ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 липня 2013 рокуСправа №827/1364/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Веселовій О.Ф.,
за участю: позивача ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі); представника позивача ОСОБА_2 (довіреність № 2346 від 14.11.2012 року); представника відповідача Чіркової О.М. (довіреність № 0315/256 від 15.01.2013 року); представника третьої особи ОСОБА_4 (довіреність № 1560 від 27.08.2011р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення № 5404 від 12.03.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольської міської Ради про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення № 5404 від 12.03.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії. Вказує, що 13.08.2012 року ОСОБА_1 ще раз звернулась із заявою до Севастопольської міської Ради про надання згоди на розроблення проекту відводу витребуваної земельної ділянки та на 13.08.2012 року надала повний перелік документів. Проте, відповідачем заява ОСОБА_1 у встановлений місячний строк розглянута не була. 12.03.2013 року Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 5404, яким позивачу було відмовлено у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу витребуваної земельної ділянки. Вважає, що вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, скасувати рішення № 5404 від 12.03.2013 року та зобов'язати відповідача розглянути на найближчої сесії заяву ОСОБА_1 про надання згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0303 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення.
Ухвалою від 28 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 28 травня 2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду. Ухвалою від 17 червня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_5.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять задовольнити. Вказують, що 13.08.2012 року ОСОБА_1 ще раз звернулась із заявою до Севастопольської міської Ради про надання згоди на розроблення проекту відводу витребуваної земельної ділянки та на 13.08.2012 року надала повний перелік документів. Проте, відповідачем заява ОСОБА_1 у встановлений місячний строк розглянута не була. 12.03.2013 року Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 5404, яким позивачу було відмовлено у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу витребуваної земельної ділянки. Вважають, що вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що у зв'язку з наявністю договору оренди земельної ділянки від 19.05.2010 року, укладеному між гр. ОСОБА_5 та Севастопольською міською Радою, остання не мала повноважень надати згоди ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, також це могло б спричинити порушення прав та законних інтересів гр.. ОСОБА_5 Також вказує, що оскільки відсутній План зонування м. Севастополя, Севастопольська міська Рада не мала права надавати згоди ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, оскільки спричинило б порушення вимог ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Представник третьої особи у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити, проте письмовий відзив на позов не надав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступне: 13.08.2012 року вх. № Б-3471/1 ОСОБА_1 звернулась до Севастопольської міської Ради із заявою про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовною площею 0,0303 га, розташованої в районі АДРЕСА_1 (а.с.26-27).
Рішенням Севастопольської міської Ради №5404 від 12.03.2013 року «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,0303 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)» (а.с.15). Підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки було відсутність плану зонування або детального плану витребуваної території, а також накладення витребуваної земельної ділянки на частину земельної ділянки, що знаходиться в оренді.
Відповідно до висновку № 03-630 від 04.08.2009 року, затвердженого заступником головного управління Держкомзему в м. Севастополі, надані гр. ОСОБА_1 матеріали вибору місця розташування та цільового призначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0303 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд можуть бути надані в органи влади для розгляду в порядку, передбаченого ст.ст. 118, 151 Земельного кодексу України, з урахуванням п. 2 даного висновку та матеріалів вибору гр. ОСОБА_5 (а.с.35). Пунктом 2.1 Висновку передбачено, що при наявності обмежень, передбачених ст. 111 Земельного кодексу України, встановити їх на стадії проекту землеустрою.
Ухвалою Гагарінського районного суду міста Севастополя про забезпечення позову від 05.08.2009 року у справі № 2-4355/09 за позовом ОСОБА_1 до Севастопольського міського головного управління держкомзему про визнання першочергового права на складання проекту відводу земельної ділянки з подальшою передачею його в володіння та спонукання до дій по оформленню звіту та видачі документації на розгляд органами влади для прийняття рішення, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову була задоволена; накладено заборону Севастопольської міської Ради розглядати на пленарних засідання матеріали про передачу у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 (а.с.117).
Рішенням Севастопольської міської Ради № 7111 від 10.06.2009 року, затверджено матеріали вибору земельної ділянки орієнтовною площею 0,0070 га, витребуваної гр. ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка) в району АДРЕСА_1; надано згоду громадину України ОСОБА_5 згоду на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0070 га в районі АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.118-119).
Рішенням Севастопольської міської Ради № 9586 від 16.02.2010 року «Про передачу в оренду строком на 25 років гр. ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0067 га по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель» затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки, площею 0,0067 га по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; передано громадянину України ОСОБА_5 в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,0067 га по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, з віднесенням цих земель до земель житлової та господарської забудови (а.с.120-121).
19.02.2010 року між Севастопольською міською Радою (далі - Орендодавець) та ОСОБА_5 (далі - Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.80-87). Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору, Орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 16.02.2010 року № 9586 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та загальної забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0067 га.
