Справа № Провадження №1004/2440/12 11-кп/780/179/13 Головуючий у І інстанціїКіхтенко

Категорія18Доповідач у 2 інстанції Іванова І.В.

16.07.2013

ВИРОК

Іменем України

16 липня 2013 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати з кримінальних

справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Левчука О.Д., Дриги А.М.,

при секретарі - Шовкопляс С.П.

з участю прокурора - Красківського В.П.

обвинуваченої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Богуславського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Вироком Богуславського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Медвин Богуславського р-ну Київської області, українку, громадянку України, з середньою освітою, не одружену, не працюючу, яка має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судиму 20.08.2012 року Богуславським районним судом Київської обл. за ч.1 ст.185 КК України до 150 годин громадських робіт, яка проживає у АДРЕСА_1,

засуджено за ч.2 ст.389 КК України до 3 місяців арешту, за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік із встановленням обов'язків відповідно до ст.76 КК України періодично з'являтись на реєстрацію, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, не виїжджати без їх дозволу за межі України на постійне проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено у виді особистого зобов'язання.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що вона, будучи раніше засудженою Богуславським районним судом Київської області від 20 серпня 2012 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт та будучи 26 вересня 2012 року ознайомлена з порядком і умовами відбування покарання з попередженням про кримінальну відповідальність за ухилення від його відбування, умисно, починаючи з 22 жовтня 2012 року не виконувала встановлених їй обов'язків, не виходила на громадські роботи без поважної причини, таким чином не відпрацювавши 82 години громадських робіт, чим навмисно ухилилася від відбування покарання.

Крім того, ОСОБА_2, в період з 21 по 27 грудня 2012 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи біля господарства потерпілої ОСОБА_3, що розташоване по АДРЕСА_2, помітивши в скриньці на паркані конверт, достовірно знаючи, що в ньому знаходяться гроші в сумі 200 грн., які належать потерпілій, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, шляхом вільного доступу таємно викрала вказаний конверт з грошима, після чого з місця вчинення злочину зникла, а викраденими грошима розпорядилась на власний розсуд.

Не погоджуючись з вироком суду, заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи вирок в частині доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченої, вважає, що вирок в частині призначеного покарання підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м 'якості.

Просить ухвалити в цій частині новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 389 КК України до 3 місяців арешту, за ч. 2 ст. 185 КК України до З років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді З років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 71, 72 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Богуславського районного суду від 20 серпня 2012 року остаточно призначити покарання у виді 3 років 7 днів позбавлення волі.

Свої вимоги мотивує тим, що суд, призначивши ОСОБА_2 покарання не врахував, що вона маючи не зняту і не погашену судимість за попереднім вироком вчинила новий корисливий злочин, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення, тому вважає, що застосування судом ст. 75 КК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Крім того, посилається, що суд безпідставно не застосував при призначенні обвинуваченій покарання правила ст.71 КК України, оскільки вона вчинила новий злочин, не відбувши покарання за попереднім вироком.

Інші учасники судового провадження апеляційних скарг не подавали.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченої, яка в дебатах та останньому слові просить залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи та дослідивши дані про особу обвинуваченої, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, при обставинах викладених у вироку суду, колегією суддів не перевіряється, оскільки фактичні обставини справи в суді першої інстанції учасниками судового провадження не оспорювалися, стосовно них відповідно до вимог ст.349 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались і вони в апеляційній скарзі не оскаржуються.

Дії ОСОБА_2 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання та за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає вимогам закону.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_2 покарання, зокрема, не призначення їй покарання за сукупністю вироків, заслуговують на увагу.

Так, згідно з вимогами ч. 1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з положеннями ст.72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Богуславського районного суду Київської області від 20 серпня 2012 року ОСОБА_2 було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт. Відбуваючи це покарання, ОСОБА_2 ухилилась від його повного відбування, у зв'язку із чим її було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.389 КК України.

Згідно з довідкою кримінально-виконавчої інспекції Таращанського міжрайонного відділу, ОСОБА_2 не відбула 82 години громадських робіт, призначених їй попереднім вироком.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування при призначені обвинуваченій покарання статтей 71,72 КК України, тому твердження в апеляційній скарзі прокурора в цій частині є обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність посилення обвинуваченій покарання та необґрунтованість застосування судом ст. 75 КК України, судом враховані.

Так, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченій обґрунтував свій висновок, у відповідності з вимогами ст.65 КК України врахувавши ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які відносяться до невеликої та середньої тяжкості, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, визнання вини, активне сприяння слідству, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу винної, яка має неповнолітню дитину, дійшов до висновку про необхідність призначення покарання у виді арешту за ст.389 ч.2 КК України та позбавлення волі за ст.185 ч.2 КК України у межах, передбачених санкціями статей для даних видів основного покарання, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі та застосувавши ст.75 КК України, звільнив обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки саме таке покарання на думку колегії суддів буде відповідати вимогам кримінального закону і є необхідним та достатнім для досягнення його мети.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне застосувати при призначенні обвинуваченій остаточного покарання ст.ст.71, 72 КК України, тому вирок в частині призначення покарання обвинуваченій підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині свого вироку.

На підставі викладеного, керуючись 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

з а с у д и л а:

Апеляційна скарга заступника прокурора Київської області частково задовольнити.

Вирок Богуславського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного їй покарання скасувати.

Ухвалити у цій частині новий вирок.

За ч. 2 ст. 389 КК України призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.

За ч. 2 ст. 185 КК України призначити ОСОБА_2 покарання у виді 1 року 6 місяців (одного року шести місяців) позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 покарання у виді 1 року 6 місяців (одного року шести місяців) позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та невідбутої частини покарання за попереднім вироком, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців 5 днів (один рік шість місяців п'ять днів).

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок Богуславського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду Київської області може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: