УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/3468/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Матюшенка І.В., Галацевич О.М.
з участю секретаря
судового засідання Кузьмінської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житомирської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області №8 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 травня 2013 року, -
встановила:
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує його права, свободи, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію розповсюджену Житомирською установою виконання покарань № 8 у листах до вечірньої загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів м. Житомира № 2 про ведення та нав'язування ним учням розмов про секс під час уроків, що негативно вплинуло на них. Зобов'язати відповідача офіційними листами до вечірньої загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів м. Житомира № 2 та управління освіти Житомирської міської ради спростувати недостовірну інформацію про наявність фактів ведення та нав'язування ним учням розмов про секс під час уроків, що негативно вплинуло на них. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 30000.00 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що на даний час працює вчителем ВЗОШ № 1, до цього працював в вечірній загальноосвітній школі ІІ-ІІІ ступенів м. Житомира № 2, а останні шість років викладав історію та право в Житомирській установі виконання покарань № 8 та Житомирській виправній колонії № 4, відповідно до положень законодавства та укладеної угоди між установою та вечірньою школою.
Працюючи в колонії він неодноразово звертав увагу адміністрації на порушення законодавства та умов укладеного договору, на відсутність належно організаційного та матеріального забезпечення процесу навчання, в зв'язку з чим від викладацької діяльності тут немає ніякого толку.
03.03.2012 року він прийшов до Житомирської установи виконання покарань № 8 для проведення уроків та на КПП виклав усі заборонені предмети. Коли вже проходив до кімнати чергового, то йому було повідомлено про проведення особистого огляду та запропоновано викласти всі заборонені предмети, на що він відповів, що телефон уже віддав. Але ще раз передивившись свої речі, знайшов гроші в сумі 45 грн., про які просто забув, ці гроші він виклав черговому. Через півтори години, коли він виходив після проведення занять на нього вже чекав начальник тюрми з соціально-психологічної роботи, який сказав, що відносно нього складено протокол за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП.
06.03.2012 року йому було повідомлено у Житомирської установі виконання покарань № 8, що він більше не буде допущений до установи у зв'язку з вчиненням правопорушення. Його відсторонили від проведення уроків ще на початку березня 2012 року. Коли він прийшов до виправної колонії № 4, начальник йому повідомив, що до них надійшла інформація щодо вчинення правопорушення, у зв'язку з чим вони змушені просити школу замінити викладача. Вважає, що інформація, яка міститься в листах Житомирської установи виконання покарань № 8 відносно нього, є такою, що принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію. Такі дії відповідача заподіяли йому моральну шкоду.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 травня 2013 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Апелянт зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим і має бути скасовано з підстав неповноти з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст.ст. 32, 40, 68 Конституції України, ст.ст. 23, 277, 297, 1167 ЦК України.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Відповідно до ст. 201 ЦК України здоров'я, честь та гідність є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, фізична особа має право на особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі.
Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з частиною третьою цієї статті Закону негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумція добропорядності).
Відповідно до роз'яснень п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Пунктом 15 зазначеної постанови Пленуму передбачено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо).
Як видно із матеріалів справи, в листі Житомирської установи виконання покарань № 8 від 19 квітня 2012 року вих. № 3312, адресованому начальнику управління освіти Житомирської міської ради та директору Житомирської вечірньої загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів зазначено, що ОСОБА_2 згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 188 КУпАП, а також повідомляється про те, що проводиться перевірка оперативним відділом додаткової інформації, яка надійшла від співробітників установи від неповнолітніх, які утримуються в СІЗО при установі і навчаються в навчально-консультативному пункті щодо нав'язування вчителем ОСОБА_2 під час навчального процесу інформації сексуального характеру.
Даючи оцінку відомостям, які викладені у цьому листі, суд першої інстанції в своєму рішенні правильно зазначив, що на час направлення вказаного листа ОСОБА_2 постановою судді Богунського районного суду м. Житомира дійсно був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП (а.с. 16). Достовірними є і відомості щодо проведення установою перевірки інформації, яка надійшла від співробітників установи та неповнолітніх затриманих щодо нав'язування вчителем ОСОБА_2 під час навчального процесу інформації сексуального характеру. Це підтверджується матеріалами перевірки установи (а.с. 34-42).
Таким чином, у змісті вказаного листа відсутня інформація, яка на час його направлення не відповідала дійсності або була викладена неправдиво.
За змістом листа № 3574 від 27.04.2012 року, установа виконання покарань повідомляє адресатів, зазначених у попередньому листі про те, що після проведення перевірки оперативним відділом установи, встановлено, що вчитель історії та правознавства ОСОБА_2 під час навчального процесу на уроках історії неповнолітнім, які навчаються в НКП при установі постійно нав'язує інформацію сексуального характеру, яка є неприйнятною та негативно впливає на виховний процес (а.с. 36).
При дослідженні судом вказаних матеріалів перевірки встановлено, що відповідно до пояснень неповнолітніх затриманих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також рапортів співробітників установи ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вчитель ОСОБА_2 під час навчального процесу на уроках історії постійно нав'язує інформацію сексуального характеру, яка є неприйнятною та негативно впливає на виховний процес. У зв'язку з чим, в.о. начальника Житомирської установи виконання покарань (№8) було затверджено висновок про направлення вказаної інформації начальнику управління освіти Житомирської міської ради та директору Житомирської вечірньої загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів (а.с. 34).
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що неповнолітні, які давали ці пояснення не були присутніми на його уроках і інформація, що зазначена в їх поясненнях є неправдивою. Проте, ці доводи апеляційної скарги спростовуються повідомленням в.о. директора Житомирської вечірньої загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів, в якому вказано, що неповнолітні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перебуваючи в слідчому ізоляторі в період 2012 року залучалися до занять в навчально-консультативному пункті установи виконання покарань без зарахування до вечірньої школи у зв'язку із ненадходженням до школи документів з попереднього місця навчання (а.с. 103). Перебування вказаних осіб у слідчому ізоляторі у зазначений період підтверджується і довідками установи виконання покарань (а.с. 104-106).
Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді позивач не заперечив того, що під час проведення уроків по історії він викладав теми, передбачені планом, але з більш поглибленим вивченням, в тому числі і доводив до неповнолітніх інформацію сексуального характеру, яка є загально відомою.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що фактично спір між сторонами ґрунтується на практичному науковому аспекті викладацької діяльності. Положення кримінально-виконавчого кодексу України покладають на установу виконання покарань обов'язок захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Інформація, яка була викладена у вище зазначених листах, не може вважатися недостовірною, яка впливає на честь та гідність і ділову репутацію позивача, тобто такою, яка містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вище викладене зумовлює в свою чергу і відсутність підстав для задоволення позовних вимог відносно спростування вказаної інформації і стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Колегія суддів приходить до переконання, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді