Справа № 0909/4089/2012
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2013 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Калинюка О.П.
з участю секретаря Чернової О.А.
захисників адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Коломиї кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, утриманців не має, освіта середня спеціальна, не працюючого, раніше не судимого,-
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку та жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, розлучену, освіта неповна середня, не працюючу, раніше не судиму,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця селища Варва Чернігівської області, жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, одруженого, утриманців не має, освіта неповна середня, не працюючого, інваліда ІІ-ї групи з 1990 року безстроково, раніше не судимого,-
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умисно завдали підсудному ОСОБА_5 ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, а підсудний ОСОБА_5 умисно завдав підсудному ОСОБА_3 удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Злочини вчинено за наступних обставин.
20.06.2012 року близько 16 год підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували на подвір'ї бабусі підсудного ОСОБА_5 - ОСОБА_7, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4. Під час словесної суперечки підсудний ОСОБА_3 наніс удар потерпілому в область обличчя та по ногах, внаслідок чого підсудний ОСОБА_5 впав на землю, а обвинувачений продовжував наносити йому удари ногами по корпусу та голові. Крім цього, під час того як ОСОБА_5 лежав на землі, до нього підбігла підсудна ОСОБА_4 та вдарила його долонею по обличчі. В результаті вказаних дій ОСОБА_5 було завдано фізичного болю.
22.06.2012 року близько 16 години на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 підсудний ОСОБА_5 умисно наніс підсудному ОСОБА_3 удар каменем в плече, що завдало фізичного болю.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свої скаргу та позов підтримав, а вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та пояснив, що 20 червня 2012 року коли він вживав їжу, до нього підійшов підсудний ОСОБА_5 та між ними виникла словесна суперечка, яку ОСОБА_3 просив ОСОБА_5 припинити і дати йому можливість поїсти. Однак, ОСОБА_5 не вгамовувався і схопив вила. ОСОБА_3, обороняючись від нападу, намагався відібрати їх в ОСОБА_5, під час чого штовхнув останнього долонею, а також підставив ногу щоб ОСОБА_5, падаючи, відпустив підняті вила. ОСОБА_3 пояснив, що в ОСОБА_5 часто бувають напади агресії та психічні зриви та що він ОСОБА_5 не копав та не завдавав йому ударів кулаком. Тому він просить його виправдати, а підсудного ОСОБА_5 засудити, стягнути з останнього 5 000 грн.. відшкодування моральної шкоди та 250 грн. витрат за надання правової допомоги. В задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 просить відмовити.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнала та пояснила, що в день події вона, її син - підсудний ОСОБА_3 та ОСОБА_5 знаходилися в господарстві бабусі останнього в с.Слодоба Коломийського району, де косили сіно. Її син їв надворі, а вона зайшла будинок. Почувши крик і нецензурні слова, вона вибігла на поріг та побачила свого сина, який говорив ОСОБА_5 щоб не заважав йому їсти, на що останній відповів, щоб ОСОБА_3 не розмовляв, бо ОСОБА_5 його вб'є. Після цього підсудний ОСОБА_5, який сидів на землі, підвівся та, схопивши вила, намагався проколоти ними спину її сина ОСОБА_3 Вона крикнула з порога ОСОБА_5: «Що робиш!?», а потім підбігла, схопила за вила і намагалася їх відібрати. Відібравши вила, підсудна ОСОБА_4 сказала дружині ОСОБА_5 ОСОБА_12 щоб забрала його. Під час цього ОСОБА_5 намагався вирватися та викрикував, що вб'є ОСОБА_3. Підсудна також пояснила, що вона умисно ОСОБА_5 не била, а, можливо, штовхнула його, відбираючи вила. Також вона не бачила щоб підсудний ОСОБА_3 бив ОСОБА_5 В своїх письмових поясненнях, які відбирав та фіксував дільничний інспектор міліції, вона не вказувала про те, що ОСОБА_3 копнув ОСОБА_5 по ногах, а вона вдарила останнього рукою по обличчю, однак, інспектор записав протилежне. Вона підписала дані пояснення, довіряючи інспектору та не будучи ознайомленою з їх змістом, так як особисто їх не перечитувала, а інспектор перечитував їй пояснення нерозбірливо. Приблизно через 1-2 дні після даного конфлікту підсудна побачила підсудного ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_12. При цьому ОСОБА_5 крикнув підсудній: «Будеш «сидіти!» та кинув в її напрямку камінь, однак не влучив в неї. В цей час вийшов ОСОБА_3, а ОСОБА_5 намагався увірватися з каменем в їх будинок та кинув каменем, вдаривши ним ОСОБА_3, який знаходився в коридорі, в плече. З приводу цього вони викликали міліцію. Прибувши на місце, дільничний інспектор казав їй та ОСОБА_3, що ОСОБА_5 є інвалідом, застереження працівників міліції не слухає і краще з ним уникати конфліктів. В зв'язку з цим підсудна ОСОБА_4 просить її виправдати.
Підсудний ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, 04.07.2013 року звернувся до суду із заявою, в якій в зв'язку з погіршенням стану здоров'я просить справу розглянути в його відсутності. В судовому засіданні 13.06.2013 року він свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та пояснив, що за проханням свого батька він допомагав заготовляти сіно на городі біля господарства його бабусі. Там також були підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші люди. У нього з його тіткою ОСОБА_8 виникло непорозуміння з приводу граблів і вони словесно конфліктували. Під час даного конфлікту підсудний ОСОБА_3 наніс йому удари в область шлунку та голови. ОСОБА_3 двічі наносив йому удари ногою в область голови. Під час цього ОСОБА_5 стояв, а потім впав на землю. Під час цього конфлікту підбігла підсудна ОСОБА_4 та тричі його вдарила долонею по обличчі. Він також пояснив, що вила в руки не брав, а також не кидав каменем в ОСОБА_3, так як того дня на подвір'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не заходив, а очікував на дорозі свою дружину ОСОБА_12 поки вона відносила газети в їх будинок.
Тому його представник як потерпілого адвокат ОСОБА_2 просить засудити підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та стягнути з них на користь ОСОБА_5 відповідно
3000 грн. та 1000 грн. відшкодування моральної шкоди, а ОСОБА_5 виправдати та в позові ОСОБА_3 відмовити.
Однак, незважаючи на невизнання вини, винність підсудних у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується наступними доказами:
-вищевказаними поясненнями підсудного ОСОБА_5, який одночасно є потерпілим по епізоду завдання йому ударів підсудними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 20.06.2012 року;
-вищезазначеними поясненнями підсудного ОСОБА_3, який одночасно є потерпілим по епізоду завдання йому удару підсудним ОСОБА_5, який мав місце 22.06.2012 року;
-вищевказаними поясненнями підсудної ОСОБА_4 щодо обставин завдання підсудним ОСОБА_5 удару підсудному ОСОБА_3;
-поясненнями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що в 20-х числах червня 2012 року до Коломийського МВ УМВС України зверталися ОСОБА_10 з приводу побиття її сина - підсудного ОСОБА_5, а також з приводу цього звертався останній. З приводу словесної погрози ОСОБА_5 до Коломийського МВ УМВС звертався підсудний ОСОБА_3 Свідок як дільничний інспектор відбирав пояснення в підсудних та свідків. Під час дачі пояснень ОСОБА_3 пояснював, що він штовхнув ОСОБА_5 Поряд з тим, відбираючи пояснення в підсудних, він фіксував їх письмово так як їх надавали підсудні, без жодних домислів та дописок. Тому якщо в письмових поясненнях підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказано, що вони наносили удари підсудному ОСОБА_5, то це означає, що ці підсудні давали саме такі пояснення. Після написання ним пояснень підсудні особисто їх перечитували та підписували. За наслідками проведеної перевірки у свідка як дільничного інспектора склалося враження, що розглядувані події мали місце;
- поясненнями свідка ОСОБА_11, який пояснив, що він є товаришем підсудного ОСОБА_3 та влітку 2012 року (приблизно в липні) він приїжджав до нього в гості. Коли він знаходився в його будинку, то почув гамір надворі. Вийшовши в коридор, свідок бачив як ОСОБА_5, який зовні є високим худощавим, з волоссям чорного кольору, знаходячись на дорозі, кинув каменем, яким вцілив ОСОБА_3 в плече. Останній під час цього стояв на порозі свого будинку;
- даними копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.06.2012 року, в якій вказано про подію побиття підсудними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підсудного ОСОБА_5 (а.с.3).
Винність підсудних також доводиться доказами, які містяться у відмовному матеріалі №2529/3084, а саме:
- даними картки первинного обліку інформації , яка надійшла по телефону від ОСОБА_5 20.06.2012 року, де вказано, що його вдарив сусід на ім'я ОСОБА_3, спричинивши фізичний біль (а.с.3 матеріалу);
-даними протоколу усної заяви ОСОБА_5 від 23.06.2012 року, згідно якого 20.06.2012 року в с.Слобода на грунті неприязних відносин його побили ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спричинивши фізичний біль (а.с.7 матеріалу);
Заперечення підсудними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своєї вини також об'єктивно спростовується їх письмовими поясненнями, які вони надавали невдовзі після вчинення інкримінованих злочинів, в яких детально розповідали про обставини вчинених ними злочинів (а.с.13,14 відмовного матеріалу).
Доводи підсудної ОСОБА_4 про те, що вона не розуміла зміст власних пояснень суд вважає надуманими і спрямованими на уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вона особисто їх підписала, а також пояснила, що дільничний інспектор перечитував їй вголос дані пояснення.
Поряд з тим суд вважає зазначення свідком ОСОБА_11 літнього місяця 2012 року, в якому він перебував в гостях у підсудного ОСОБА_3 та був очевидцем завдання підсудним ОСОБА_5 умисного удару каменем підсудному ОСОБА_3, а саме липня 2012 року, було наслідком добросовісної помилки свідка в цій частині , оскільки з часу даної події минуло більше року.
Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в умисному нанесенні підсудному ОСОБА_5 ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Також суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_5 в умисному нанесені підсудному ОСОБА_3 удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Тому дії підсудних суд кваліфікує за ч.1 ст.126 КК України.
Призначаючи покарання підсудним, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винних, їх позитивні характеристики за місцем проживання, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудним суд вважає вчинення підсудними злочину вперше, а також молодий вік підсудного ОСОБА_3 та встановлення інвалідності ІІ-ї групи підсудному ОСОБА_5 з 1990 року безстроково. Остання обставина стверджується довідкою Київської міської психоневрологічної лікарні №2 від 16.10.2012 року №1604 та копією пенсійного посвідчення підсудного ОСОБА_5 (а.с.6,41).
Обставини, які обтяжують покарання підсудним, відсутні.
Обираючи вид кримінального покарання, суд вважає за можливе призначити підсудним покарання у межах санкції ч.1 ст.126 КК України. При цьому суд враховує, що підсудні не працюють, що виключає можливість призначення покарання у виді виправних робіт. Також суд враховує, що підсудний ОСОБА_5 є інвалідом ІІ-ї групи безстроково, що також виключає можливість призначити йому покарання у виді громадських робіт. Тому йому слід призначити покарання у виді штрафу.
При обранні виду покарання підсуднім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд вважає, що їм слід призначити покарання у виді громадських робіт, так як достатніми для виправлення підсудних і попередження нових злочинів будуть саме такі види покарання.
Цивільні позови ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про відшкодування їм завданої моральної шкоди слід задовольнити частково і з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи участь кожного з підсудних у вчиненні злочину та глибину фізичних і моральних страждань. Тому суд вважає, що справедливим розміром відшкодування підсудним ОСОБА_3 моральної шкоди на користь ОСОБА_5 буде 800 грн., підсудною ОСОБА_4 - 400 грн. Справедливим розміром відшкодування підсудним ОСОБА_5 моральної шкоди на користь ОСОБА_3 буде 500 грн.
Також відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу згідно представлених квитанцій в розмірі 607 грн. та 250 грн. (а.с.9, 26).
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 323,324,327 КПК України (в ред.1960 року), суд,-
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.
ОСОБА_4 визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, і призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.
ОСОБА_5 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
До набрання вироком законної сили обрати засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з місця постійного проживання.
Цивільні позови задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 800 (вісімсот) гривень відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 400 (чотириста) гривень відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_5 607 (шістсот сім) гривень витрат за надання правової допомоги.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 500 (п'ятсот ) гривень відшкодування моральної шкоди та 250 (двісті п'ятдесят) гривень витрат за надання правової допомоги.
В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
На вирок може бути подана сторонами апеляційна скарга до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з дня проголошення вироку.
Суддя Калинюк О. П.