Справа № 2-228/12 Головуючий у І інстанції Грибанова Ю.Л.

Провадження № 22-ц/780/3268/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.

Категорія 4 16.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Садовий масив «Глеваха-1» про усунення перешкод у користуванні майном, скасування свідоцтва про право приватної власності, знесення самочинно побудованого автогаражу та надбудови над погребом, забов»язання не порушувати правил добросусідства, зняття з паркану конструкції, що порушує права та відшкодування моральної шкоди, відновлення становища, що існувало до порушення права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач ОСОБА_2, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа: Садовий масив «Глеваха-1» про усунення перешкод у користуванні майном, скасування свідоцтва про право приватної власності, знесення самочинно побудованого автогаражу та надбудови над погребом, забов»язання не порушувати правил добросусідства, зняття з паркану конструкції, що порушує права та відшкодування моральної шкоди, відновлення становища, що існувало до порушення права. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона в 1988 році стала членом СТ « Садовод» у масиві «Глеваха-1» Васильківського району Київської області по 4 лінії ділянка НОМЕР_1, а відповідач є її сусідом на ділянці НОМЕР_2.

На підставі рішення Глевахівської селищної ради від 15 листопада 1995 року позивачу було передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,06 га ( 20м х 30м), при виділенні даної земельної ділянки вона мала трапецевидну форму з гострим кутом по фасадній стороні в сторону відповідача. У 1989 році відповідач переніс межу земельної ділянки і порушив межі земельної ділянки, яку за рішенням Управління від 26 травня 1988 року вона отримала, всі будівлі відповідачем побудовані на межі їх ділянок.

Згідно з протоколом членів СТ «Садовод» Міншосдору від 12 лютого 1989 року зобов»язано власника ділянки НОМЕР_2, тобто ОСОБА_4 перенести границю і паркан між ділянками НОМЕР_1, і НОМЕР_2 в сторону від ділянки НОМЕР_1 по 4 садовій лінії на 85 см , а в сторону ділянки НОМЕР_3 на 65 см. А також зобов»язано ОСОБА_4 перенести будівлю над погребом на відстань 1,5 м від границі ділянки позивача НОМЕР_1, тобто на лінії садового будинку ділянки НОМЕР_2,

Згідно рішення Правління СТ «Глеваха- 1», у 1988 році позивачу виділено ділянку по ширині 20 м та по довжині з глибини 30 м. Згідно державного акту на право приватної власності позивачу належить земельна ділянка шириною 19,60 м, довжиною 30,15 м, а насправді в неї земельна ділянка шириною 19,33 м, довжиною 29,75 м, що свідчить про порушення відповідачем її права.

Крім того, відповідач обладнав зливи в сторону земельної ділянки позивача, будинку та господарських будівель, самочинно побудував гараж з порушенням протипожежних правил, встановив конструкцію із вмонтованими сонячними ліхтарями, які всю ніч світять у вікно її спальні, зробив підхід до спільної криниці зі сторони її земельної ділянки, позбавивши її можливості користуватися криницею, погрожує їй фізичною розправою.

Позивач вважала, що моральна шкода полягає в тому, що з її ділянки стали зникати речі, відповідач в бджолиний пилок підсипав бите скло, в димохід вкинув сиру глину, через що дим йшов у приміщення, краде у неї електроенергію, отруїв 243 сім'ї бджіл, вона зверталася до міліції, але в порушенні кримінальної справи було відмовлено, ламав замки, розкидав ікони, розміщує на паркані мітли, петлі, хрести, дзеркала.

Позивач просила зобов»язати відповідача усунути перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки, що була виділена у користування згідно з протоколом членів СТ «Садовод» Міншосдору від 12 лютого 1989 року, а саме зобов»язати відповідача перенести границю і паркан між ділянками НОМЕР_1 і НОМЕР_2 в сторону від ділянки НОМЕР_2 по 4 садовій лінії на 85 см.; визнати незаконним рішення, дію чи бездіяльність органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, а саме скасувати акт про право приватної власності відповідача на земельну ділянку НОМЕР_2 у СМ «Глеваха-1», як такий, що порушує право володіти і користуватися земельною ділянкою; припинити дію, що порушує право, тобто знести самочинно побудований автогараж, побудований на землі позивача, що порушує право користування позивача земельною ділянкою, що знаходиться у її власності; припинити дію, що порушує право, тобто зобов»язати відповідача не порушувати правил добросусідства і не порушувати їх при користуванні земельною ділянкою НОМЕР_2, а саме: - не порушувати право власності на земельну ділянку та майно один одного шляхом проникнення на земельну ділянку без дозволу не проникати на земельні ділянки сторін договору; - не порушувати право власності на належне сторонам майно та особисті речі, які знаходяться у володінні сторін; - забезпечити не проникнення води та інших атмосферних опадів з суміжних будівель на земельну ділянку один одного, в тому числі недопущення виводу водостоків на земельну ділянку сусіда, усунення зливних ям, які порушують санітарні норми та забезпечують доступ зливних вод до фундаменту будинку, руйнуючи його; забезпечити не проникнення речей, що знаходяться у власності позивача на земельну ділянку сусіда без його дозволу (металеві конструкції, предмети побутового, господарського а сільськогосподарського призначення); - усунути фактори та чинники, що негативно впливають на фізичне та психічне здоров»я сторін, пригнічують моральний стан та гідність, через які можуть виникати в майбутньому конфлікти між сусідами ( різного роду хрести, дзеркала та інші предмети); - не заподіювати майнової та моральної шкоди шляхом знищення рослин, тварин та комах, що знаходяться на земельній ділянці сусіда; - чітко встановити кордони між ділянками у межах встановлених правовстановлюючими документами та нормативними актами; - не порушувати правил добросусідства, встановлених чинним законодавством України та маральними засадами українського суспільства; припинити дію, що порушує право, тобто зобов»язати відповідача зняти зі свого паркану конструкцію, що по суті є хрестом та порушує з вищевказаних причин моральні засади нашого суспільства; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25.000 грн., відновити становище, яке існувало до порушення, тобто перенести криницю на свою ділянку чи сплатити за ту частину, якою вона не може користуватись - 1/4 частину; відновити становище, яке існувало до порушення, усунути перешкоди у користуванні належною їй землею навколо криниці; примусово виконати обов»язок в натурі побудувати спільний металевий паркан висотою не менше 2 метрів за рахунок'спільної участі обох сторін; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту від 30 листопада 2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0590 га для ведення садівництва, що розташована в АДРЕСА_1, розміри земельної ділянки - з однієї сторони 19,50 м, з другої 19,60 м, з однієї сторони 30,15 м, з другої сторони 30,20 м.

Згідно із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 жовтня 2006 року ОСОБА_2 є власником садового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до Державного акту від 27 грудня 2002 року, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,06 га для ведення садівництва в СТ «Глеваха-1», розміри земельної ділянки: з однієї сторони 20,20 м, з другої 20,00 м, розмір іншої сторони ділянки 30,00 м.

Згідно із договорів дарування садового будинку та земельної ділянки від 31 жовтня 2007 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 садовий будинок НОМЕР_2 по лінії 4 в СТ «Глеваха-1» та земельну ділянку площею 0,06 га за зазначеною адресою.

Відповідно до ст.ст. 319, 391 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених Законом; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 103, 104 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше, не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Як видно із проведеної за клопотанням позивача земельно-технічної експертизи фактична площа земельної ділянки ОСОБА_2, складає 0,0582 га ( 0,0590 га згідно її державного акту, з вулиці ширина 19,17 м замість 19,50 м, з другої сторони 19,76 м замість 19,6 м., при чому розміри не співпадають і зі сторони відповідача і зі сторони другого сусіда (ділянка №31).

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 слід відмовити, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем ОСОБА_4 її права власності на земельну ділянку, так як фактичні межі її земельної ділянки не відповідають межам, зазначеним у її державному акті з усіх чотирьох сторін. Крім того, стаття 130 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку.

Суд першої інстанції також вірно прийшов до висновку про те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача ОСОБА_4 перенести границю і паркан між їх ділянками в сторону його ділянки на 85 см, як це зазначалося у протоколі загальних зборів членів садового товариства від 12 грудня 1989 року, не може бути задоволена, так як це рішення стосувалося не відповідача, а його матері ОСОБА_5, а також через те, що необхідність перенесення паркану на 85 см не доведена позивачем. Позовна вимога про перенесення криниці чи сплату частини її вартості не стосується відповідача, так як нею користуються і інші члени садового товариства. Інші позовні вимоги випливають із вимоги про межі земельних ділянок, нічим не доведені, тому повністю не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Що стосується позовних вимог про заподіяння відповідачем ОСОБА_2 моральної шкоди, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не доведені ні підстави, ні розмір заподіяної шкоди, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: