УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/190/4696/13Головуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
"15" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівАдаменко О.Г., Шестакової Н.В.
При секретаріВостріковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим до Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя, ОСОБА_6 про визнання недійсним п.1.20 рішення №21/1 від 26 січня 1999 року, п.3 рішення №870 від 26 листопада 2009 року, державного акту на право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Сімферополя АР Крим на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 червня 2013 року,
В С Т А Н О В Л А :
07 липня 2013 року заступник прокурора м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим звернувся до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя, ОСОБА_6 про визнання недійсним п.1.20 рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя №21/1 від 26 січня 1999 року в частині визначення ОСОБА_6 користувачем земельної ділянки АДРЕСА_2; п.3 рішення Сімферопольської міської ради №870 від 26 листопада 2009 року в частині надання останній у приватну власність земельної ділянки пл.0,06 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (поз.по ГП-4) для будівництва та обслуговування житлового будинку; визнання недійсним держаного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ№877005, виданого ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 червня 2013 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом заступника прокурора м. Сімферополя АР Крим.
В апеляційній скарзі заступник прокурора м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим просить скасувати ухвалу суду, передати питання щодо прийняття справи до провадження до суду першої інстанції, посилається на порушення судом норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Зазначає про те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного провадження, оскільки спір не є публічно - правовим. Посилається на те, що спір, який виникає із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та її представника, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом заступника прокурора м. Сімферополя суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виникли публічно-правові відносини, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Проте з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єтом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Отже, з огляду на вищезазначене, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у правовідносинах, які передбачають владний вплив уповноваженого законом одного (суб'єкта владних повноважень) на поведінку іншого (підпорядкованого) суб'єкта, який відповідно до законодавства зобов'язаний виконувати його вимоги та приписи.
Якщо ж спірні правовідносини не містять ознак, наведених вище, у цьому разі відсутній і публічно-правовий спір. Від справ цивільної юрисдикції адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.п. «г» п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» (із змінами) суди розглядають справи, зокрема, за позовами про визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого самоврядування, про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном.
У пунктах 6, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснюється, що при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому містяться вимоги щодо визнання недійсним п.1.20 рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя №21/1 від 26 січня 1999 року в частині визначення ОСОБА_6 користувачем земельної ділянки АДРЕСА_2; п.3 рішення Сімферопольської міської ради №870 від 26 листопада 2009 року в частині надання останній у приватну власність земельної ділянки пл.0,06 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (поз.по ГП-4) для будівництва для обслуговування житлового будинку; визнання недійсним держаного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ№877005, виданого ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку. Позовні вимоги пред'явлені на підставі цивільного кодексу України та земельного кодексу України.
Таким чином, із зазначених позовних вимог вбачається, що оспорюється право власності на земельну ділянку фізичної особи ОСОБА_6, отже спір не є публічно - правовим, а існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Але суддя першої інстанції вказаного не врахував і помилково дійшов висновку, що даний спір між сторонами є публічно - правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає необхідним оскаржувану ухвалу скасувати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, як постановлену з порушенням порядку, встановленого для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви заступника прокурора м.Сімферополя АР Крим, з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 303, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 червня 2013 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.