АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/4258/13 Головуючий 1-інст. - Павлюченко С.В.

Справа № 629/1553/13-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія - договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулась з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі, укладену між нею та ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів».

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 травня 2013 року позовні вимоги задоволенні. Додаткову угоду від 20 липня 2011 року до договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року площею 13,0253 га у межах, згідно з планом, яка розташована на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області, укладену між ОСОБА_4 та ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» та зареєстровану 30 березня 2012 року міськрайонним Управлінням Держкомзему м.Лозова та Лозівського району Харківської області під №632390004000792 визнано недійсною.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвалене рішення не є законним та порушує вимоги матеріального права та його законні інтереси та права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не повністю з'ясовані та не доведені обставини справи, що мають значення для справи.

Так, підставою для задоволення позову стало подання позивачем у червні 2012 року заяви до підприємства про відсутність наміру пролонгувати договір оренди землі.

Проте, суддя не звернув уваги на той факт, що вказана заява була подана вже після підписання додаткової угоди та після проведення її державної реєстрації: підписана 20 липня 2011 року, зареєстрована - 30 березня 2012 року.

Вважає, що підписання позивачем угоди є доказом наявності його волевиявлення.

Зазначає, що факт наявності договірних відносин між позивачем та підприємством та факт визнання цих договірних відносин самим позивачем, підтверджений тим, що позивач особисто неодноразово отримав орендну плату в повному обсязі відповідно до умов договору оренди землі та додаткової угоди до нього.

Таким чином вважає, що схвалення позивачем своїми діями умов оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі не дає їй права вимагати визнання цієї угоди недійсною, між тим цей аргумент суддею не досліджувався і до уваги взятий не був.

Зазначає, що суд не надав жодної оцінки твердженням позивача, у позовній заяви, про те, що підпис на додатковій угоді виконаний не ним. Суд це питання не досліджував, а ухвалив рішення лише на підставі тверджень про те, що відповідач не надіслав проекту додаткової угоди, хоча це не є істотною умовою правочину та підставою для визнання правочину недійсним.

Вважає безпідставними твердження судді про те, що для дійсності додаткової угоди, як правочину, окрім додержання умов ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» під час вчинення правочину сторонам додатково необхідно було виконувати певні переддоговірні умови щодо проекту майбутньої додаткової угоди, які не є істотними умовами правочину та не прописуються в самій додатковій угоді. Вказує, що дане твердження повністю спростовується особистим підписом позивачки на додатковій угоді, яка тим самим прийняла всі умови незалежно від усіх попередніх можливих переддоговірних перемовин.

Вказує, що суддя зробив неприпустимий висновок про те, що відповідач не звертався до позивача із пропозицією про укладення додаткової угоди, оскільки це спростовується підписанням останньою такої угоди.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга підлягає задоволенню .

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Постановляючи рішення про задоволення позову і визнання додаткової угоди від 20 липня 2011 року - недійсною, суд першої інстанції виходив з того, що до закінчення дії договору оренди земельної ділянки позивачка згідно її вільного волевиявлення відмовилась від поновлення договору оренди землі.

З таким висновком суду, судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, оскільки поза увагою суду залишилось те, що позивач до спливу строку договору оренди уклала додаткову угоду 20 липня 2011 року, якою передбачено строк дії договору оренди до 31 грудня 2020 року. З заявою про небажання пролонгувати договір оренди позивач звернулась до відповідача 22 червня 2012 року, тобто після підписання додаткової угоди.

Відповідно до п.1, 3 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового є неправильне застосування норм матеріального і процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи 20 липня 2006 року сторони уклали договір оренди землі строком на п'ять років, який зареєстрували в ДЗК 16 листопада 2007 року, тобто договір діяв до листопада 2012 року(а.с.6-8).

При цьому, 20 липня 2011 року сторони уклали додаткову угоду і передбачили в ній строк дії договору до 31 грудня 2020 року (а.с.5).

22 червня 2012 року позивач направила відповідачу заяву про небажання пролонгувати договір оренди землі (а.с.10).

В квітні 2013 року позивач звернулась до суду з позовом про визнання додаткової угоди від 20 липня 2011 недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею

61 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів які б свідчили про недійсність додаткової угоди. Позивач посилаючись в позові на те, що вона не підписувала додаткову угоду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи до суду не зверталась. В суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що вони не оспорюють підпис в додатковій угоді, оскільки як йому пояснила довіритель вона підписувала чистий бланк. З клопотанням про призначення відповідної експертизи до суду апеляційної інстанції позивач не зверталась.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 10,11,15,57,60,303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» - задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 травня 2013 року- скасувати і ухвалити нове. В задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі,- відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -