ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

28.11.06                                                                                           Справа №  95/18-04

Господарський суд Київської області у складі судді Кошика А.Ю. розглянувши матеріали справи

За позовом    Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс"

до      Товариства з обмеженою відповідальністю  "Земля для людей"

про    стягнення 56686,38 грн.

      Суддя  Кошик А. Ю.

Представники:

позивача: Пащенко В.М.

відповідача: Мороз О.В.

СУТЬ СПОРУ:

Подано позов про  стягнення   заборгованості  по поверненню  в порядку регресу страхового відшкодування  в сумі 56191,38 грн. та витрат по проведенню автотоварознавчого дослідження в сумі  495 грн., сплачених позивачем  на врегулювання страхового випадку відповідно до умов страхового полісу наземного транспорту НТ-0002510 від 17.12.2002 року, що стався з  ТОВ „Вінтерс” з вини водія підприємства відповідача  у справі Пучкова В.М.

        Справу було  прийнято  в порядку нового розгляду  відповідно до постанови  Вищого господарського суду України від 03.02.2005 року та на підставі резолюції голови господарського суду Київської області А.С. Грєхова від 01.03.2005 року та призначено її розгляд на 12.04.2005 року.

          Позивач  в засіданні суду  12.04.2005 року  подав всі витребувані ухвалою від 14.03.2005 року документи.

Відповідач у відзиві позовні вимоги  заперечив, вважає їх  безпідставними і необґрунтованими, оскільки  висновок автотоварознавчого дослідження, наданий  позивачем в підтвердження  розміру завданих йому збитків, викликає у нього сумнів, однак  свої заперечення належним чином не обґрунтував.

Позивач в наданих суду запереченнях на відзив відповідача зазначив, що  автотоварознавче дослідження  було проведене з дотриманням вимог законодавства та не оскаржувалось у встановленому  порядку, крім того,  вина водія відповідача встановлена в матеріалах  адмінсправи,  пошкодження автомобіля, які досліджувались, зафіксовані в акті  огляду, під час якого  був присутній  водій Пучков В.М., який  не заперечував про наявність пошкоджень.

В судовому засіданні 28.04.2005 року   відповідач подав клопотання про призначення  судової автотехнічної та автотоварознавчої експертиз, тому відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 29.04.2005 року для надання сторонам можливості запропонувати суду  питання, які  мають бути роз’яснені судовим експертом.  

В судовому засіданні 29.04.2005 року  суд дослідив запропоновані  сторонами питання, які на їх думку мають бути роз’яснені судовим експертом.

      В зв’язку з тим, що  відповідно  до  ч. 3  ст. 43 ГПК України  суд  створює сторонам необхідні умови  для  встановлення  фактичних обставин  справи і   правильного застосування  законодавства,  надані  позивачем  докази в обґрунтування позовних вимог  ставляться під сумнів відповідачем,  для оцінки судом  зазначених документів як доказів і підстав для   страхового відшкодування, виникла  необхідність роз’яснення  питань, які потребують спеціальних знань,  відповідно до  ухвали від 29.04.2005 року провадження у справі  було зупинено  у зв’язку з  призначенням  автотехнічної та автотоварознавчої експертиз  та надісланням  матеріалів справи до  Київського  науково-дослідного інституту  судових  експертиз Міністерства юстиції України для  їх проведення.

     Після повернення до господарського суду  матеріалів справи  № 95/18-04  з Київського  науково-дослідного інституту  судових  експертиз Міністерства юстиції України провадження у справі  було  поновлено відповідно до ухвали від 23.08.2006 року. В судовому засіданні  29.09.2006 року розгляд справи  було відкладено до  17.10.2006 року.  В судовому засідання 17.10.2006 року під час дослідження висновків експертизи у суду виникла необхідність  у відкладенні розгляду справи з метою   виклику  експерта в порядку ст. 31 ГПК України, що здійснював експертні дослідження, для  надання пояснень, розгляд справи було відкладено до 07.11.2006 року.

    В судовому засіданні 07.11.2006 року  судом були заслухані пояснення експертів,  з приводу проведеного експертного дослідження (висновку № 8075/8076/8077 від 28.03.2006 року) та у зв’язку з необхідністю  з’ясування встановлених обставин, розгляд справи було відкладено до  28.11.2006 року.

  В судовому засіданні 28.11.2006 року   позивач позовні вимоги підтримав, відповідач  проти позову заперечив, посилаючись на  наявність вини  водія автомобіля ТОВ «Вінтерс», якому  було здійснене страхове відшкодування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані сторонами докази, господарський суд  встановив

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2003 року близько 21 год. 30 хв. на 98 км  а/д  Київ-Одеса за участю автомобіля КАМАЗ-53212 д.н. 17392 КМ під керуванням Пучкова  В.М. та автомобіля Мітсубісі Паджеро  д.н.  43217 КА під керуванням  П.В. Ціарковські, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно  до   довідки  третьої роти  полку  ДПС ДАІ  УМВС України  в Київській області № 82 від 05.11.2003 року та  постанови  Києво-Святошинського  районного суду Київської області від 18.12.2003 року  вказана дорожньо-транспортна пригода  сталася з вини  водія автомобіля КАМАЗ-53212 д.н. 17392 КМ  Пучкова  В.М., який своїми діями  створив перешкоду  для руху,  не прийняв міри  до забезпечення  безпеки руху, що призвело до зіткнення  з автомобілем Мітсубісі Паджеро  д.н.  43217 КА, чим порушено   п. п. 1.5, 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України.

Як вбачається з Акту автотоварознавчого дослідження № 665 від 03.12.2003 року,  проведеного суб’єктом підприємницької діяльності  Кузьменко  М.В. (сертифікат № 575/02 від 30.05.2002 року) на замовлення позивача, складеного  експертами  Ханжиним О.О. (свідоцтво № 2151 від 19.08.2002 року, посвідчення про  підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 018-ПК, докази перебування у трудових відносинах з суб’єктом оціночної діяльності) та  Яременко І.Г. (свідоцтво  ККН № 73)  вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мітсубісі Паджеро  д.н.  43217 КА в результаті його пошкодження в спірній  дорожньо-транспортній пригоді складає 57390,97 грн.

Позивачем надано докази того, що, автомобіль Мітсубісі Паджеро  д.н.  43217 КА, яким керував водій П.В. Ціарковські належить ТОВ «Вінтерс»і застрахований Відкритим акціонерним товариством  «АСК «Енергополіс»відповідно до полісу страхування  наземного транспортного засобу НТ-0002510 від 17.12.2002 року. У зв’язку з чим,  08.01.2004 року страхувальнику -  власнику автомобіля  Мітсубісі Паджеро  д.н.  43217 КА, ТОВ «Вінтерс»було  виплачено  страхове відшкодування в сумі  56191,38 грн. за платіжним дорученням № 114 від  08.01.2004 року.

Крім того, для встановлення  фактичного розміру шкоди, завданої  автомобілю страхувальника, на замовлення позивача було проведене автотоварознавче дослідження (Акт автотоварознавчого дослідження № 665 від 03.12.2003 року), вартість якого складає 495 грн., що оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 2854 від 19.12.2003 року.

Позивач, який здійснив страхове відшкодування та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, звернувся з позовом  про  регресне  відшкодування виплаченої страхової  суми  та вартості  проведеного  автотоварознавчого дослідження, всього в сумі  56686,38 грн.  до відповідача, який є власником  автомобіля КАМАЗ-53212 д.н. 17392 КМ і відповідно до  ст. 1172 ЦК України відповідає за шкоду, завдану його працівником –водієм  Пучковим В.М., що  володів транспортним засобом в момент скоєння ДТП.

Той факт, що водій  Пучков В.М.  володів транспортним засобом відповідача  в момент скоєння ДТП та  перебуває з відповідачем  у трудових відносинах, сторонами не заперечується та не спростовується.

Оскільки, право позивача  на  звернення з вимогою про відшкодування  майнової шкоди в порядку регресу виникло після фактично здійсненого страхового відшкодування  08.01.2004 року, при вирішенні спору суд керується відповідними нормами Цивільного кодексу України (який діяв у відповідний період –ЦК України від 16.01.2003 року,  набрав чинності з 01.01.2004 року).

Відповідно до  ст. 1166 ЦК України  шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи відшкодовується особою, яка її завдала, якщо остання не доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Вищезазначена стаття передбачає презумпцію вини правопорушника, тобто на відповідача покладено обов’язок доказування відсутності його вини.

У зв’язку з запереченнями проти позову, судом для повного і об’єктивного дослідження матеріалів справи  було надано відповідачеві можливість  довести  обставини,  на які  він посилається  в спростування позовних вимог. Судом  було призначено автотоварознавчу експертизу для встановлення  достовірності даних  наданого позивачем висновку автотоварознавчого дослідження, який заперечується відповідачем,  та автотехнічну експертизу  обставин дорожньо-транспортної пригоди  та обставин завдання спірних пошкоджень.

Відповідно до ч. 5 ст. 42, ст. 43 ГПК України  висновок експерта  оцінюється господарським судом як доказ у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на  всебічному повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин  справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до Висновку  КНІДСЕ № 8075/8076/8077 від  28.03.2006 року  за даними проведеного експертного дослідження  встановлено, що  водієм відповідача  порушено  п. 10.4  ч. П Правил дорожнього руху у зв’язку з несправністю рульового управління (витекло  масло з гідропідсилювача) пов’язаного з  обірваним шлангом   високого тиску. Зазначена несправність  погіршувала керованість  автомобілем КАМАЗ, однак, встановити час виникнення такої несправності неможливо. З наданих експертами в судовому засіданні пояснень  по суті проведених досліджень, судом встановлено, що процес витікання масла займає певний проміжок часу в залежності від зносу  шлангу  високого тиску чи завданих йому пошкоджень.   

Відповідно до  п. 31.4.2 Правил дорожнього руху  забороняється експлуатація  транспортних засобів при зіпсованому підсилювачі рульового керування. Таким чином, враховуючи обов’язок  володільця транспортного засобу підтримувати  його в справному технічному стані, а також особливості  відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,  відповідна несправність  автомобіля відповідача не може вважатись  непереборною силою  та відноситись до форс-мажорних обставин, що виключають відповідальність.

В ході експертних досліджень на підставі матеріалів  ДТП за даними  дефектної відомості, протоколу ДТП, пояснень учасників ДТП, судовими експертами встановлено, що   відповідна дорожня ситуація спричинена була  зі сторони водія відповідача керуванням автомобілем з несправним рульовим управлінням, що призвело до порушення п. 10.4   Правил дорожнього руху,   в той же час встановлено, що водій   ТОВ «Вінтерс» Ціарковські П.В. рухався зі швидкістю, яка в  даних дорожніх умовах  не дозволяла йому  вчасно  уникнути  зіткнення з перешкодою,  дії водія не відповідали встановленим  Правилами дорожнього руху щодо  необхідності  застосування  екстреного гальмування при виявленні  перешкоди для руху, натомість  водій  продовжував рухатись і намагався об’їхати перешкоду, такі дії у відповідній дорожній обстановці  не відповідали  вимогам  п.п. 12.2, 11.4, 12.3 Правил дорожнього руху.

Крім того, Головним управлінням  МВС України у Київській області була здійснена перевірка  вищезазначених матеріалів ДТП, в ході якої встановлено, що  в діях  водія Ціарковські П.В.  вбачається порушення  п. 11.4 ПДР України.  

Щодо вирішення  питання про  технічну спроможність акту  № 65 автотоварознавчого дослідження та  завданих пошкоджень Мітсубісі Паджеро  д.н.  43217 КА,   експертам необхідно було дослідити  автомобіль в тому стані, в якому він перебував безпосередньо після скоєння ДТП, проведення експертних досліджень  виявилось неможливим із-за відсутності  об’єкта дослідження.

Відповідно до частини першої ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи шкода була завдана  внаслідок взаємодії  кількох джерел  підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 1188  Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана  внаслідок взаємодії  кількох  джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності  вини всіх  осіб, діяльністю яких  було  завдано шкоди, розмір відшкодування визначається  у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме вину  всіх учасників ДТП,  розмір завданої шкоди підлягає розподіленню  між винними особами.

 Оскільки, завданню пошкоджень автомобілю   Мітсубісі Паджеро  д.н.  43217 КА   сприяли дії його водія, які не відповідали Правилам дорожнього руху в спірній дорожній обстановці,  яка створилась у зв’язку з порушенням водієм відповідача  Правил дорожнього руху, однак, не внаслідок його  активних протиправних дій,  розмір відшкодування   визначається з врахуванням  ступеню вини учасників ДТП. Суд дійшов висновку про однаковий ступінь вини учасників ДТП в заданих пошкодженнях, оскільки  мали місце порушення правил дорожнього руху обох водіїв, хоча автомобілю відповідача шкода незначна, однак,  заподіянню шкоди автомобілю страхувальника його водій міг і повинен був запобігти  в разі  дотримання вимог  Правил дорожнього руху.

Таким чином, враховуючи однаковий ступінь вини  учасників ДТП, шкода  розподіляється порівну, і з відповідача підлягає стягненню половина  суми.

Оскільки, відповідачем  відсутність вини не доведена,  сума завданих  збитків, на яку виплачене страхове відшкодування, не спростована, позов підлягає частковому задоволенню в розмірі половини заявленої суми.

Щодо  витрат на  автотоварознавче дослідження,  здійснених  позивачем, відповідна сума по суті є збитками, що відповідно до  п. 1  ч. 2 ст. 22 ЦК У  є витратами  для відновлення   порушеного права, а саме  для відновлення права  ТОВ «Вінтерс», тому враховуючи встановлені судом обставини, підлягає відшкодуванню  відповідачем в розмірі половини сплаченої суми.

Відповідно до ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги  підлягають  частковому задоволенню в розмірі половини заявлених вимог в сумі  28343,19 грн.

Відповідно до ч.ч.  1, 5 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні  договорів та з інших  підстав, державне мито,  витрати за проведення  судової експертизи,  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу     при частковому задоволенню позовних вимог  покладаються на сторони пропорційно.

       Як встановлено судом, оплата проведення судової експертизи була здійснена відповідачем на виконання вимог ухвали суду на підставі  рахунку №  2691/12 від  17.06.2005 року  в сумі 983,04 грн., тому підлягає відшкодуванню за рахунок позивача  пропорційно  розміру задоволених позовних вимог  в сумі  491,52 грн., у зв'язку з чим, сума,  присуджена до стягнення з відповідача, зменшується на  491,52 грн.  

        З огляду на викладене,  з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27851,67 грн.  майнової   шкоди та збитків,  283,43 (двісті вісімдесят три) грн. витрат по сплаті державного мита  та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись   ст. ст. 33, 44, 49, 82-85  ГПК України, господарський суд,                

 

      вирішив:

1.         Позов задовольнити частково.

2.     Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля для людей»(08292,  Київська обл., смт. Буча, вул. Леніна, 10) на користь Відкритого  акціонерного товариства «АСК «Енергополіс»(03049,  м. Київ, вул. Богданівська,  10) 27851,67 (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн.  майнової шкоди та збитків,   283,43 (двісті вісімдесят три) грн. витрат по сплаті державного мита  та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ  видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.       В  решті  позову відмовити.

Суддя                                                                                          Кошик А. Ю.