Провадження № 22ц/790/2684/13 Головуючий 1 інст. - Ільїна Г.І.
Справа №2034/2-3030/11 Доповідач - Макаров Г.О.
Категорія:житлові
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Макарова Г.О.,
суддів: Кіпенка І.С.,
Кружиліної О.А.,
при секретарі - Шабас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 5 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Липецького відділу ГУМВС України Харківської області про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,
встановила:
16.03.2011 року позивачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ліпецького відділу ГУМВС України в Харківській області, про усунення перешкод в користуванні власністю, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом в житловому будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що їм разом на праві спільної у часткової власності на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 01.10.2010 року, справа № 2-298 належить житловий будинок АДРЕСА_1.
Крім них в цьому будинку зареєстровані також відповідачі - донька позивачів і ОСОБА_2, зять ОСОБА_3 та онуки ОСОБА_4 і ОСОБА_5, що підтверджується записом в будинковій книзі. Однак, фактично відповідачі з вересня 2007 року в належному позивачам будинку не проживають постійно;" без поважних причин, строком понад один рік, їх мешканню в будинку ніхто не перешкоджав, а фактично відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_2, в своєму власному будинку, особистих речей, належних
відповідачам, і їхніх спальних місць в будинку також немає:;
Відповідачі протягом цього часу не приймають ніякої участі у витратах по утриманню будинку, комунальних платежах, а позивачі є людьми похилого віку, пенсіонерами, розміру їх пенсій ледве вистачає на ці витрати, із-за такого становища їм важко сплачувати за всі послуги самостійно з урахуванням ще чотирьох осіб, зареєстрованих в будинку, які не проживають в ньому, що ставить позивачів у важке , становище, обмежує права власника.
Протягом цього часу відповідачі із заявами до селищної ради та органів внутрішніх ,справ про поновлення їх порушеного права та вселення в будинок не зверталися, медичну допомогу та поштову кореспонденцію отримують за фактичним місцем проживання, Позивачі неодноразово, зверталися до відповідачів з проханнями добровільно знятися з і реєстраційного обліку в будинку, але вони відмовляються це зробити.
У судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали повністю, доводи викладені в позовній заяві підтримали, дали аналогічні пояснення.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, в судове засідання не з'явилися повторно, про іцо свідчать їх підписи в явочному листі і на зворотному повідомленні про отримання судової повістки, причину своєї неявки суду не повідомили.
Третя особа Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ліпецького відділу ГУМВ.С України в Харківській області подали до суду заяву, в якій просили розглянути справу у їх відсутність.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 5 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено.
Усунено ОСОБА_7, ОСОБА_8 перешкоди в користуванні належним їм на праві приватної власності житловим будинком АДРЕСА_1 у вигляді реєстрації в будинку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.
Скасовано реєстрацію ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за вказаною адресою.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить рішення суду в скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставин справи, оскільки суд безпідставно не узяв до уваги, те, що відповідачі не мають житла, а позивачі перешкоджають їм користуватися житловим будинком. Крім, встановивши повно обставини по справі, суд застосував закон, який не регулює спірних правовідносин.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Статтями 10, 11, 57, 58, 60, 179 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Відповідно до ст. ст. 401, 405 ЦК, 156 ЖК члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин.
Спірною є житлова площа в житловому будинку АДРЕСА_1, який належить позивачам ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на праві спільної приватної власності на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 01.10.2010 року, справа № 2-298.
В будинку зареєстровані позивачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8.. та відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Останні були зареєстровані в будинку у 2003 році, як члени , сім'ї позивачів - їх донька, зять та онуки.
Відповідачі придбали право на проживання в спірному будинку як члени сім'ї власника будинку, а тому вони мали право на користування цим житлом.
Але відповідачі з вересня 2007 року в спірному будинку не проживають, добровільно його залишили, забрали всі належні їм речі, стали проживати за іншою адресою. Спірним будинком з часу виселення не цікавляться і вселятися в нього вони не намагались. :
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01.10.2010 року (справа № 2-298) і ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07.12.2010 року по цій же справі, які набрали законної сили, було відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні житлом і вселенні та встановлено, що у вересні 2007 року ОСОБА_2 разом із чоловіком ОСОБА_3 та двома повнолітніми дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_4. вибули із спірного житлового будинку та вселились і постійно проживають в жилому АДРЕСА_2.
Актами депутатів Кулиничівської селищної ради від 16.11.2010 року, 10.01.2011 року, 05.03.2011 року та довідкою Кулиничівської селищної ради № 99 від 10.01.2011 року встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вересні 2007 року виїхали із спірного будинку, забрали.з нього свої.речі, оселились в будинку АДРЕСА_2, а ОСОБА_5 в жовтні того ж року вийшла заміж та "переїхала до міста Харкова, замки в спірному будинку з того часу не мінялись. :
Згідно довідки амбулаторії сімейного лікаря «Елітне» сел. Радгоспне Кулиничівської селищної ради № 1 від 24.02.2011 року відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 за паданням їм медичної допомоги звертались за місцем свого фактичного проживання, а відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 взагалі за наданням їм медичної допомоги не звертались.
З довідки відділення зв'язку вбачається, за адресою спірного житлового будинку на ім'я відповідачів поштової кореспонденції не надходило та їм не вручалось.
Згідно повідомлень Кулиничівської селищної ради та Липецького відділу ГУМВС України в Харківській області відповідачі із заявами про відновлення порушеного права та вселення в спірний ,будинок до них не звертались.
Допитані по справі свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підтвердили суду, що вони знають відповідачів, тому як є сусідами. Відповідачі не проживають в спірному будинку з вересня 2007 року тому, що фактично виселились з нього і стали проживати в сусідньому будинку. Вони виселилась з будинку батьків добровільно, тому як виїхали в свій власний будинок, їм невідомо, щоб відповідачі з'являлись в,спірному будинку або намагались вселитися в нього, під час знаходження в будинку позивачів свідки речей відповідачів в ньому не бачили. Також зазначили, що відповідачі за місцем свого мешкання в сусідньому будинку АДРЕСА_2.
Таким чином судом встановлено, що відповідачі не проживають в будинку з вересня 2007 року, тобто більш одного року, без поважних на то причин, комунальні послуги не спланують. їх особистих речей в будинку немає. Реєстрація відповідачів в будинку, що належить позивачам, обмежує їх права власників по користуванню нерухомим майном, тому відповідачі втратили право користування житлом в спірному будинку і підлягають зняттю з реєстрації.
Відомостей про те, що позивачі порушували їх право на проживання, відповідачі суду не надали, не виявили бажання звернутися до суду з позовом про поновлення порушеного права та вселення.
Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.
Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.
Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.
Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 5 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді: