УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/4357/13-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О.П.
Категорія 45 Доповідач Борисюк Р. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Матюшенка І.В., Галацевич О.М.
з участю секретаря
судового засідання Кузьмінської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди, завданої пошкодженням майна
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 травня 2013 року, -
встановила:
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, в якому просив визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку, розміром 0.0134 га. по АДРЕСА_1 в установлених планом межах, стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 20000 грн. за пошкодження сараю та моральну шкоду у розмірі 1500 грн., усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з боку відповідача, зобов'язавши прибрати викопану ним траншею, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначав, що в своїй приватній власності він має частину житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі продажу від 18.12.1989 року та технічним паспортом на будинок. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці розміром 0.0134 га., яка належить йому на праві приватної власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ЖТ №122587 від 31.12.2004 року.
Власником суміжної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_3, який неодноразово заявляв усні претензії на частину його земельної ділянки, що межує з належною йому земельною ділянкою та на якій розташований його сарай. 18 квітня 2008 року відповідач розвалив його сарай шляхом підкопу фундаменту. В результаті таких дій сарай втратив свою придатність для його подальшої експлуатації, чим заподіяно йому матеріальну та моральну шкоду.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Вважає, що вирішення питання землекористування, встановлення та перевірки меж земельних ділянок не відноситься до компетенції будівельно-технічної експертизи, на висновки якої послався суд.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного. Немає необхідності визнавати за позивачем права приватної власності на земельну ділянку розміром 0.0134 га. по АДРЕСА_1, тому що таке право вже встановлено державним актом про право приватної власності на землю.
Вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є безпідставною, оскільки як було встановлено судовою будівельно-технічною експертизою, на час її проведення, траншеї, яку просить прибрати позивач, немає.
Відносно стягнення заподіяної матеріальної і моральної шкоди внаслідок пошкодження сараю, позивачем не надано достатніх належних доказів того, що саме ОСОБА_3 своїми винними діями спричинив таке пошкодження.
В ході розгляду справи в апеляційному суді, представник позивача відмовилася підтримувати апеляційну скаргу про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 0.0134 га. по АДРЕСА_1 та в частині усунення перешкод в користуванні позивачем земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідача прибрати викопану ним траншею. Таким чином, ухвалене рішення в цій частині перегляду не підлягає.
У той же час, колегія суддів не погоджується з висновками суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди, внаслідок пошкодження його сараю.
Зокрема, як видно із матеріалів справи, гараж (сарай літ. «Г»), що розміщений на земельній ділянці позивача, попереднім власником будинку ОСОБА_4 був узаконений, що підтверджується копією плану будинку, допоміжних будівель та споруд, а також випискою з протоколу №19 засідання архітектурно-будівельної комісії виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.09.1987 року (а.с. 17-19, 21).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 84/08 від 21.08.2008 року, експертом після дослідження конструктивних елементів гаражу (сараю літ. «Г») встановлені наступні пошкодження: тильна дерев'яна стіна, що зовні обкладена червоною цеглою, повністю зруйнована. На стіні, зі сторони відповідача, зруйноване тільки цегляне обкладання. Наявні пошкодження могли виникнути внаслідок руйнування фундаменту. Після дослідження земельної ділянки, на якій розміщений сарай (літ. Г), експертом встановлено, що ліва зовнішня капітальна стіна безпосередньо межує з земельною ділянкою ОСОБА_3 На межі, біля лівої сторони сараю наявні сліди розробки грунту та зворотне засипання. Експерт припускає, що із-за розробки грунту в безпосередній близькості до зовнішньої капітальної стіни, могли виникнути такі пошкодження. Вартість матеріальних збитків, завданих власнику гаражу (сараю літ. «Г»), складає 2670 грн.(а.с. 67-74).
В апеляційному суді відповідач не заперечив, що ним була викопана траншея для будівництва паркану в безпосередній близькості від стіни сараю, що належить позивачу. Вважає, що пошкодження стіни сараю є збігом обставин і його дії з цим не пов'язані.
Відповідно до змісту копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 194, 296 КК України, останній 18 квітня 2008 року під час проведення робіт по встановленню нового забору між його двором та двором ОСОБА_5 викопав траншею під фундамент, яка проходила вздовж стіни сараю ОСОБА_2, вищевказаний сарай стоїть на межі між їх дворами. Наступного ранку ОСОБА_3 виявив, що стіна сараю впала в траншею, про що він по телефону повідомив ОСОБА_2 (а.с. 24).
Досліджені докази по справі дають підстави стверджувати про наявність вини відповідача у заподіянні матеріальної шкоди позивачу внаслідок пошкодження його сараю, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_3 не довів, що ця шкода завдана не з його вини (ст. 1166 ЦК України).
Належних та допустимих доказів спричинення моральної шкоди позивачем не надано, тому з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для її стягнення колегія суддів погоджується.
Таким чином, судове рішення в частині відмови у стягненні на користь позивача заподіяної матеріальної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 травня 2013 року в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_2 заподіяної матеріальної шкоди скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 2670 грн. та 200 грн. сплаченого судового збору і на користь держави 29 грн. 40 коп. недоплаченого судового збору.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Судді