АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Боголюбської Л.Б.,

суддів Дзюбіна В.В., Осіпової Л.О.,

за участю прокурора Ємця А.А.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, який зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1, раніше судимий 18.08.2011 року

вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 185 КК

України до покарання у виді штрафу у розмірі 50

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.,

штраф сплачено 20.12.2012 року, -

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 186 КК України - на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 5 липня 2012 року приблизно о 09 год. 15 хв. з метою викрадення чужого майна, зламавши запірні пристрої металопластикового вікна, проник до квартири АДРЕСА_3, звідки таємно, повторно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_2 на загальну суму 3 199 грн. 90 коп.

07 серпня 2012 року приблизно о 2 год. 00 хв. ночі з метою викрадення чужого майна, зламавши з використання заздалегідь заготовленої металевої планки запірні пристрої вікна, ОСОБА_1 проник у квартиру АДРЕСА_4, звідки повторно, таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_3, на загальну суму 28596 грн. 50 коп.

27 серпня 2012 року приблизно о 16 год. 15 хв. з метою викрадення чужого майна ОСОБА_1 через незачинене вікно проник до квартири АДРЕСА_2 та заволодів майном, що належало ОСОБА_4 на загальну суму 5 550 грн. Коли ОСОБА_1 з викраденим майном залишав зазначену квартиру, його злочинні дії були виявлені потерпілим. Усвідомлюючи, що його дії стали носити явно відкритий характер для потерпілого, утримуючи викрадені речі при собі, ОСОБА_1 не виконав вимог потерпілого зупинитися та з місця вчинення злочину втік, тобто відкрито повторно заволодів чужим майном, але невдовзі був затриманий працівниками міліції.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного засудженому покарання через його невідповідність ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості і постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі, за ч.3 ст. 186 КК України - у виді 6 років позбавлення, і на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити ОСОБА_1 до відбуття покарання у виді 6 років позбавлення волі.

На обґрунтування своєї пропозиції апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано дані про особу засудженого, зокрема те, що він раніше засуджувався за злочин проти власності, на шлях виправлення не став, вчинив цілий ряд умисних корисливих злочинів. ОСОБА_1 офіційно не працював і вчинення злочинів проти власності було єдиним джерелом його прибутку, а тому, на думку апелянта, призначене судом покарання не сприятиме виправленню та не буде достатнім для запобігання вчинення ним нових корисливих злочинів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, пояснення засудженого, який проти апеляції заперечував і просив вирок суду залишити без зміни, вказуючи на його законність, посилаючись на готовність нести відповідальність за вчинені ним злочини, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 365 КПК України 1960 року, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них на підставі ч.3 ст. 299 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

Дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України кваліфіковані вірно.

Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

При цьому судом першої інстанції враховано тяжкість скоєних злочинів, які відповідно до вимог ст. 12 КК України за класифікацією віднесені до тяжких злочинів, дані про особу ОСОБА_1, в тому числі і ті, на які є посилання у апеляції, зокрема те, що він був раніше судимий, а також судом враховано, що за місцем проживання засуджений характеризується позитивно, на момент постановлення вироку працював.

Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття засудженого у вчиненому злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлено.

Отже, суд обґрунтовано прийшов до висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, визнавши таке покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тобто призначив покарання з додержанням вимог ст. 65 КК України.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в частині призначеного ОСОБА_1 покарання внаслідок його м'якості та призначення більш суворого покарання, як про це просить у своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, оскільки доводи апелянта про необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання, ніж те, яке призначив суд першої інстанції не є переконливими.

Керуючись п. 15 Розділу ХІ « Перехідні положення» КПК України,

ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.

С У Д Д І:

_________________ ________________ _______________

Боголюбська Л.Б. Дзюбін В.В. Осіпова Л.О.

Справа № 11/796/1272/2013 Категорія КК: ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186

Головуючий у першій інстанції Марченко М.В.

Доповідач Боголюбська Л.Б.