Справа № 357/359/13-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г.О.
Провадження № 22-ц/780/3148/13 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю.М.
Категорія 40 15.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
10 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Кулішенка Ю.М.,
суддів: Лащенка В.Д., Мельника Я.С.,
при секретарі: Цицюрському А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2013 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач з липня 2011 року виїхав з квартири та більше не проживає, не сплачує комунальні платежі, забрав свої речі. Квартира належить згідно з договором купівлі-продажу від 2003 року позивачам на праві власності, а тому відповідач втратив право користування вказаною квартирою. Просили визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу яку мотивували тим, що судом було допущено неповне з'ясування обставин, що мали значення для справи. Спірна квартира належить їм на підставі договору купівлі-продажу, а відповідач, не уклавши з ними жодних домовленостей, був відсутній у квартирі більше року. Просили рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2013 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено обґрунтовано.
Ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції було встановлено наступне:
Квартира АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 21.02.2003 року, засвідченого державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори за реєстровим номером № 2-317, придбана на позивачів в рівних частинах. (а.с. 11)
Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.02.2003 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? частині за кожним.
Як встановлено судом першої інстанції 28.09.1991 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2012 року, яке вступило в законну силу 05.02.2013 року цей шлюб розірваний.
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що квартира АДРЕСА_3 придбана під час зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а тому половина квартири є спільною сумісною власністю подружжя. Ст. 22 КпШС України, який діяв на час придбання квартири, передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Позивачі не довели, що у відповідача відсутнє право власності на свою частину в спірній квартирі. Рішення суду про відмову в задоволенні позову ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини.
Доводи апелянтів про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи і повністю спростовуються дослідженими матеріалами.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді :