ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "01" листопада 2006 р.                                                          Справа №  6/91"Д"

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого   судді                                                  Зарудяної Л.О.

суддів:                                                                        Ляхевич А.А.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Національного банку України - Москаленко В.І., довіреність від 08.08.2005р. №18-208/3459-7813,

від прокуратури: Сидоренко О.П. - прокурор відділу прокуратури Житомирської області, посвідчення №45 від 12.05.1999р.,

                           Гребенюк Р.В., прокурор відділу прокуратури Житомирської області, посвідчення №57 від 18.08.2000р.,

від відповідачів:

ТОВ "Інтерстиль" - Корольов Д.М. , довіреність № 02/010304  від 01.03.04 р.,

ТОВ "Класичні і сучасні меблі": Доценко О.І.,  довіреність №01/010304  від 01.03.04 р.,

ТОВ "Фабрика Класум": Копиленко О.Ю., довіреність №03/010304 від 01.03.04р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль", с.Тетерівка Житомирської області

на рішення Господарського суду Житомирської області

від "25" серпня 2004 р. у справі №  6/91"Д"  

за позовом Першого заступника Генерального прокурора України в інтересах державив особі Національного банку України, м.Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль", с.Тетерівка Житомирської області

     2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Класичні та сучасні меблі", м.Славутич Київської області

     3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум", с.Тетерівка Житомирської області

про визнання недійсним договору фінансового лізингу та угоди про поступкудоговору,-

 ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.08.2004 р.у справі №6/91"Д" позов Першого заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Національного банку України до ТОВ "Інтерстиль", ТОВ "Класичні і сучасні меблі" та ТОВ "Фабрика Класум" про визнання недійсними договору фінансового лізингу та угоди про поступку договору задоволено.     

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Інтерстиль" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким провадження у справі припинити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неправильне їх застосування.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- господарським судом Житомирської області не було досліджено та не встановлено факту правонаступництва позивача щодо прав та обов'язків кредитора - банку за кредитною угодою №009/95, в зв'язку з чим залишилось не дослідженим питання щодо набуття позивачем права застави за договором від 05.11.1997р.;

- судом не встановлено, чи укладались спірні договори між відповідачами, а якщо так, то за яких обставин, чи набували ці договори чинності та чи були вони виконані сторонами повністю або частково, оскільки оригінали договорів в матеріалах справи відсутні, а ксерокопії належним чином не засвідчені. Крім того, суд не з'ясував факту існування 30.10.2000р. у позивача права на предмет застави за договором від 05.11.1997р. реєстровий №1-3561 та чи співпадають предмет фінансового лізингу за договором від 30.10.2000р. та договором від 05.11.1997р. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази існування обмежень на передачу в лізинг майна за переліком до договору від 30.10.2000р.;

- звертає увагу, що місцевим господарським судом було допущено порушення норм процесуального права, оскільки справу №6/91"Д" було розглянуто за відсутності повноважного представника відповідача - ТОВ "Інтерстиль", неповідомленого належним чином про час та місце судового розгляду. Так, зазначає, що ухвалою суду від 26.07.04р. розгляд справи було призначено на 25.08.2004р. о 15год., але 21.08.04р. на адресу скаржника надійшов лист місцевого господарського суду від 13.08.04р., в якому було повідомлено про направлення апеляційної скарги ТОВ "Інтерстиль" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 26.07.04р. разом із справою до Житомирського апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні представник відповідача - ТОВ "Інтерстиль" вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представники ТОВ "Класичні і сучасні меблі" та ТОВ "Фабрика Класум" вимоги апеляційної скарги підтримали.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні, а також прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечують, вважають рішення господарського суду законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому зазоволенню виходячи з наступного.

Перший заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського  суду Житомирської області в інтересах держави в особі Національного банку України до ТОВ "Інтерсиль", ТОВ "Класичні та сучасні меблі", ТОВ "Фабрика Класум" про визнання недійсними договору фінансового лізингу та угоди про поступку договору (а.с. 2-5 том 1).

10.10.1995р. між Акціонерним товариством "Градобанк" та Спільним Українсько-Американським підприємством "Інтерстиль" було укладено кредитну угоду №009/95, відповідно до умов якої банк надає позичальнику позику в сумі 1 125 384 дол. США на строк до 05.02.1999р. з метою використання для купівлі технологічного обладнання з деревообробки, закінчення будівництва меблевого заводу та пуску виробництва по виготовленню меблів  та столярних виробів (а.с.37-52 том 1).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою від 10.10.1995р. укладено договір про заставу, посвідчений нотаріально 12.10.1995р., згідно якого в заставу передано майновий комплекс діючого заводу з виробництва меблів з прилеглою земельною ділянкою за адресою с.Тетерівка Житомирського району (а.с.81-85 том 1).

В договорі застави помилково зазначено номер кредитної угоди №008/95 замість №009/95. Кредитна угода №008/95 між сторонами не укладалась.

Згідно Статуту ТОВ "Інтерстиль", затвердженого рішенням зборів учасників від 01.11.1995р. протокол №7, зареєстрованого Житомирською райдержадміністрацією 03.11.1995р. реєстраційний №20412800, на підставі договору про діяльність створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль", яке є повним правонаступником Спільного українсько-американського підприємства "Інтерстиль" (а.с. 94 том 1). Так, на підставі п.7.3 кредитної угоди №009/95 від 10.10.1995р. угода є обов'язковою для правонаступників сторін, які її підписали; отже, зобов'язання за кредитною угодою №009/95 є обов'язковими для ТОВ "Інтерсиль".

05.12.1996р. згідно з Угодою про заміну сторони за суб-кредитною угодою та договором застави АТ "Градобанк" передано до Національного банку України усі права і обов'язки банку за кредитною угодою від 10.10.1995р. та договору застави від 12.10.1995р. (а.с.31-32 том 1).

В пункті 1 угоди про заміну сторони була також допущена помилка: зазначено номер кредитної угоди 008/95 замість 009/95.

Як встановлено рішенням Вищого арбітражного суду України від 13.03.2001р. у справі №9/9 за позовом Національного банку України до ТОВ "Інтерсиль" в угоді про заміну сторони як наслідок друкарської помилки помилково вказана кредитна угода №008/95, оскільки 10.10.1995р. банком укладено з СП "Інтерстиль" кредитну угоду на суму 1125384 дол. США лише за №009/95; про зазначене подана відповідна довідка; відповідач не надав доказів про укладення ним з АТ "Градобанк" 10.10.1995р. кредитної угоди за №008/95 на суму 1125384 дол. США, отже слід вважати, що в п.1 угоди про заміну сторони помилково вказана кредитна угода №008/95, оскільки фактично йдеться про кредитну угоду №009/95. Вказане рішення набрало законної сили ( а.с. 56-59 том 1).

05.11.1997р. на забезпечення виконання договірних умов кредитної угоди №009/95 від 10.10.1995 р. та п.п.1, 2          Додаткової угоди №1 від 05.11.1997р. до кредитної угоди між Національним банком та ТОВ "Інтерстиль" було укладено договір застави, відповідно до умов якого Заставодавець (ТОВ "Інтерстиль") заставляє Заставодержателю (Національному банку України) цілісний майновий   комплекс,  який належить   підприємству "Інтерстиль"   на   праві власності та складається з нерухомого майна - виробничої бази (будинок №74 по вул.Шкільній в с.Тетерівка), а також всього іншого майна, що знаходиться на балансі підприємства "Інтерстиль" станом на 01.10.1997р., що перераховується в Додатку №1 від 05.11.1997р.,  що є невід'ємною частиною цього договору застави. Оригінал вказаного договору з відповідними додатками оглянуто колегією в судовому засіданні, а копія долучена до матеріалів справи (а.с. 72-103 том 2).

Пунктом 5.2 договору  застави передбачено,  що  після підписання цього договору  застави   всі попередні  договори застави, посвідчені Третьою  Житомирською державною нотаріальною конторою реєстровий №2-1732 від 12.10.1995р. та реєстровий №1-1076 від  07.04.1997р., за винятком застави автоприцепа "Імер Кірхле", седельного тягача "Сканія", автомобіля "Ніссан Патроль", втрачають силу.  

21.11.2001р.  в зв'язку  з невиконанням зобов'язань по кредитній угоді № 009/95 відповідно до розрахунку заборгованості на даному договорі застави вчинено виконавчий напис та зазначено, що з ТОВ "Інтерстиль" підлягає стягненню 143676,08 дол. США відсотків за користування кредитом та 1700грн. витрат по оплаті державного мита (а.с.72 том 1).

30.10.2000р. між ТОВ "Інтерстиль" та ТОВ "Класичні та сучачні меблі" було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого лізингодавець (ТОВ "Інтерстиль") передає лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно за переліком, що міститься в Додатку №1 вартістю 2576045,73грн. строком до 01.11.2003р. (а.с. 134-153 том 2).

Відповідно до п.п.8.1,8.2 договору фінансового лізингу, лізингоодержувач володіє майном як добросовісний набувач, права якого охороняються на підставі ст.49 Закону України "Про власність"; протягом всього строку дії даного Договору Лізингоодержувач не має права без згоди Лізингодавця здавати майно в суборенду, позичати третій стороні, віддавати його в заставу або відчужувати будь-яким іншим способом.

Згідно абзацу 1 п.8.3 договору фінансового лізингу, лізингоодержувач має право викупити обладнання за остаточною вартістю обладнання на дату викупу, письмово попередивши лізингодавця про свій намір здійснити такий викуп протягом одного календарного місяця після здійснення будь-якого чергового лізингового платежу, що вказаний в додатку №3 до договору.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про заставу", заставодавець  зберігає  право розпорядження  заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором; заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою  заставодержателя.

Згідно статті 2 Закону України "Про лізинг" (чинного на момент укладення спірних договорів), об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Із змісту згаданих вимог Закону вбачається, що ТОВ "Інтерстиль" не мало права без згоди заставодержателя передавати права користування на умовах фінансового лізингу майном, яке є предметом застави за договором від 05.11.1997р., іншим особам, зокрема - ТОВ "Класичні та сучасні меблі".

Отже, договір фінансового лізингу від 30.10.2000р. суперечить вимогам ч.2 ст.17 Закону України "Про заставу" та ст.2 Закону України "Про лізинг".

Крім того, 30.01.2001р. між ТОВ "Класичні та сучасні меблі" та ТОВ "Фабрика Класум" було укладено угоду про поступку договору (а.с. 154-162 том 2), відповідно до умов якої ТОВ "Класичні та сучасні меблі" передав, а наступник прийняв на себе права та обов'язки цедента і став стороною по договору фінансового лізингу від 30.10.2000р. між цедентом та ТОВ "Інтерстиль".

На виконання згаданої угоди, згідно акту приймання-передачі майна №0000000001 від 30.01.2001р. ТОВ "Класичні та сучасні меблі" передало ТОВ "Фабрика Класум" майно.

Угода про поступку договору, як і договір фінансового лізингу, суперечить вимогам ст.17 Закону України "Про заставу" та ст.2 Закону України "Про лізинг", оскільки за цим договором майно, яке перебуває в заставі, було передано без згоди заставодавця ТОВ "Фабрика Класум".

Апеляційний господарський суд, зважаючи на розбіжності між копіями, що містяться в матеріалах справи, та оригіналами договору фінансового лізингу від 30.10.2000р. і угоди про поступку договору від 30.01.2001р., залучив оригінали договору фінансового лізингу та угоди про поступку договору до матеріалів справи та вважає їх належними доказами у справі.

Як вбачається з оглянутих в засіданні апеляційного господарського суду та долучених до матеріалів справи оригіналів договорів фінансового лізингу від 30.10.2000р. та угоди про поступку договору від 30.01.2001р., в переліку майна, яке було передано ТОВ "Класичні та сучасні меблі" в фінансовий лізинг, та в переліку майна, право на яке було уступлено згідно угоди від 30.01.2001р., значиться майно, вказане в додатку №1 до договору застави від 05.11.1997р.

Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР  (чинного на момент укладення спірних договорів) передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачено законом.

Статтею 59 ЦК УРСР встановлено, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Таким чином, договори фінансовго лізингу від 30.10.2000р. та угода про поступку договору від 30.01.2001р. мають бути визнані недійсними, а майно, передане у лізинг та передане за угодою про поступку договору, отримане ТОВ "Фабрика Класум" за  угодою від 30.01.01р.,  підлягає поверненню відповідачу - ТОВ "Класичні та сучасні меблі", а від ТОВ "Класичні та сучасні меблі" (отримане за договором від 30.10.2000р.) - відповідачу - ТОВ "Інтерстиль".

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в справах  про визнання угод недійсними", визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержавне в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах.

Таким чином, суд, визнаючи договір недійсним, зобов'язаний вирішити питання про повернення другій стороні всього одержаного за угодою, незалежно від того, чи заявлялась така вимога.

В процесі розгляду справи встановлено, що дві сторони (ТОВ "Класичні та сучасні меблі" та ТОВ "Фабрика Класум") отримали за угодами нерухоме майно.

Фактів отримання лізингових платежів за договором фінансового лізингу та винагороди за угодою про поступку договору судом в процесі розгляду справи не встановлено.

Таким чином, визнаючи вказані договори недійсними, суд першої інстанції правомірно зобов'язав ТОВ "Класичні та сучасні меблі" повернути ТОВ "Інтерстиль" все одержане за  договором фінансового лізингу. Проте, помилково зазначив про повернення майна за угодою про поступку договору від 30.01.2001р. від ТОВ "Фабрика Класум" до ТОВ "Інтерстиль", в зв'язку з чим рішення в цій частині необхідно змінити, вказавши в резолютивній частині рішення (абзац 2 пункту 3) про повернення майна від ТОВ "Фабрика Класум" до ТОВ "Класичні і сучасні меблі".

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Інтерстиль" про те, що сторони не були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, ухвала господарського суду Житомирської області від 26.07.2004р. про порушення провадження у справі та призначення  судового засідання на 25.08.2004р. була направлена сторонам 27.07.2004р.

Факт отримання відповідачами вказаної ухвали ними не заперечується, що вбачається із змісту апеляційної скарги. Однак, відповідач ТОВ "Інтерстиль" вважає, що господарський суд зобов'язаний був додатково повідомити сторін про призначення судового засідання після повернення справи з Житомирського апеляційного господарського суду, яка була туди направлена згідно листа господарського суду Житомирської області від 13.07.2004р. за №14694.

З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з оскарженням ТОВ "Фабрика Класум" ухвали господарського суду Житомирської області від 26.07.2004р. про призначення судового засідання на 25.08.2004р., справа №6/91"Д" була надіслана до Житомирського апеляційного господарського суду (супровідний лист на а.с. 90 том 1).

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.08.2004р. апеляційну скаргу ТОВ "Фабрика Класум" було повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.2 ст.97 ГПК України, а матеріали справи №6/91"Д" повернуто до господарського суду Житомирської області (а.с. 91, 92 том 1).

25.08.2004р. справу було внесено в судове засідання господарського суду та розглянуто по суті відповідно до ухвали від 26.07.2004р. про порушення провадження у справі.

Отже,  у суду першої інстанції не було необхідності додатково повідомляти сторін про час та місце судового засідання після повернення справи з Житомирського апеляційного господарського суду, оскільки справа до слухання на іншу дату не призначалась.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне змінити абзац 2 пункту 3 резолютивної частини рішення господарського суду від 25.08.2004р. та зазначити, що ТОВ "Фабрика Класум" зобов'язано повернути ТОВу "Класичні та сучасні меблі" все майно, зазначене в акті приймання-передачі майна №0000000001 від 30.01.2001р., укладеного між ТОВ "Класичні та сучасні меблі" (лізингодавець) та ТОВ "Фабрика Класум" (лізингоодержувач), а в решті - залишити без змін.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль",  с.Тетерівка Житомирської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 25 серпня 2004 року у справі №6/91"Д" змінити, виклавши абзац 2 пункту 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум" (12420, с.Тетерівка Житомирського району, вул.Садова,49, код 31106292) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Класичні і сучасні меблі" (02152, м.Славутич Київської області, вул.Героїв Дніпра, 2, код 30951616) все майно, зазначене в акті приймання-передачі майна №0000000001 від 30 січня 2001 р. укладеного між ТОВ "Класичні та сучасні меблі" (лізингодавець) та ТОВ "Фабрика Класум" (лізингоодержувач).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

2. Справу №6/91"Д" повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                              Зарудяна Л.О.

                

 судді::

                                                                                           Ляхевич А.А.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

 віддрук :1 до справи

2 позивачу

3,4,5 відповідачам

6 1 Заст.Генпрокурора України

7 прокуратурі Житом.обл.

8 в наряд