Судом встановлено, що 19.09.2012 року о 16 год. 31 хв. на офіційному сайті Севастопольської міської Ради було розмішено проект рішення, яким надано згоду фізичній особі на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0303 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка); зобов'язано фізичну особу підприємця розробити через відповідні ліцензійні землевпорядні підприємства на надати Севастопольській міській Раді проект землеустрою по відводу земельної ділянки (з урахуванням договору оренд земельної ділянки, укладеного Севастопольською міською Радою з Фізичною особою 19.05.2010 року, зареєстрованого 17.06.2010 року №0410884001, у складі якого: передбачити встановлення обмежень по використанню земельної ділянки відповідно до ст. 111 Земельного кодексу України; врахувати вимоги Державних будівельних норм та правил по організації проїзду та проходу з урахуванням проектованої малоповерхової житлової забудови (а.с.14).
Також, встановлено, що 12.09.2012 року Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 3698 «Про розроблення Плану зонування території м. Севастополя», яким: вирішено розробити План зонування території м. Севастополя; доручено Севастопольській міській державній адміністрації розробити містобудівну документацію «План зонування території м. Севастополя».
05.02.2013 року Севастопольської міською Радою було прийнято рішення № 2-ПР (а.с.159), яким доручено Управлінню з питань земельних, водних відносин та містобудування Севастопольської міської Ради підготувати проекти рішень міської Ради про відмову у наданні згоди гр. ОСОБА_1 та інш. на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, у зв'язку з тим, що витребувані земельні ділянки розташовані на території відносно яких відсутній розроблений та затверджений, відповідно до діючого законодавства план зонування або детальний план території, що є порушенням п. 3 ст. 24, ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також до реєстрації права власності територіальної громади міста Севастополі на витребувані земельні ділянки відповідно до п. 9 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України о розмежуванню земель державної та комунальної форми власності».
Відповідно до п. 9 ч. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038) план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Згідно з ч. 4 ст.12 Закону № 3038 склад, зміст, порядок розроблення схем планування окремих частин території України визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Частиною третьою статті 16 Закону № 3038 передбачено, що склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 3038 у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Статтею 25 Закону № 3038 встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Севастопольською міською державними адміністраціями. Узгодження питань щодо забудови визначених для містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад здійснюється на підставі відповідних угод, відображається у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів. Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.
Судом встановлено, що на час прийняття рішення у справі сторонами не було надано суду розробленого та затвердженого у встановленому порядку Плану зонування території м. Севастополя, у зв'язку з чим, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 за відсутності плану зонування території м. Севастополя є неможливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивачем у судовому засіданні було надано позову заяву за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, третя особа ОСОБА_5, про визнання недійсним та скасування рішення, № 9586 від 16.02.2010 року, визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки, яка була подана до Гагарінського районного суду м. Севастополя. Проте, вказана позовна заява була подана до суду без вхідного штампу Гагарінського районного суду м. Севастополя, також позивачем не була надана ухвала про відкриття провадження по вказаній справі. Отже, вказана позовна заява не є в розумінні ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України належним та допустимим доказом.
З огляду на вказане суд зазначає, що Договір оренди земельної ділянки, укладений між Севастопольською міською Радою та ОСОБА_5 від 19.05.2010 року на час розгляду справи є діючим, у судовому порядку недійсним або нікчемним визнаний не був.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що частина витребуваної позивачем земельної ділянки знаходиться в оренді третьої особи ОСОБА_5
Посилання позивача ОСОБА_1 на проект рішення Севастопольської міської Ради, зареєстрований 19.09.2012 року о 16 год. 31 хв. на офіційному сайті Севастопольської міської Ради «Про надання згоду фізичній особі на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0303 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель» судом не приймаються до уваги, з підстав того, що 05.02.2013 року Севастопольської міською Радою було прийнято рішення № 2-ПР, яким було доручено Управлінню з питань земельних, водних відносин та містобудування Севастопольської міської Ради підготувати проекти рішень міської Ради про відмову у наданні згоди юридичним та фізичним особам на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки.
Зокрема, суд зазначає, що спірне рішення №5404 від 12.03.2013 року «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,0303 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)» було прийнято відповідачем на підставі заяви ОСОБА_1 від 13.08.2012 року вх. № Б-3471/1.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті рішення № 5404 від 12.03.2013 року діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - Кодекс № 2768) передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280 виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути на найближчої сесії заяви ОСОБА_1 про надання згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,03030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення про надання згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу вказаної земельної ділянки, суд зазначає, що повноваження щодо надання згоди на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідних рішень з цих питань є виключною компетенцією Севастопольської міської Ради, яка є колегіальним органом, та приймає рішення (надає згоду або відмовляє) на пленарних засіданнях більшістю голосів. Встановлення або відсутність обставин, необхідних для прийняття рішення також знаходиться в компетенції відповідача. Суд в межах своєї компетенції оцінює правомірність щодо прийнятих рішень з боку державних органів та органів місцевого самоврядування, але не може підміняти державний орган щодо прийняття рішення, яке належить до компетенції суб'єкта владних повноважень.
З вказаних підстав, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути на найближчої сесії заяви ОСОБА_1 про надання згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,03030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення про надання згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу вказаної земельної ділянки не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають
Постанову складено у повному обсязі 15 липня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак