Головуючий в1-й інстанції: Круподеря Д.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р. В.

суддів Смірнової В.В., Огурецького В.П.

за участю прокурора Мінькова А.Ю.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженої ОСОБА_4 на вирок Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 03 червня 2011 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Горлівки Донецької області, громадянку України, таку, що не має судимості, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено: за ч.2 ст.190 КК України до 2 років позбавлення волі, за ч.4 ст.27, ч.2 ст.369 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.358 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Стягнуто з засудженої ОСОБА_4 на користь потерпілих: ОСОБА_5- 4740 грн., ОСОБА_6- 3600 грн., ОСОБА_7- 9100 грн., ОСОБА_8- 2100 грн.

Стягнуто з засудженої ОСОБА_4 судові витрати у сумі 1398 грн. 63 коп.

Вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

Як визнав суд, засуджена ОСОБА_4, перебуваючи на посаді секретаря судового засідання Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, будучи державним службовцем 6 категорії 12 рангу, вчинила такі злочини злочини:

У грудні 2007 року ОСОБА_4 переконала ОСОБА_5 у необхідності передачі судді Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області у якості хабара 500 доларів США за прийняття рішення про визнання за ОСОБА_9 права власності на житловий будинок, чим схилила потерпілу до дачі хабара.

У подальшому у вересні - листопаді 2008 року, в приміщенні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, розташованому по пр.Леніна, 1, ОСОБА_4 шляхом обману та зловживання довірою, під приводом передачі в якості хабара судді цього суду отримала від ОСОБА_5 500 доларів США, що на час вчинення злочину згідно з офіційним курсом Національного Банку України складало 3370,90 грн..

Також у січні - лютому 2008 року ОСОБА_4 шляхом обману та зловживання довірою отримала, нібито, за послуги адвоката від ОСОБА_5 300 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України на час вчинення злочину складало 1515 грн..

У період березня - травня 2009 року, в приміщенні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, під приводом посередництва у дачі хабара судді цього ж суду ОСОБА_4 шляхом обману та зловживання довірою додатково отримала від ОСОБА_5 300 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України на час вчинення злочину складало 3850 грн..

ОСОБА_4 у жовтні 2008 року підбурила ОСОБА_8 у необхідності передачі хабара судді Центрально-Міського районного суду м. Горлівки в сумі 300 доларів США за прийняття рішення па користь останньої у цивільній справі.

Після чого у вказаний період часу, в приміщенні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки шляхом обману та зловживання довірою отримала від ОСОБА_8 2100 грн., з яких 1800 грн. призначались для передачі судді в якості хабара, а решта 300 грн. самій засудженій за складання позову для ОСОБА_8, що не відносилось до повноважень ОСОБА_4 як секретаря судового засідання.

У червні-липні 2009 року ОСОБА_4 запевнила ОСОБА_10 у необхідності давання хабара судді у розмірі 400 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України складало 3080 грн. та секретарю судового засідання у розмірі 50 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України складало 385 грн., за прискорення винесення рішення у цивільній справі.

Після чого поблизу будівлі Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, у якості хабара для судді шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_10 у вищезазначений період часу 1000 грн., у липні - серпні 2009 року - 1000 грн., а у серпні - вересні 2009 року 1600 грн..

У травні-червні 2009 року ОСОБА_4 переконала ОСОБА_11 у тому, що для призначення ОСОБА_12 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, необхідно дати хабара судді, при цьому розмір хабара не обговорювався. Проте пізніше визначила загальну суму хабара у розмірі 300 доларів США.

За вищевказаний період часу поблизу будівлі Центрально-Міського районного суду м.Горлівки у якості хабара для судді, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4 послідовно отримала від ОСОБА_11 грошові кошти відповідно в сумі 1050 грн., 350 грн. та 700 грн..

Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, у червні-липні 2009 року ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_11 про необхідність передачі в якості хабара судді та прокурору, який підтримував державне обвинувачення по справі ОСОБА_12, 1500 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України складало 11 550 грн..

Пізніше в цей же період часу, поблизу будівлі магазину «Фуршет», розташованої на пр.Перемоги в м.Горлівці, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 7000 грн. під приводом посередництва у передачі хабара судді та прокурору за призначення ОСОБА_12 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Грошовими коштами, отриманими від потерпілих, ОСОБА_4 розпорядилась в особистих інтересах.

Крім того, у березні-травні 2009 року, знаходячись в приміщенні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, ОСОБА_4, діючи умисно, склала недостовірне заочне рішення суду від 20 березня 2009 року, згідно з яким позовні вимоги ОСОБА_13 до ОСОБА_14 щодо відшкодування шкоди задоволені. Підроблене рішення суду засуджена долучила до матеріалів цивільної справи № 2-481/09, та на його підставі була підготовлена та передана до Апеляційного суду Донецької області недостовірна інформація щодо розгляду справи ОСОБА_13.

У квітні 2009 року, в приміщенні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, будучи обізнаною про те, що цивільний позов про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_9 до суду не подавався, і справа в провадженні суду не перебувала, ОСОБА_4, діючи умисно, повторно склала недостовірне рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки від 12 грудня 2008 року по справі № 2-3842/08, на якому виконала засвідчувальні написи та підписи судді ОСОБА_27 Згідно з цим рішенням суду за ОСОБА_15 було визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири.

У квітні-липні 2009 року, в приміщенні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, знаючи про те, що судові засідання по справі за позовом ОСОБА_16 не проводились і рішення не виносилось, ОСОБА_4, діючи умисно, повторно склала недостовірне рішення суду від 15 квітня 2009 року по справі № 2о-153/2009, на якому виконала засвідчувальні написи та підписи судді ОСОБА_27 і передала представнику позивача. Відповідно до підробленого рішення суду ОСОБА_17 оголошено померлим, па підставі чого його дружина ОСОБА_18 набувала низку прав, зокрема право власності на майно померлого.

У травні-червні 2009 року, в приміщенні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, знаючи про те, що судові засідання по справі за позовом ОСОБА_19 не проводились і рішення не виносилось. ОСОБА_4, діючи умисно, повторно склала недостовірне рішення суду від 28 квітня 2009 року по справі № 2о-119/2009, на якому виконала засвідчувальні написи та підписи судді ОСОБА_27, та передала позивачу. Відповідно до підробленого рішення встановлено факт втрати ОСОБА_19 джерела існування після смерті її чоловіка, на підставі чого позивач набувала низку прав, зокрема, право відшкодування шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві.

У червні 2009 року, в приміщенні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, знаючи про те, що остаточне судове засідання по справі за позовом ОСОБА_20 до ЗАТ КБ «Приватбанк» не проводилось і рішення не виносилось, ОСОБА_4, діючи умисно, повторно склала недостовірне рішення суду від 23 квітня 2009 року по справі № 2-1769/09, на якому виконала засвідчувальні написи та підписи судді ОСОБА_27, та передала позивачу. Відповідно до підробленого рішення ОСОБА_20 були надані права щодо зміни умов кредитного договору та відшкодування матеріальної шкоди.

У червні-липні 2009 року, в приміщенні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, знаючи про те, що остаточне судове засідання по справі за позовом ОСОБА_21 про визнання права власності на нерухоме майно не проводились і рішення не виносилось, ОСОБА_4, діючи умисно, повторно склала недостовірне рішення суду від 12 травня 2009 року по справі №2-1532/09, на якому виконала засвідчувальні написи та підписи судді ОСОБА_27, після чого два примірники передала позивачу, а один долучила до матеріалів справи. Відповідно до вказаного підробленого рішення суду ОСОБА_21 набув право власності на два об'єкти нерухомого майна.

У травні-липні 2009 року, в приміщенні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, будучи обізнаною про те, що судові засідання по справі за позовом ОСОБА_22 про визнання права власності не проводились і рішення не виносилось, ОСОБА_4, діючи умисно, повторно склала недостовірне рішення суду від 22 травня 2009 року по справі №2-1532/09, на якому виконала засвідчувальні написи та підписи судді ОСОБА_27, після чого передала невстановленій особі. Відповідно до вказаного підробленого рішення суду ОСОБА_22 набув право власності на квартиру.

Апеляційна скарга прокурора, в порядку ст.355 КПК України (1960 року) була відкликана до початку розгляду справи в апеляційному суді.

Засуджена ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі з врахуванням доповнень до неї просить вирок суду змінити і призначити їй покарання, не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та її особі. Вказує, що суд розглянув справу однобічно і неповно, взяв до уваги докази, які носять суперечливий характер та були нелегітимними, не звернув увагу на докази, що свідчать на її користь та доводять хибність висновків суду та обвинувачення.

Заслухавши доповідача, думку захисників, які вважали апеляцію такою, що підлягає задоволенню, пояснення прокурора, який частково погодився з доводами апеляції в частині пом'якшення покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставинах, за якими її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Цей висновок, зокрема, підтверджується показаннями самої засудженої ОСОБА_4 як на досудовому слідстві, так й в судовому засіданні в частині того, що вона брала гроші у потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т.3 а.с.150-157).

Згідно показань потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 як на досудовому слідстві, так й в судовому засіданні, вони за вказаних у вироку обставинах за ініціативою засудженої ОСОБА_4 надавали їй грошові кошти в зазначених сумах для сприяння ухвалення судових рішень (т.2 а.с.9-10, 39-40, 42-43, 62-63, 140-141).

Зазначені обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, вилученими та долученими до справи в якості речових доказів розписками про отримання грошових коштів у потерпілих засудженою ОСОБА_4 (т.2 а.с.13-18, 66-69), даними журналу відвідувачів Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, що містять інформацію про відвідування потерпілими робочого місця ОСОБА_4 (т.3 а.с.38-42), даними СМС-повідомлень засудженої ОСОБА_4 з потерпілими (т.2 а.с.22-27, 73-78).

Згідно показань свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28, до них, як суддів ніхто з працівників суду та потерпілих не звертався з приводу сприяння в ухваленні зазначених у вироку судових рішень.

Обставини виготовлення підроблених судових рішень в ході судового розгляду були підтверджені показаннями потерпілих ОСОБА_5, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_29, ОСОБА_27, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_19, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39ОСОБА_21, письмовими доказами та протоколами огляду відповідних судових справ, журналів, з яких вбачається, що зазначені у вироку судові рішення судом не ухвалювалися (т.1 а.с.187-186, 189-190, 218, 251, т.2 а.с.13-18, 34-35, 54, 90-92, 215-216, 238, т.3 а.с.38-42, 171).

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 435 від 18 червня 2010 року, підроблені судові рішення та розписки потерпілим були виконані засудженою ОСОБА_4, як тексти, так і підписи на них (т.3 а.с.62-73).

За встановленими судом фактичними обставинами справи, виходячи із сукупності зазначених та інших досліджених у судовому засіданні доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав винною ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.369, ч.2 ст.190, ч.2 ст.358 КК України (в редакції 2001 року), та її дії кваліфікував вірно.

Висновки суду з цього приводу належним чином мотивовано у вироку з зазначенням мотивів неприйняття показань засудженої ОСОБА_4 в судовому засіданні про те, що вона не вчиняла інкримінованих їй злочинів. Ці показання перевірялися під час розгляду справи в суді та обгрунтовано визнані безпідставними та недостовірними, обумовленими позицією захисту засудженою.

Доводи останньої в апеляції про те, що між нею та потерпілими існували цивільно-правові відносини, а гроші у них вона брала в якості боргу, спростовуються показаннями потерпілих, відповідно до яких розписки були написані ОСОБА_4 на їх вимогу про надання їм грошових сум саме для ухвалення відповідних судових рішень.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи в апеляції щодо неповноти судового слідства є безпідставними.

Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні зазначених злочинів є належними, допустимими, достатніми та достовірними.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження ствердження засудженої ОСОБА_4 про те, що в ході службового розслідування вона обмовила себе під тиском керівника апарату суду, так як ці свідчення були надані нею в присутності суддів та інших працівників суду, що останні підтвердили у свої показаннях у якості свідків.

Що стосується висновку почеркознавчої експертизи в частині того, що підписи на підроблених судових рішеннях від імені судді могли бути виконані останнім, то цей висновок носить характер припущень, а сам факт того, що суддя не засвідчував ці рішення, встановлений в ході судового слідства та підтверджений аналізом вищевказаних доказів, а тому обґрунтовано не взятий до уваги судом.

Посилання в апеляції на матеріали з виконання приводу потерпілої ОСОБА_8 про те, що вона на момент вчинення щодо неї злочину не проживала у м.Горлівці, не є обгрунтованим, так як відповідно до цих матеріалів (т.4 а.с.38-39), ОСОБА_8 на момент виконання приводу не проживала за зазначеною нею адресою близько трьох років, що узгоджується з датою вчинення щодо неї злочину, встановленою вироком.

З наведених підстав посилання засудженої ОСОБА_4 на докази, які на її міркування доводять хибність висновків суду та обвинувачення щодо неї, не є слушними.

При обранні ОСОБА_4 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини справи, дані про особу засудженої. Призначене покарання у вигляді позбавлення волі відповідає вимогам ст.ст.50,65,70 КК України, воно є необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Разом з тим, з врахуванням даних про особу засудженої ОСОБА_4, яка характеризується виключно позитивно, має сім'ю, колегія суддів вважає доцільним пом'якшити останній покарання, призначивши його за ч.4 ст.27, ч.2 ст.369 КК України (в редакції 2001 року) у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої, а за ч.2 ст.358 КК України (в редакції 2001 року) у вигляді 2 років обмеження волі, а доводи апеляції з цього приводу слід визнати обгрунтованими.

Підстав для подальшого пом'якшення призначеного засудженій ОСОБА_4 покарання, як на це вказується в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Порушень органом досудового слідства або судом вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку у даній справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України (1960 року), п.15 Перехідних Положень КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 03 червня 2011 року щодо ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_4 засудженою:

- за ч.2 ст.190 КК України до двох років позбавлення волі;

- за ч.4 ст.27, ч.2 ст.369 КК України до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

- за ч.2 ст.358 КК України до двох років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати ОСОБА_4 засудженою до остаточного покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Судді: