Справа № 2-3080/2007p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2007 року Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого - судді Ванівського О.М.
при секретарі Грицко P.P.
з участю адвоката позивача - ОСОБА_1
з участю представника позивача - ОСОБА_2
з участю представника відповідача відділу освіти Галицької районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради та представника третьої особи(Кутельмах 3.) - ОСОБА_4 з участю представника відповідача ОСОБА_3 середньої спеціалізованої загальноосвітньої школи №28 та третьої особи - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до відділу освіти Галицької районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 середньої спеціалізованої загальноосвітньої школи №28 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, надання відпустки та відшкодування моральної шкоди
встановив:
ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом про визнання неправомірними(недійсними) наказів відділу освіти Галицької районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради №01-21/108 від 27.06.2007 р. та №68 від 29.06.2007 р. дирекції ЛССЗШ №28 про звільнення з роботи та поновлення її на роботі. Крім того, вона просить зобов'язати відповідачів надати їй соціальну відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, надати їй щорічну відпустку, відшкодувати моральну шкоду. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що її не було ознайомлено із наказом про прийняття на роботу з 15.01.2007р. до 29.06.2007р., про що свідчить відсутність її підпису про ознайомлення у наказі. Також її не було ознайомлено з наказом про звільнення з роботи з 29.06.2007 року, про що свідчить відсутність її підпису про ознайомлення у наказі №68 від 29.06.2007 року. Крім того, її, як вагітну, не мали права звільнити та обов'язково працевлаштувати. Все це призвело до значних моральних страждань, оскільки вона будучи вагітною, змушена була звертатись в різні інстанції, затрачати час та здоров'я.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та дали пояснення аналогічні мотивам позовної заяви. Крім того, адвокат ОСОБА_1 доповнив, що при звільненні порушено норми КЗпП України, позивачку звільнено незаконно, а тому просить суд позов задоволити.
Представник відповідача відділу освіти Галицької районної адміністрації ЛМР та одночасно представник третьої особи на стороні відповідача позов не визнав, пояснивши, що позивачку звільнено на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору. Із позивачкою був проведений розрахунок повністю, а тому враховуючи вище наведене у позові позивачки слід відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_3 середньої спеціалізованої загальноосвітньої школи та одночасно третя особа на стороні відповідача позов не визнала та пояснила, що жодних порушень із сторони керівництва школи не було. Звільнення проведено відповідно до вимог КЗпП України.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази прийшов до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
2
Судом встановлено та підтверджується наявними в справі доказами що між Позивачкою - ОСОБА_6 та Відповідачами - відділом освіти Галицької районної адміністрації ЛМР, ОСОБА_3 середньою спеціалізованою загальноосвітньою школою №28 виникли відносини, які регулюються нормами КЗпП України.
Згідно свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, останні зареєстрували шлюб 17 лютого 2007 р. у Франківському відділі реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_3 міського управління юстиції. Прізвище після реєстрації шлюбу позивачки - ОСОБА_8Т.(а.с. 24).
На підставі заяви про прийняття на роботу(а.с. 5) директором ЛССЗШ №28 був виданий наказ №01-21/10 від 12 січня 2007 року, яким ОСОБА_7 було прийнято на посаду вчителя англійської мови ЛССЗШ №28 з неповним тижневим навантаженням(9год) за сумісництвом на час відсутності основного працівника ОСОБА_9 з 15.01.2007 р. по 29.06.2007 р. (а.с. 7).
Згідно наказу відділу освіти Галицької районної адміністрації ЛМР №01-21/108 від 27.06.2007р. ОСОБА_7 звільнена з роботи згідно п.2 ст. 36 КЗпП України з 29.06.2007р. у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору(а.с. 10).
При прийнятті на роботу за сумісництвом, позивачка ОСОБА_7 - ОСОБА_8 зобов'язана була повідомити дирекцію школи про те, що вона є вагітна, оскільки згідно п.2 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. №43, встановлені обмеження на сумісництво, які поширюються і на вагітних жінок. Однак, позивачкою цього зроблено не було.
Пункт 2 ст. 36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового договору у зв'язку із закінченням строку його дії. Між позивачем та відповідачем відділом освіти Галицької районної адміністрації ЛМР був укладений строковий трудовий договір з 15.01.2007 р. до 29.06.2007 р. на час відсутності основного працівника ОСОБА_9 про що зазначено в наказі відділу освіти Галицької районної адміністрації ЛМР №01-21/10 від 12.01.2007 р. та в наказі ОСОБА_3 спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи №28 від 16.01.2007 р. №06. Особливістю строкового трудового договору є те, що свою волю на укладення строкового договору працівник виявив коли писав заяву на прийняття на роботу, у цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору. А тому, власник, в даному випадку директор ЛССЗШ №28, не зобов'язаний був попереджати або інформувати працівника про майбутнє звільнення.
Посилання позивачки на те, що кінцем навчального року є 31 травня 2007 р. не знайшло свого підтвердження, оскільки відповідно до п.1 ст. 16 Закону України «Про загальну середню освіту» кінцем навчального року є дата завершення навчальної практики, підсумкового оцінювання і державної підсумкової атестації навчальних досягнень учнів, але не пізніше 01 липня. Останнім робочим днем до 01 липня було 29 червня 2007р., а тому саме ця дата є кінцем навчального року.
Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним з моменту видання наказу(розпорядження) про прийняття на роботу або фактичного допуску до роботи. При чому обов'язковим є досягнення згоди щодо умов праці.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала показання про те, що вона ознайомлювала усно позивачку із наказом про прийняття на роботу. В позивачки не виникало жодних запитань щодо прийняття її на роботу чи щодо моменту її звільнення.
Згідно ст. 184 ч.3 КЗпП України обов'язкове працевлаштування вагітних жінок здійснюється у випадку їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.9 ППВСУ №9 від 06.11.1992 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що при розгляді справ про звільнення за п.2 ст. 36 КЗпП України судам слід враховувати, що при звільненні вагітних жінок проводиться обов'язкове працевлаштування (ч.3 ст. 184 КЗпП України). Не може бути визнано, що власник чи уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не було надано на тому ж або на іншому підприємстві (установі, організації) іншу роботу або запропоновано роботу, від якої вона відмовилась з
3
поважних причин (наприклад за станом здоров'я). Не виконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення обов'язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України обов'язку надати на цьому або на іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не поновити її на попередній роботі.
Однак, положення ст. 184 ч.3 КЗпП України поширюється на випадки звільнення працівників за основним місцем роботи, в даному випадку, ОСОБА_6 працювала в ЛССЗШ №28 за сумісництвом, що прямо зазначено в наказі про прийняття її на роботу. З довідки виданої вечірньою(змінною) середньою загальноосвітньою школою №17 від 12 жовтня 2007р. №88 вбачається, що ОСОБА_7 була прийнята на роботу згідно наказу №569-К від 29.11.2006 р. на посаду вчителя англійської мови ВСЗШ №17 з 01 грудня 2006 р. з тижневим навантаженням 15 годин, на час післяпологової відпустки основного працівника.
Згідно «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. №43 п.8 «Звільнення з роботи за сумісництвом проводиться з підстав передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги». Такими особливими умовами в даному випадку були канікули.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. -право працівника на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, однак, як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачка пропрацювала в даній школі менше 6 місяців.
В судовому засіданні встановлено, і це підтверджується поясненнями представника відповідача ОСОБА_3 середньої спеціалізованої загальноосвітньої школи №28 та показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10 про те, що інформація про графік щорічних відпусток повідомлялась на зборах трудового колективу 15 травня 2007 p., і який для погодження з працівниками вивішувався в учительській, де кожен працівник давав свою згоду або пропонував інший термін(а.с. 44).
Згідно «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. №43 п.6 Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства. Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, позивачка ОСОБА_6 не повідомляла дирекцію школи про надання їй відпустки одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, а тому така їй не надаватись. Однак, при звільненні їй була нарахована компенсація за невикористану відпустку, що підтверджується рахунком ЛССЗШ№28(а.с. 78 )
Щодо наданні позивачці соціальної відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, то така надається за основним місцем роботи. Згідно листка непрацездатності виданого ОСОБА_8, зазначено, що вона працює в Загальноосвітній вечірній школі №17 і звільняється від роботи з 02.07.2007 р. до 04.11.2007р.(а.с. 23). Крім того, згідно наказу відділу освіти Галицької районної адміністрації ЛМР №01-21/108 від 27.06.2007р. ОСОБА_7 звільнена з роботи згідно п.2 ст. 36 КЗпП України з 29.06.2007р. у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору(а.с. 10).
Посилання позивачки на те, що щодо неї було перевищено норми робочого часу та відсутня її згода на це, спростовується поясненнями представника відповідача, показами свідка ОСОБА_12 3.3. та письмовими доказами, а саме підпис у книзі замін свідчить про згоду на такі заміни.
У зв'язку з наведеним вище, суд приходить до висновку про те, що при звільнені позивачки дотримані вимоги трудового законодавства.
4
Посилання позивачки - ОСОБА_6 на те, що звільнення проведено з порушенням вимог КЗпП України є безпідставними і спростовуються письмовими доказами, які є в справі.
На підставі вище наведеного суд, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. 36 п.2 КЗпП України, суд,
вирішив:
Відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до відділу освіти Галицької районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 середньої спеціалізованої загальноосвітньої школи №28 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, надання відпустки та відшкодування моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України .