Справа №2031/811/2012
Номер провадження 2/633/10/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 липня 2013 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Танасевич О.В.,
при секретарях - Чуприні Е.Л., Криворучко І.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачки - ОСОБА_2,
представника третьої особи, яка
не заявляє самостійних вимог на
предмет спору - Служби у справах
дітей Печенізької райдержадміністрації
Харківської області - Мозгової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи на боці відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Служба у справах дітей Печенізької районної державної адміністрації Харківської області та Відділ РАЦС Печенізького районного управління юстиції Харківської області про оспорювання батьківства,,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив встановити факт відсутності кровного споріднення (батьківства) між ним та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та виключити запис про нього як батька з актового запису про народження ОСОБА_6.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив суду, що за час перебування в шлюбі у його дружини - відповідачки по справі, народився син - ОСОБА_6, батьком якого він зазначений в актовому записі про народження. Зазначав, що в 2000 році він та відповідачка посварились і в той час, коли відбулось запліднення, проживали окремо, крім того, йому стало відомо про подружні зради відповідачки, у зв'язку з чим, він має обґрунтовані сумніви щодо свого батьківства відносно ОСОБА_6. Шлюбні стосунки, ведення спільного господарства та спільне проживання сторін припинились з 2003 року, шлюб розірвано.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та пояснили, що позивач від народження визнавав ОСОБА_6 як свого сина, забирав відповідачку з пологового будинку та не заперечував свого батьківства протягом 11 років. Вважали, що справжньою причиною оспорювання позивачем батьківства є притягнення його до кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 164 Кримінального кодексу України за злісне ухиляння від сплати аліментів на дитину. Посилались на недоведеність обставин, на які посилається позивач, на необґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами та на сплив строку позовної давності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачки - Служби у справах дітей Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, зазначав, що спір про батьківство може бути вирішено виключно за результатами генетичної експертизи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачки, - Відділ ДРАЦС реєстраційної служби Печенізького районного управління юстиції Харківської області, в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 12).
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до запису акту про народження № 23 від 25 вересня 2001 року ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а.с. 68). Зазначений запис було вчинено на підставі заяви батька - ОСОБА_4, про що в актовому записі він власноручно поставив свій підпис.
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 14 березня 2013 року було призначено судово-біологічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи є позивач біологічним батьком ОСОБА_6 (а.с. 88-89).
ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи», якому було доручено проведення експертизи, призначали її проведення двічі: 15 квітня та 13 травня 2013 року (а.с. 92, 100), проте, через неявку відповідачки з дитиною дослідження не відбулось.
Як пояснив в судовому засіданні позивач, він вже тривалий час не спілкується з ОСОБА_6, його життям не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, вважає, що відповідачка стала на заваді його спілкуванню з сином. Одразу після народження дитини він ставив питання відповідачці щодо свого батьківства відносно ОСОБА_6, однак, відповідачка запевнила його, що саме він є батьком. Позивач від різних людей чув плітки про те, що ОСОБА_6 не його син, але не зважав на них. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що наприкінці жовтня 2000 року посварився з відповідачкою та переїхав до своєї матері, а примирились сторони два місяці потому, тобто, наприкінці грудня 2000 року. У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що в момент запліднення відповідачки вони проживали окремо.
Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що з 1996 року вона перебувала в шлюбі з позивачем. В 2000 році батько відповідачки придбав квартиру, від тоді в цій квартирі сторони жили разом, і, враховуючи наявність житла, вони вирішили народити дитину. В ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_6, якого позивач визнавав, проте, як дитині виповнився 1 рік, він покинув родину. Як спростування обставин, на які посилається позивач, відповідачка зазначає, що ОСОБА_4 не ставив питання про своє батьківство ані коли судом вирішувалось питання про стягнення з нього аліментів, ані коли його засуджували за злісне ухиляння від сплати цих аліментів.
Свідок ОСОБА_8, яка є рідною сестрою позивача, пояснила, що сторони, коли вони перебували в шлюбі, часто сварились, а крім того, з листопада 2000 року по січень-лютий 2001 року ОСОБА_4 не проживав разом з відповідачкою, але в лютому 2001 року відповідачка повідомила позивачу про свою вагітність. ОСОБА_8 також запевняла, що всі діти в їхній родині схожі, а ОСОБА_6 не схожий на батька, тому вона впевнена, що позивач не є батьком ОСОБА_6. Разом з тим, нічого такого, що могло б свідчити про подружні зради відповідачки, свідок ОСОБА_8 особисто не бачила.
Свідок ОСОБА_10, яка в 2000-2001 роках працювала разом з позивачем, повідомила, що ОСОБА_4 ніколи не вживав алкогольних напоїв, бо був водієм та в будь-який момент мав сісти за кермо. Повідомила, що їхній робочий день тривав з 7 години до 22-23 години. Про сумніви позивача щодо батьківства стосовно ОСОБА_6 свідку нічого невідомо, коли народився син позивач радів та опікувався ним.
Свідок ОСОБА_11, яка працювала разом з позивачем з 1998 року по 2003 рік, пояснила, що робочий день тривав з 6 години 30 хвилин до 22 години. Про свої сумніви щодо батьківства позивач з нею не ділився, проте по селищу ходили чутки, що ОСОБА_6 не є сином позивача, адже на нього не схожий. Свідку відомо, що позивач часто жив у матері, восени 2000 року ОСОБА_4 проживав окремо від дружини доволі довго, проте зазначити тривалість цих подій свідок не змогла.
Свідок ОСОБА_12, який в період 2000-2001 років був сусідом сторін, пояснив, що ОСОБА_4 у довготривалі відрядження не їздив, кожен день приїжджав додому, сторони часто сварились. Коли народився ОСОБА_6, позивач поводився як звичайний батько, гуляв з дитиною, спілкувався, казав, що це його син.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частин 1, 2 статті 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126, 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між собою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Виходячи з вищенаведених норм, батько дитини може оспорювати батьківство, посилаючи виключно на відсутність кровного споріднення з дитиною, належним та допустимим доказом чого є висновок судово-біологічної (генетичної) експертизи.
В судовому засіданні відповідачці ОСОБА_5 було роз'яснено положення частини 1 статті 146 Цивільного процесуального кодексу України та наслідки відмови від проведення експертизи або від подання експертам необхідних матеріалів, про що в матеріалах справи міститься її розписка (а.с. 90).
Разом з тим, відповідачка ОСОБА_5 до ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» не з'явилась та не забезпечила явку свого неповнолітнього сина, законним представником якого вона є, хоча про дату та час забору крові повідомлялась належним чином та своєчасно, мотивуючи свою відмову небажанням травмувати дитину.
Відповідно до частини 1 статті 146 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена.
Ухвалюючи рішення по справі, суд також враховує позицію відповідачки ОСОБА_5, яка в судовому засіданні повідомила про бажання її чоловіка ОСОБА_13 всиновити ОСОБА_6, у зв'язку з чим, для них буде доречним виключення з актового запису відомостей про позивача як батька дитини.
Таким чином, оскільки проведення по справі судово-біологічної експертизи неможливе внаслідок ухиляння відповідачки від подання експертам необхідних матеріалів, а висновок цієї експертизи є єдиним допустимим доказом по справі, суд вважає за можливе визнати факт відсутності кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_6.
Доводи відповідачки ОСОБА_5 та її представника в частині спливу строку позовної давності суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини 6 статті 136 Сімейного кодексу України позовна давність не застосовується до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Керуючись статтями 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про оспорювання батьківства задовольнити.
Встановити факт відсутності кровного споріднення (батьківства) між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Виключити з запису акту про народження № 23 від 25 вересня 2001 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печенізького районного управління юстиції Харківської області, відомості про ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, як батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: