донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.07.2013 р. справа №913/947/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Кододова О.В.

суддівГеза Т.Д.

Мартюхіна Н.О.

при секретарі Коломієць С.О. за участю представників сторін: від позивача - Калінін С.В. (за довіреністю) від відповідача - не з»явився

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи ОСОБА_5, м. Алчевськ

на рішення господарського судуЛуганської області

від25.04.2013р. (повний текст складений та підписаний 29.04.2013року)

у справі№913/947/13 (суддя Голенко І.П.)

за позовомПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ

до проФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Алчевськ Луганської області стягнення 1343254,89грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ звернулося з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Алчевськ Луганської області про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007року в сумі 1343254,89 грн., яка складається з кредитної заборгованості - 1270794,00 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування коштами - 68549,95 грн., пені за порушення строків погашення кредиту - 1847,25 грн. та пені за порушення строків погашення процентів - 2063,69 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. (повний текст складений та підписаний 29.04.2013року) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Алчевськ Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ, заборгованість за кредитом у розмірі 1270794,00 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 68549,95 грн. , пеню за порушення строків погашення кредиту у розмірі 1778,83 грн., пеню за порушення строків погашення процентів у розмірі 2063,69 грн., судовий збір у розмірі 26863,73 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В оспорюваному рішенні зазначається, що господарським судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007р., а саме: відповідач не виконав зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків в терміни, передбачені вищезазначеними договором та додатком до нього (Графік погашення кредитної заборгованості та сплати страхових платежів). Матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 1270794грн., заборгованість за процентами в сумі 68549,95грн.

Рішення також мотивовано тим, що місцевий господарський суд дійшов до висновку про стягнення пені за порушення строків погашення кредиту з 01.11.2012р. по 29.11.2012р. у розмірі 247,62 грн., з 01.12.2012р. по 27.12.2012р. у розмірі 461,08 грн., з 01.02.2013р. по 27.02.2013р. у розмірі 462,34грн. , 01.03.2013р. по 03.03.2013р. у розмірі 77,06грн. Перевіривши іншу частину розрахунку пені за порушення строків погашення кредиту, суд дійшов висновку про її обґрунтованість. За розрахунком суду загальна сума пені за порушення погашення кредиту складає 1778,83грн. за період з 01.11.2012р. по 03.03.2013р. Доказів погашення відповідачем заявлених до стягнення сум, в т. ч. після порушення провадження у справі сторонами не було надано.

Господарський суд Луганської області також у рішенні зазначив, що кредитний договір №014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007р., укладений в рамках додаткової угоди №1 до Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007р., сторони якої вже визначені як банк та фізична особа-підприємець ОСОБА_5, є його невід'ємною частиною. Доводи відповідача про те, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки кредитний договір № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007р. укладався між позивачем та фізичною особою ОСОБА_5 відхилені судом першої інстанції.

В оспорюваному рішенні також зазначається, шо договором передбачена можливість збільшення процентної ставки. Нова процентна ставка починає діяти з 21 дня після відправлення банком повідомлення відповідно до п. 1.4.1.7.1 цього договору. При цьому судом звертається увага на те, що сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище двадцятиденного строку, вважається дата зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення (п. п. 1.4.1.7.2 договору). позивач виконав умови договору щодо направлення відповідачу листа з повідомленням про вручення спростовують доводи відповідача про те, що він дізнався про збільшення процентної ставки лише з листа банку від 03.07.2012. Крім того, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами б/н від 23.12.2009, № 09/11 від 13.01.2011, б/н від 04.05.2012, якими повідомляв банк про тимчасові фінансові труднощі, у зв'язку з чим, просив банк надати йому відстрочку щодо погашення тіла кредиту та процентів строком на один рік. Отже, викладене спростовують доводи відповідача про те, що він сплачував відсотки у більшому розмірі з метою дострокового погашення. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" № 661 набув чинності з 10 січня 2009 року, банк мав право змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку, оскільки вказані дії були вчинені позивачем до набрання чинності вказаного закону.

Господарським судом Луганської області позовні вимоги задоволені, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007р. у розмірі 1343186,47 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 1270794,00 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 68549,95 грн., пені за порушення строків погашення кредиту у розмірі 1778,83 грн. та пені за порушення строків погашення процентів у розмірі 2063,69 грн., у задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Відмова суду першої інстанції у задоволенні вимог щодо стягнення пені мотивована тим, що розрахунок суми пені не відповідає нормам діючого законодавства. Крім того судом застосовані положення ст. ст. 231, 232 ГК України щодо строку нарахування та пред'явлення до стягнення пені, оскільки дії позивача щодо нарахування пені на суму заборгованості за кредитом у сумі 22 915,77 грн. в розмірі 108095,17 грн. за період з 16.05.2003 по 23.05.2011 є в загалі не правомірними, невиправданими та економічно не обґрунтованими. Вимоги позивача щодо стягнення штрафу судом відхилені за недоведеністю.

Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, м. Алчевськ Луганської області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що позивачем відмовлено листом від 25.04.2013року у здійсненні перерахунку відсотків з 01.08.2008року за наявний період із застосуванням процентної ставки 13,5%. Не подання позивачем без поважних причин витребуваних судом документів є підставою для винесення господарським судом ухвали про залишення позову без розгляду. Відсутність у позивача повідомлення про вручення відповідачу листа про збільшення відсоткової ставки до 17% за кредитним договором від 07.12.2007року, вказує на недоведеність позивачем обставин, щодо направлення ним такого повідомлення відповідачу, висновки суду про встановлення факту направлення 11.07.2008року позивачем ґрунтується не на доказах, що є порушенням вимог ст.32,36, ч.2 ст.82 ГПК України. Відтак на думку скаржника позивачем не додержано порядку зміни процентної ставки відповідно до п.п.1.4.1.7 - 1.4.1.7.3 договору, ним не було доведено відповідачу про зміну банком процентної ставки за договором.

Апелянт зазначає, що докази повідомлення позивачем відповідача про розмір нарахованих процентів за користування кредитом, які підлягають сплаті відповідачем, позивачем не надано суду. Висновки суду, що відповідач за період з 01.08.2008року по 2012рік сплачуючи проценти за новою процентною ставкою з зазначенням конкретного періоду оплати, за відсутності зазначення про це, що оплата здійснюється для дострокового погашення процентної ставки та погодився з нею, ґрунтується лише на припущеннях суду, а не на доказах, що є порушенням ч.2 ст.82 ГПК України. Крім того, як зазначив апелянт, позивачем не надано суду банківські виписки з рахунків обліку нарахованих процентних доходів банку, несплаченої суми. Неподання позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів є підставою для залишення позову без розгляду.

На думку скаржника, кредитний договір від 07.12.2007року банком укладено з ОСОБА_5, як з фізичною особою. Суд дійшов до помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Скаржник зазначає, що станом на 01.04.2013року переплата за процентами за кредитним договором від 07.12.2007року складає 246025,31грн.

Скаржник посилається на те, що він відмовив банку у задоволенні претензії, у зв'язку із протиправною заявою банку про дострокове погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором. Крім того судом не застосовано позовну давність до позовних вимог позивача, наявність якої є підставою для відмови у позові.

Позивач у відзиві на апеляційну скарзі (вхід. №02-48/54412/13 від 17.06.2013року) просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013року без змін.

Відповідач 08.07.2013року надіслав на адресу Донецького апеляційного господарського суду телеграму (вхід.№02-48/6006/13) у якій просить перенести розгляд справи у зв»язку із знаходженням представника у відпустці.

Судом не задоволено клопотання апелянта про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

Звертаючись з апеляційною скаргою на прийняте судом рішення, заявник не був позбавлений можливості вирішити питання щодо участі його представника, згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Позиція Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 є викладеною в апеляційній скарзі.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції (кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (позичальник) 07.12.2007року укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г, яка належним чином підписана сторонами договору (генеральна угода).

Пунктом 1.3 статті 1 Статуту передбачено, що Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

За умовами п. п. 1.1 п. 1 генеральної угоди, кредитор на положеннях цієї угоди зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, які є її невід'ємними частинами. Кредитні кошти надаватимуться траншами за умови належного оформлення забезпечення згідно п. 2.6.

Відповідно до п. п. 1.2 п. 1 генеральної угоди загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми 5000000 грн.

Згідно п. п. 1.4 п. 1 генеральної угоди термін користування кредитними коштами за даною угодою встановлюється до 06 грудня 2017року, якщо інше не передбачено кредитними договорами, укладеними в рамках даної угоди.

У подальшому, 07.12.2007року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007року кредитний договір № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007року.

Відповідно до частини № 1 даного договору визначені наступні умови: розмір кредиту - 2 500 000 грн. 00 коп., цільове призначення кредиту - на споживчі цілі; процентна ставка - 13,5 %, дата остаточного повернення кредиту - 06.12.2017 (включно). (а.с.13-14)

Згідно п. п. 1.1 п. 1 договору (додаток 5 частини №2, а.с.15) банк на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині № 1 цього договору, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно п. п. 1.4.1.2. п. 1 банк надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування. (а.с.16)

Згідно до п. п. 1.4.1.3 п. 1 договору проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов п. п. 1.5 договору.

За умовами п. п. 1.4.1.4 п. 1 договору нараховані проценти сплачуються позичальником на рахунок процентів банку, вказані в частині № 1 цього договору у розмірі, визначеному п. п. 1.4.1.2.-1.4.1.7. цього договору. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на небанківський день - платежі здійснюються позичальнику у банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця.

Відповідно до п. 1.4.1.7 договору у випадках зміни середньозваженої вартості залучення строкових коштів банками України згідно офіційних даних НБУ, зміни облікової ставки НБУ, введення оподаткування банківських операцій з залучення строкових коштів, збільшення норм відрахувань для формування обов'язкових резервів за строковими вкладами, збільшення норм відрахувань до "Фонду гарантування вкладів", збільшення рівня інфляції, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку, та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Сторони договору дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки при укладанні цього договору. У цьому випадку сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника та прав банку за цим договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Згідно п. п. 1.4.1.7.1 договору про зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Таке повідомлення є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п.1.4.1.7.2 договору нова процентна ставка починає діяти з 21 дня після відправлення банком повідомлення відповідно до п. 1.4.1.7.1 цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище двадцятиденного строку, вважається дата зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Пунктом 1.5 договору визначено порядок виконання боргових зобов'язань.

Так, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині № 1 цього договору.

Нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в Графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно п. п. 1.7.1 п. 1.7 договору банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною заявкою позичальника.

Відповідно п. п. 1.9.1 договору незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначений банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в т. ч., але не виключно, встановлених п 2.3.8-3.13, п. п. 1.4.1 та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

За умовами п.п. 4.1.1 договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

У подальшому, 17.08.2012року між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 2 до Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007року, у якій змінювалась редакція п. 2.6, 5.7, 6.7, 10.3, стаття 3 доповнювалась п. 3.2.

17.08.2012року між банком та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007р., яка належним чином підписана сторонами (додаткова угода, а.с. 28), за умовами якої п. 1.4.1.6 частини 2 договору викладено у наступній редакції: процентна ставка за цим договором може бути змінена за згодою сторін, про що має бути укладено додаткову угоду до цього договору. Крім того, змінили редакцію п. п. 4.1.3 п. 4 договору. Інші умови договору залишені без змін.

Відповідач звернувся до позивача з заявкою б/н від 21.12.2007р. про видачу кредитних коштів у розмірі 2500000 грн. (а.с.35)

Згідно розпорядження банку № 7573 від 21.12.2007року (а.с.36) позивач надав відповідачу кредит на суму 2500000 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки № К10/2 від 27.12.2007р.

У липні 2008 року позивач звернувся до відповідача з листом про зміну процентної ставки за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007р. (а.с.25-26) , у якому із посиланням на п. п. 1.4.1.7 договору повідомив про збільшення процентної ставки до 17% та дату, з якої почне діяти нова процентна ставка - з 01.08.2008р. Лист був направлений відповідачу 11.07.2008року рекомендованим листом (а. с. 27), однак конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення було повернуто позивачу у зв'язку з закінченням строку зберігання. (а.с.207)

Відповідач неодноразово звертався до позивача із листами щодо перенесення строків платежів за кредитами.

У подальшому, 07.12.2012року позивач звернувся до відповідача з претензією № С13-120-1-216089 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007р., у якій містилася вимога про дострокове погашення з посиланням на п. 1.9.1 кредитного договору заборгованості у 30-тиденний термін з моменту отримання претензії. Дана претензія отримана відповідачем 20.12.2012 та залишена без відповіді та виконання (а. с. 38-39).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст.ст. 526, 525 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007р. є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач належним чином зобов'язання за договором, в термін, передбачений договором відповідач не виконав. Доказів погашення суми заборгованості за кредитом відповідачем до матеріалів справи не надано, таким чином за позивачем наявна заборгованість у розмірі 1270794грн.

Крім того позивачем правомірно відповідно до умов договору нараховано проценти за користування кредитом у сумі 68549,95 грн. з новою процентною ставкою 17%.

Як вже зазначалося, п. п. 1.4.1.7.1 договору сторони визначили, що про зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Таке повідомлення є невід'ємною частиною цього договору.

Нова процентна ставка починає діяти з 21 дня після відправлення банком повідомлення відповідно до п. 1.4.1.7.1 цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище двадцятиденного строку, вважається дата зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Позивач 11.07.2008року рекомендованою поштою направив на адресу відповідача лист про зміну процентної ставки за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007року, у якому повідомив про збільшення процентної ставки до 17% та дату, з якої почне діяти нова процентна ставка - з 01.08.2008року. Зазначений лист з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення було повернуто позивачу у зв'язку з закінченням строку зберігання. Одночасно договором не покладено на позивача обов'язок кілька разів направляти повідомлення про збільшення процентної ставки відповідачеві. Таким чином висновок господарського суду Луганської області що позивач дотримався порядку зміни процентної ставки відповідно до п. п. 1.4.1.7.1- 1.4.1.7.2 договору, з 01.08.2008 почала діяти нова процентна ставка - 17% є вірним, з яким погоджується апеляційна інстанція.

Таким чином заборгованість відповідача складала за кредитом - 1270794,00грн., по процентах за користування кредитом - 68549,95 грн.

Крім того судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду , що матеріалами справи підтверджується, що відповідач останній за період з 01.08.2008 - по 2012 рік сплачував проценти за новою процентною ставкою з зазначенням конкретного періоду оплати, а саме за минулий період користування кредитом та відсутні будь-які відомості про те, що оплата здійснюється для дострокового погашення, тобто відповідач своїми фактичними діями підтвердив те, що він знав про відповідне збільшення процентної ставки та погодився з нею.

Одночасно місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" № 661 не може бути застосований у даному випадку, оскільки зазначений Закон набув чинності з 10 січня 2009 року, тобто після застосування банком процентної ставки у розмірі 17%.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у даному випадку не може йтися мова про односторонню зміну умов договору за тих підстав, що сторони договору передбачили такий порядок погодження нової процентної ставки (п.1.4.1.7.1) шляхом направлення повідомлення яке є невід»ємною частиною договору.

Відтак обґрунтованим є висновок місцевого суду про задоволення вимог позивача в цій частини є законним та підлягає залишенню без змін.

Враховуючи невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, позивачем нараховано пеню за порушення строків погашення кредиту у розмірі 1847,25 грн. за період з 31.10.2012р. по 03.03.2013р. та пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 2063,69 грн. за період з 01.10.2012р. по 03.03.2013р.

Відповідно до ст.ст.610-611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. п. 4.1.1. п. 4.1. договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

За невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, позивачем нараховано та вимагається до стягнення пеня за порушення строків погашення кредиту у розмірі 1847,25 грн. за період з 31.10.2012р. по 03.03.2013р. та пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 2063,69 грн. за період з 01.10.2012р. по 03.03.2013р.

Підпунктом 1.5.1 п. 1.5 договору передбачено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору), та дати для погашення частини кредиту, встановлені Графіком повернення кредиту та сплати процентів.

Відтак господарський суд Луганської області дійшов вірного висновку, що нарахування пені повинно здійснюватися з першого числа місяця, а саме з 01.11.2012р. по 29.11.2012р. у розмірі 247,62 грн., з 01.12.2012р. по 27.12.2012р. у розмірі 461,08 грн., з 01.02.2013р. по 27.02.2013р. у розмірі 462,34 грн., 01.03.2013р. по 03.03.2013р. у розмірі 77,06 грн. Пеня за порушення строків погашення кредиту, за розрахунком суду першої інстанції складає 1778,83 грн. за період з 01.11.2012 по 03.03.2013.

Посилання заявника у апеляційній скарзі на те, що кредитний договір №014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007року банком укладено з ОСОБА_5, як із фізичною особою та спір не підлягає вирішенню у господарських судах, колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна копія ухвали апеляційного суду Луганської області від 18.02.2013року по справі №22ц/1290/6190/12 (а.с.112-114) за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 08.11.2012року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання зміни відсоткової ставки за користування кредитом недійсним та покладення зобов'язання здійснити перерахунок. У даній ухвалі апеляційним судом встановлено, що кредитний договір №014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007року, укладений в рамках Додаткової угоди №1 до генеральної угоди про надання кредитних ресурсів №010/52-00/157/Г від 07.12.2007року є його невід»ємною частиною та даний спір повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 09.04.2013року ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18.02.2013року залишено без змін.

Відповідно до ст.35ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відтак доводи відповідача, що кредитний договір №014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007року укладався між позивачем та фізичною особою ОСОБА_5 господарським судом Луганської області в оспорюваному рішенні не прийняті до уваги правомірно. Крім того, додатки до цього договору підписувалися ОСОБА_5 як підприємцем.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не застосовано позовну давність до позовних вимог позивача, наявність якої є підставою для відмови у позову, судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно з ст.256 та ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем при розгляді справи у суді першої інстанції подавалося відповідне клопотання про застосування строку позовної давності. За таких обставин та враховуючи, що позов обґрунтований поданими доказами, відповідачем не спростований, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України, відтак апеляційна скарга Фізичної особи ОСОБА_5, м. Алчевськ задоволенню не підлягає.

Таким чином рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013року у справі №913/947/13 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_5, м. Алчевськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. (повний текст складений та підписаний 29.04.2013року) по справі №913/947/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. (повний текст складений та підписаний 29.04.2013року) по справі №913/947/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Кододова О.В.

Судді: Геза Т.Д.

Мартюхіна Н.О.

Надруковано 5 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу, 1- у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЛО .