно із розпорядженням № 3521 від 22 березня 2004 року виконкому Партенітської селищної ради. В даній кімнаті позивачка зареєстрована і постійно проживає.
У зв'язку з тим, що вона має стійкий психічний розлад здоров'я, є інвалідом дитинства, а мати на той час була тяжко хвора, її мати без бажання позивачки на здійснення правочину вирішила подарувати кімнату в комунальній квартирі своєму сину, рідному брату позивачки - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
У зв'язку із укладеним правочином - договором дарування кімнати позивачка фактично залишилась без житла, так як відповідачка - дружина покійного брата вигоне її із квартири та здасть в психіатричну лікарню.
Отже позивачка вважає, що договір дарування є недійсним, оскільки він був укладений без дозволу органу опіки та піклування, він не відповідає її інтересам як інваліда дитинства. Мати вчинила цей договір під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, фактично залишивши її без житла.
У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, до суду надала свої письмові заперечення по справі, у яких просила розглянути справу у її відсутність та прийняти рішення з урахуванням тих пояснень, які вона надала у письмовій формі.
Згідно до пояснень відповідачки (а.с.63-64), яка зауважила, що вона не вступила в права спадкування після смерті її померлого чоловіка ОСОБА_5, тому вона не може бути відповідачем по справі, а позивачкою ОСОБА_1 пропущений строк пред'явлення вказаного позову. Підставою для укладання договору дарування стало психічний розгляд здоров'я позивачки та тяжка хвороба матері позивачки. При житті померлої ніяких конфліктів між ними та її померлим чоловіком не було. Отже договір дарування кімнати був укладений для того, щоб позивачка не залишилася на вулиці. Ніяких перешкод у користуванні квартирою відповідачка не чинить, більш того вона запропоновувала позивачки переїхати до міста Санкт-Петербург для того щоб їй допомогти, але позивачка відмовилася в цьому. Відповідачка також зауважила, що позивачка в силу свого психічного розладу, та отриманої інвалідності з дитинства - є дієздатною. При підписанні договору дарування сумнівів у дієздатності позивачки у нотаріуса не виникло. На спірній житловій площі прописана дитина позивачки, яка на даний час знаходиться на вихованні в домі малюків.
Представник третьої особи служби по справам дітей Алуштинської міської ради у судовому засіданні пояснила, що виступає по справі по захисту прав неповнолітньої дитини позивачки - ОСОБА_6, який знаходиться на вихованні в дитячому будинку. Причиною передачі дитини на виховання в державну установу послужило позбавлення позивачки батьківських прав, оскільки позивачка не мала можливості виховувати дитину в силу розладу здоров'я та життєвих умов. Позовні вимоги позивачки щодо визнання договору дарування недійсним підтримує, оскільки дитина прописана в спірній квартирі, своїми діями стосовно дарування своєї частки кімнати позивачка зачапає права дитини.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, допитавши свідків всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Обов'язок доказування відповідно зі статтями 10,60 ЦПК покладений на сторони у справі.
Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підставі наданих доказів, судом встановлено, що на праві приватної власності позивачці та її померлій матері - ОСОБА_4 належала кімната загальною площею 22,4м? в комунальній квартирі АДРЕСА_1 м. Алушта в рівних частках за кожним. Вказана кімната була приватизована ними згідно із розпорядженням № 3521 від 22 березня 2004 року виконавчим комітетом Партенітської селищної ради м. Алушта.
26 квітня 2007 року приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 був посвідчений договір дарування комунальної квартири АДРЕСА_1 м. Алушта між ОСОБА_4, ОСОБА_1 (дарувальники) та ОСОБА_5 - обдарований (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с.79).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить і кімната у комунальній квартирі АДРЕСА_1 м. Алушта.
З матеріалів спадкової справи № 184/2011 вбачається, що відповідачка 23 червня 2011 року звернулася до Алуштинської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5 (а.с.89).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_8, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с.11).
Відповідно до представлених суду даних з Алуштинської державної нотаріальної контори спадкова справа після її смерті не заводилася.
Позивачка звертаючись до суду із дійсним позовом просить визнати договір дарування спірної кімнати недійсним, посилаючись на психічний розлад здоров'я.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка знаходиться на обліку у лікаря-психіатра з 1979 року з діагнозом: розумова відсталість ступеня вираженої дебільності емоційно - вольової нестійкості.
По справі була призначена судово-психіатрична експертиза для з'ясування психічного стану позивачки на момент укладання договору дарування.
Відповідно до висновку проведеної судово-психіатричної експертизи встановлено, що на даний час, та на час укладання договору дарування 26 квітня 2007 року у позивачки було виявлено тяжкий психічний розлад - легка розумова відсталість (в степені вираженої дебільності), що свідчить про те, що за своїм психічним станом на момент укладання договору дарування кімнати позивачка не могла відповідати за свої дії та не могла керувати ними.
Згідно до ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно до ст. 233 ЦК України - правочин який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини та на їх вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Згідно до ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які пояснили, що позивачка з дитинства проживала із своєю матір'ю у комунальній квартирі, яка піклувалася за нею, оскільки позивачка страждала психічним розладом здоров'я. ЇЇ мати була тяжко хвора. Відповідачка ніякої матеріальної допомоги після смерті матері позивачці не надає.
Пояснення вказаних свідків суд приймає як доказ по справі, оскільки вказані свідки є неупередженими, та у них не існує ніякої заінтересованості в справі.
Суд також приймає до уваги пояснення позивачки, яка у судовому засіданні пояснила, що договір дарування був укладений в силу тяжких життєвих обставин, та в силу свого психічного стану здоров'я вона відмовилася від обов'язкової долі кімнати, не усвідомлюючи наслідки такого правочину.
Крім того, судом було встановлено, що позивачка залишається зареєстрованою в спірній кімнаті, та на житловій площі прописана її дитина, яка знаходиться на вихованні у дитячому будинку.
Також, судом враховується і те, що відповідно до рішення Партенітської селищної ради № 18-8 від 03.12.10р. за малолітнім ОСОБА_6, 2010 року народження закріплена житлова площа в квартирі АДРЕСА_1, відчуження якої без згоди служби у справах дітей в силу вимог статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» є не можливим, оскільки порушує права та інтереси дитини.
Отже, на розсуд суду, сукупність наведених вище обставин свідчить про те, що на момент укладення договору дарування обов'язкової долі кімнати в комунальній квартирі АДРЕСА_1 м. Алушта позивачка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а правочин щодо відчуження квартири вчинено під впливом тяжкої для неї обставини, без відповідної згоди третьої особи, внаслідок чого вона фактично позбавила себе та дитину права на житло.
Тому позовні вимоги в частині визнання правочину недійсним підлягають задоволенню.
Але, на розсуд суду не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки в частині скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке нібито видано відповідачці ОСОБА_2, оскільки вказане свідоцтво відповідачкою не отримано, про що свідчать матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_5, отже на даний час відсутній предмет спору.
Крім того, свідоцтво про право власності за своїм змістом є похідним документом, яким фіксується певний юридичний факт, що виникає на підставі правочину. Отже само по собі свідоцтво, внаслідок скасування підстав для виникнення юридичного факту, не є предметом судового оскарження.
Також, при вирішені дійсної справи суд вважає, що строк позовної давності, що передбачений п.5 частини 2 статті 258 ЦК України, в силу частини 4 статті 261 ЦК України не минув.
На підставі викладеного, керуючись статтями 216,224, 233 ЦК України, ст. 10,60,213-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба по справам дітей Алуштинської міської ради про визнання договору дарування недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування кімнати АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який був посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 26 квітня 2007 року по реєстру за № 1199.
В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Алуштинський міський суд АРК в порядку та строки, передбачені ст.ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя: