Копія Справа №705/2535/13-к

1-кп/705/138/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2013 Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді Кімстачова О.С.

з участю:

секретаря судового засідання Розборської А.А.

прокурора Хмелюка О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Умані Черкаської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250100000061 від 30 січня 2013 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Драбів Драбівського району Черкаської області, громадянина України, який відбуває покарання в Старобабанівській ВК-92 УДПтС України в Черкаській області, с. Старі Бабани, Уманського району Черкаської області, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 10.08.2004 року Драбівським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 289 КК України, до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

2) 02.09.2005 року Драбівським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 122 КК України, до 1 року позбавлення волі. У силу ст. 71 КК України приєднано частково не відбуте покарання у вигляді 2 років 6 місяців за вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 10.08.2004 року і остаточно визначено до відбування покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 12.02.2009 року по відбуттю строку покарання;

3) 26.01.2010 року Драбівським районним судом Черкаської області за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 309, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, - судимості у встановленому законом порядку не зняті і не погашені,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи засудженим 26.01.2010 року Драбівським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 309, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, відбуваючи покарання в Старобабанівській виправній колонії № 92 з 25.03.2010 року, будучи зобов'язаним згідно з п.п. 28,29 "Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань", затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275, та ст. 188 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції 2003 року), утримувати в чистоті жилі і службові приміщення, дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, за графіком чергувати в камерах, працювати в місцях та на роботах, які визначаються адміністрацією колонії та сумлінно ставитися до праці, бути ввічливими з працівниками установ виконання покарань, виконувати їх законні вимоги, умисно, з метою ухилення від виконання встановлених обов'язків, здобуття авторитету серед засуджених негативної спрямованості, допускав неодноразові, грубі порушення Правил внутрішнього

розпорядку установ виконання покарань у вигляді непокори законним вимогам адміністрації установи, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме:

08.01.2013 року перебуваючи в робочій камері ДІЗО, в робочий час, без поважних причин в категоричній формі відмовився від повного обшуку, на неодноразову законну вимогу начальника відділення №12 соціально-виховної та психологічної служби ОСОБА_2 та начальника відділення №11 соціально-виховної та психологічної служби ОСОБА_3 припинити опір, відповів відмовою в зухвалій, демонстративній формі, чим не виконав законної вимоги працівників установи, за що 08.01.2013 року притягувався до дисциплінарної відповідальності - переведено до ПКТ строком на 2 (два) місяці, правами начальника колонії.

Після поміщення в ПКТ він відповідних висновків не зробив та продовжував порушувати режим відбування покарання, а саме:

21.01.2013 року перебуваючи в камері ДІЗО, в робочий час, без поважних причин в категоричній формі відмовився від повного обшуку, на неодноразову законну вимогу начальника відділення №12 соціально-виховної та психологічної служби ОСОБА_2 та начальника відділення №11 соціально-виховної та психологічної служби ОСОБА_3 припинити опір, відповів відмовою в зухвалій, демонстративній формі, чим злісно (відкрито) не виконав законної вимоги представника адміністрації установи, за що 21.01.2013 року притягувався до дисциплінарної відповідальності - поміщено в ДІЗО строком на 15 діб, правами начальника колонії.

Він же, 22.01.2013 року перебуваючи в робочій камері ДІЗО, в робочий час, будучи здоровим, нагодованим, взутим та забезпеченим одягом та інструментом , без поважних причин в категоричній формі відмовився приступати до роботи і не приступив до роботи на протязі дня, на неодноразову законну вимогу начальника відділення соціально психологічної служби капітана внутрішньої служби ОСОБА_2 приступити до роботи відповів відмовою в зухвалій, демонстративній формі, чим злісно (відкрито) не виконав законної вимоги представника адміністрації установи, за що 22.01.2013 року притягувався до дисциплінарної відповідальності - оголошено «Догану», правами начальника колонії.

Він же, 23.01.2013 року перебуваючи в робочій камері ДІЗО, будучи здоровим, нагодованим, взутим, забезпеченим одягом та інструментом, в робочий час, без поважних причин в категоричній формі відмовився приступати до роботи і не приступив до роботи на протязі дня, на неодноразову законну вимогу начальника відділення соціально психологічної служби капітана внутрішньої служби ОСОБА_2 приступити до роботи відповів відмовою в зухвалій, демонстративній формі, чим злісно (відкрито) не виконав законної вимоги представника адміністрації установи, за що 22.01.2013 року притягувався до дисциплінарної відповідальності - оголошено «Сувору догану», правами начальника колонії.

Він же, 24.01.2013 року перебуваючи в робочій камері ДІЗО, в робочий час, будучи здоровим, нагодованим, взутим, забезпеченим одягом та інструментом, без поважних причин в категоричній формі відмовився приступати до роботи і не приступив до роботи на протязі дня, на неодноразову законну вимогу начальника відділення соціально психологічної служби капітана внутрішньої служби ОСОБА_2 приступити до роботи відповів відмовою в зухвалій, демонстративній формі, чим злісно (відкрито) не виконав законної вимоги представника адміністрації установи, за що 24.01.2013 року притягувався до дисциплінарної відповідальності - оголошено «Догану», правами начальника колонії.

Він же, 25.01.2013 року перебуваючи в робочій камері ДІЗО, в робочий час, будучи здоровим, нагодованим, взутим, забезпеченим одягом та інструментом, без поважних причин в категоричній формі відмовився приступати до роботи і не приступив до роботи на протязі дня, на неодноразову законну вимогу начальника відділення соціально психологічної служби капітана внутрішньої служби ОСОБА_2 приступити до роботи відповів відмовою в зухвалій, демонстративній формі, чим злісно (відкрито) не виконав законної вимоги представника адміністрації установи, за що 25.01.2013 року притягувався до дисциплінарної відповідальності - оголошено «Сувору догану», правами начальника колонії.

Він же, 29.01.2013 року перебуваючи в робочій камері ДІЗО, в робочий час, будучи здоровим, нагодованим, взутим, забезпеченим одягом та інструментом без поважних причин в категоричній формі відмовився приступати до роботи і не приступив до роботи на протязі дня, на неодноразову законну вимогу начальника відділення соціально психологічної служби капітана

внутрішньої служби ОСОБА_2 приступити до роботи відповів відмовою в зухвалій, демонстративній формі, чим злісно (відкрито) не виконав законної вимоги представника адміністрації установи, за що 29.01.2013 року притягувався до дисциплінарної відповідальності - оголошено «Догану», правами начальника колонії.

Він же, 04.02.2013 року перебуваючи в робочій камері ДІЗО, в робочий час, будучи здоровим, нагодованим, взутим, забезпеченим одягом та інструментом, без поважних причин в категоричній формі відмовився приступати до роботи і не приступив до роботи на протязі дня, на неодноразову законну вимогу начальника відділення соціально психологічної служби капітана внутрішньої служби ОСОБА_2 приступити до роботи відповів відмовою в зухвалій, демонстративній формі, чим злісно (відкрито) не виконав законної вимоги представника адміністрації установи, за що 06.02.2013 року притягувався до дисциплінарної відповідальності - оголошено «Догану», правами начальника колонії.

Він же, 11.03.2013 року перебуваючи в камері ДІЗО, в робочий час, без поважних причин в категоричній формі відмовився від повного обшуку, на неодноразову законну вимогу начальника відділення №12 соціально-виховної та психологічної служби ОСОБА_2 припинити опір, відповів відмовою в зухвалій, демонстративній формі, чим злісно (відкрито) не виконав законної вимоги представника адміністрації установи, за що 11.03.2013 року притягувався до дисциплінарної відповідальності - поміщено в ДІЗО строком на 15 діб, правами начальника колонії.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 391 КК України як злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбуття покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.

12 квітня 2013 року, на стадії досудового розслідування, між прокурором прокуратури Уманського району Черкаської області з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів Тарасенком Олександром Васильовичем та підозрюваним ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з цією угодою: її сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 391 КК України; підозрюваний ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, і зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні; припинити злісну непокору законним вимогам представників адміністрації установи виконання покарання під час подальшого відбування покарання. Також сторони узгодили: обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 є рецидив злочинів; покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 та на яке він дав свою згоду, а саме: покарання за ст. 391 КК України у виді позбавлення волі на один рік, на підставі ч. 4 ст. 71 КК України, до призначеного покарання, з не відбутого покарання за вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 26.01.2010 року у виді 4 років позбавлення волі, приєднати частково невідбуте покарання у виді 1 місяця позбавлення волі і остаточно призначити до відбуття 1 рік 1 місяць позбавлення волі. В угоді також зазначені доля речових доказів по кримінальному провадженню, наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди відповідно до ст. 476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з таких мотивів та вимог закону.

Згідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Така угода відповідно до ч. 2, 5 ст. 469 КПК України може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Частиною четвертою ст. 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних

проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним, згідно зі ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, який завдав шкоди суспільним інтересам.

Пунктом першим ч. 3 ст.314 КПК України встановлено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості, а частиною другою ст. 474 КПК України встановлено, що розгляд щодо угоди проводиться під час підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю розуміє: що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а він, обвинувачений, має права, визначені пунктом першим ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним; вид і міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Вислухавши сторони кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_1, який показав, що укладення угоди з його сторони є добровільним, оцінюючи викладені вище обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що укладення угоди сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що зміст та умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст. 472 КПК України, Кримінального кодексу України та відсутні підстави для відмови в затвердженні угоди, визначені ч. 7 ст. 474 КПК України, суд приходить до переконання про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_1 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання відповідно до ст. 475 КПК України.

Обвинуваченому ОСОБА_1 роз'яснені і йому зрозумілі наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373,374, 472, 474, 475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 12 квітня 2013 року про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури Уманського району Черкаської області з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів молодшим радником юстиції Тарасенком Олександром Васильовичем та обвинуваченим ОСОБА_1.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 і ч. 4 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 26.01.2010 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та визначити за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Речові докази по кримінальному провадженню: оригінали документів про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень (акти, рапорти, постанови), вилучені з особової справи засудженого ОСОБА_1, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Роз'яснити ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 діб з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: /підпис/ О.С. Кімстачов