Справа №2-7/12

Категорія 4

2/295/48/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої - судді Семенцової Л.М.,

при секретарях - Козир Ю.М., Андрушко І.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання біржової угоди недійсною, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, який посилаючись на те, що він є власником напівпричепа КОGEL 1983 року випуску, шасі НОМЕР_1, та напівпричепа 1986 року випуску, шасі НОМЕР_2 які незаконно утримуються відповідачами за місцем їхнього проживання, пояснюючи це тим, за напівпричіп 1986 року випуску вони з ним розрахувалися, що не відповідає дійсності, а напівпричіп 1983 року випуску, проданий ним відповідачу ОСОБА_5 згідно біржової угоди № 277769 від 13.11.2002 року. Проте позивач вказує, що зазначену біржову угоду він з ОСОБА_5 не укладав. В угоді вказано, що напівпричіп проданий на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 проте фактично номер цього свідоцтва про реєстрацію є НОМЕР_4. Окрім того, зазначена біржова угода підписана не ним та в ній не зазначено ціни угоди. Тому вважає, що ОСОБА_5 заволодів вказаним напівпричепом внаслідок обману. Просить визнати недійсним біржовий договір (угоду) купівлі-продажу транспортного засобу № 277769 від 13.11.2002 року та зобов'язати відповідачів передати йому напівпричепи КОGEL 1983 року випуску, шасі НОМЕР_1, та 1986 року випуску, шасі № 6031787 та технічні і реєстраційні документи на них. В подальшому позивач доповнив позовні вимоги, в яких просить у разі не повернення вказаних напівпричепів у належному первинному стані стягнути з відповідачів в солідарному порядку 42330 грн. вартості напівпричепів та стягнути з них 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві, пояснивши, що відповідач ОСОБА_3 підробив технічний паспорт на напівпричіп 1986 року випуску та біржову угоду № 277769 від 13.11.2002 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позивача та пояснив, що підтвердженням факту підробки відповідачем ОСОБА_3 біржової угоди № 277769 від 13.11.2002 року, покупцем за якою вказано його брата ОСОБА_5, та технічного паспорта є висновок судово-почеркознавчої експертизи № 8688 від 21.10.2005 року за матеріалами кримінальної справи № 04/071793, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, та заключення експерта № 902 від 27.09.2004 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що він не вчиняв будь-яких дій, направлених на вчинення обману відносно позивача, яким було видано нотаріально посвідчену довіреність від 09.11.2001 року на його ім'я щодо надання йому повноважень на користування та розпорядження належним йому на праві власності причепом КОGEL 1983 року випуску, шасі НОМЕР_1, на підтвердження чого надав відповідну копію довіреності.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, зауваживши, що позивачем та його представником не надано доказів того, що відповідачі заволоділи вказаним напівпричепом 1986 року випуску внаслідок обману та незаконно утримують у себе обидва спірних напівпричепа.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що відповідач ОСОБА_3 обіцяв оформити на його ім'я напівпричіп 1983 року випуску, оскільки між ним та ОСОБА_1 була домовленість з приводу його купівлі, тому передав відповідачу ОСОБА_3 свій паспорт, але в подальшому дізнався, що причіп був оформлений на брата відповідача ОСОБА_5 З позовом за захистом своїх прав до суду не звертався.

Суд, заслухавши сторони, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 57 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації. Якщо угода визнана недійсною з однієї з зазначених підстав, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому), звертається в доход держави. При неможливості передати майно в доход держави в натурі - стягується його вартість. Крім того, потерпілому відшкодовуються другою стороною понесені ним витрати, втрата або пошкодження його майна.

У пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду Української РСР № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснено, що при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

А також у цьому пункті надано роз'яснено про те, що під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Судом встановлено, що 13.11.2002 року між покупцем ОСОБА_5 та продавцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу - напівпричепа КОGEL SN 24 1983 року випуску, шасі НОМЕР_1, згідно біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу № 277769, який було посвідчено Південно-східним регіональним управлінням Української товарної біржі (а.с. 5). Відповідно п. 5 цього договору продавець продав цей транспортний засіб покупцю, за який він одержав за домовленістю кошти до підписання договору.

З біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу № 277767 від 13.11.2002 року, посвідченого Південно-східним регіональним управлінням Української товарної біржі, вбачається, що продавець ОСОБА_1 продав покупцю ОСОБА_6 транспортний засіб - напівпричіп КОGEL SN 24 1983 року випуску, шасі НОМЕР_1 (а.с. 6). Відповідно п. 5 цього договору продавець продав цей транспортний засіб покупцю, за який він одержав за домовленістю кошти до підписання договору.

Згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрованої в реєстрі за № 5516, позивач ОСОБА_1 уповноважив відповідача ОСОБА_3 користуватися (в тому числі за кордоном) та розпоряджатися (продавати, дарувати, міняти, здавати в оренду (найом) належним йому на праві власності причепом Когель-СН-24, 1983 року випуску, шасі НОМЕР_1 (відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ІОС № 127636, виданого Чуднівським МРЕВ УДАІ УВС Житомирської області 03.12.1996 року).

При вирішенні спору суд не приймає до уваги висновку судово-почеркознавчої експертизи № 8688 від 21.10.2005 року за матеріалами кримінальної справи № 04/071793, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (а.с. 150-156), та заключення експерта № 902 від 27.09.2004 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області (а.с. 157-158), оскільки як надане заключення, так і вказана експертиза була проведена в іншій справі, а саме під час досудового розслідування кримінальної справи № 04/071793, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час судового розгляду справи, яка розгладається, судом роз'яснювалося стороні позивача право на заявлення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення обставин, які мають значення для справи. Втім такого клопотання заявлено не було.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши досліджені судом докази, суд вважає, що стороною позивача не доведено, що біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу № 277769 від 13.11.2002 року була укладена продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_5 внаслідок обману останнім продавця, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження факту обману позивачем та його представником суду не надано.

Пояснення допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 щодо невиконання відповідачем ОСОБА_3 усної домовленості з приводу оформлення на його ім'я напівпричепа 1983 року випуску не підтверджені іншими доказами та не можуть беззаперечно свідчити про введення в оману відповідачем ОСОБА_3 позивача ОСОБА_1 стосовно вказаного напівпричепа.

Разом з тим стороною позивача також не надано суду доказів, які б підтверджували незаконне утримання відповідачами спірних напівпричепів.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки вимоги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 41, 44, 57 ЦК Української РСР 1963 року, Постановою Пленуму Верховного Суду Української РСР № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», ст. ст. 10, 11, 60, 66, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання біржової угоди недійсною, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М. Семенцова