АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Полтавцевої Г.А.,

суддів Мосьондза І.А., Новова С.О.,

за участі секретаря Богач Н.М.,

прокурора Чорногуза О.Ю.,

розглянувши апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 та прокурора у кримінальному провадженні Василенка С.В. на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 5 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному 4 грудня 2012 року до ЄРДР за № 22012000000000053 за підозрою у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ст.366 ч.2 (в редакції від 05.04.01 КК України) та ст.191 ч.5 КК України, повернуто до Генеральної прокуратури України для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині судового рішення.

Зокрема, суд послався на те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 затверджений прокурором, але підписаний лише слідчим, що суперечить вимогам ч.3 ст.291 КПК України і, крім того, фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені прокурором в акті, не містять відомостей щодо місця вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Суд також зазначив, що всупереч вимогам ст.293 КПК України до обвинувального акту долучено розписку обвинуваченого про отримання ним копії обвинувального акту на ім'я слідчого, а не прокурора, і, крім того, процесуальні дії та рішення, зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, викладені не в хронологічному порядку.

Прокурор у кримінальному провадженні Василенко С.В. в апеляції просить ухвалу суду скасувати з призначенням за даним провадженням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, оскільки, на його думку, судом допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства. При цьому зазначає, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 підписаний слідчим і прокурором, висновок суду про необхідність зазначення в обвинувальному акті відомостей щодо місця вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення є надуманими та не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, а наявність розписки на ім'я слідчого, а не прокурора про отримання обвинуваченим копії акту не є підставою для повернення акту прокурору.

Обвинувачений в апеляційній скарзі також посилається на незаконність рішення місцевого суду, оскільки суд, на його думку, в порушення вимог ст. 314 КПК України, в підготовчому засіданні не закрив дане кримінальне провадження, хоча повинен був це зробити.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та підозрюваного не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.314 ч.3 п.3 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Як видно з обвинувального акту, складеного щодо ОСОБА_1 старшим слідчим в ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України В.Компанець, 28 лютого 2013 року він був затверджений прокурором С. Василенком, але ним не підписаний, що прямо суперечить вимогам п.3 ст.291 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги прокурора про те, що прокурор зобов'язаний підписувати обвинувальний акт лише у випадку його складання самостійно, колегія суддів розцінює як довільне трактування прокурором вимог статті 291 КПК України, що є недопустимим для посадовця такого рангу.

Доводи апеляції прокурора про те, що вимоги суду про необхідність зазначення в обвинувальному акті відомостей щодо місця вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи суперечать вимогам ст.32 КПК України, відповідно до якої суд може здійснювати кримінальне провадження лише в межах територіальної юрисдикції вчиненого кримінального правопорушення.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з прокурором, що долучення до справи розписки обвинуваченого про отримання ним копії обвинувального акту на ім'я слідчого, а не прокурора, а також викладення не в хронологічному порядку процесуальних дій та процесуальних рішень, зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування, не можуть бути підставами для повернення акту прокурору, але через порушення прокурором вимог ст.32 КПК та ч.3 ст.291 КПК України підстав для задоволення апеляції прокурора колегія суддів не вбачає.

Підстави для задоволення апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 також відсутні, оскільки у відповідності з вимогами ч.3 ст.314 КПК України суд за своєю ініціативою під час проведення підготовчого судового засідання має право, а не зобов'язаний закривати кримінальне провадження.

Керуючись ст. 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 5 червня 2013 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію прокурора у кримінальному провадженні С.В.Василенка та обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

Г.А. Полтавцева   І.А. Мосьондз   С.О. Новов

Справа №761/6277\13

№ апеляційного провадження:11-кп/796/240/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Романишена І.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Полтавцева Г.А.