Категорія 30

головуючий в I інстанції Цукуров В.П.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

______________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 03 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 03 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 675,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 1 700,00 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом (а.с.136), відповідно до заяви від 28 травня 2013 року просила розглянути справу у її відсутність, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом і телефонограмою №745, зареєстрованою у відповідному порядку від 23 травня 2013 року (а.с.138), клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_4 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом і телефонограмою №746, зареєстрованою у відповідному порядку від 23 травня 2013 року (а.с.137,139), відповідно до заяви від 28 травня 2013 року просила розглянути справу у її відсутність, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 ОСОБА_5, діючий на підставі довіреності (а.с. 33), підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом і телефонограмою №744, зареєстрованою у відповідному порядку від 23 травня 2013 року (а.с.138), клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_6, діюча на підставі довіреності (а.с. 31), заперечувала проти апеляційної скарги та просила її відхилити.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт залиття квартири, що є її власністю, з вини ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Внаслідок встановленого факту позивачу спричинено шкоду, як матеріальну так і моральну. Стягуючи з відповідачів на користь позивача 675,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 700,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин по справі, які підтверджувались належними доказами. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер і тривалість страждань позивача, те що був змінений її життєвий устрій, її похилий вік, принципи розумності та справедливості.

З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитися.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

25 червня 2012 року відбулося залиття квартири через течу труби внутрішнього розведення в ванній кімнаті квартири 40 , що розташована вище квартири позивача в тому ж будинку АДРЕСА_1, власниками якої є ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Факт залиття квартири позивача 25 червня 2012 року підтверджено записом в книзі реєстрації особистих заяв громадян та скарг.

Судом першої інстанції встановлено факт залиття квартири позивачки через течу труби внутрішнього розведення в ванній кімнаті квартири відповідачів.

Залиттям квартири позивачу заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 675,00 грн., в підтвердження чого позивач посилався на товарні чеки на зазначену суму.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що шкода, завдана майну позивача, відшкодовується в повному обсязі відповідачами, як особами, які її завдали, що відповідає положенням частини першої статті 1166 ЦК України.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що наданий акт від 25 червня 2012 року має низку недоліків, а тому цей акт не є належним доказом з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що є доведеними факти залиття квартири позивачки, яке сталося з вини відповідачів, судом першої інстанції дана належна оцінка доказам, що є в матеріалах справи з огляду на пояснення сторін, свідків та певних обставин на переоцінку доказів у апеляційного суду не має, в тому числі на повторний допит свідків.

В обґрунтування апеляційної скарги не надано жодних доказів ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді., що залиття квартири позивачки виникло не з вини відповідачів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги, що позивачами не доведено факт залиття квартири є необґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не встановлені обставини, якими спричинено моральну шкоду позивачам є необґрунтованими з наступних підстав.

Статтею 23 ЦК України встановлено яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як убачається із позовної заяви вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовувалися душевними стражданнями, яких вона зазнала внаслідок пошкодження її майна через залиття квартири, в якій вона мешкала в непридатних на це умовах.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що моральна шкода ОСОБА_1 полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, покладаючи відповідальність щодо відшкодування моральної шкоди на ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правильно застосував норми матеріального права, а саме ст. 1166, ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

А тому, рішення суду першої інстанції в цій частині законне та обґрунтоване.

Щодо розміру моральної шкоди визначеного судом першої інстанції до відшкодування, то він відповідає обставинам справи і підстав для його зменшення немає з наступних підстав.

Суд першої інстанції визначаючи розмір моральної шкоди по 1 700,00 грн. на користь позивачки керувався принципами розумності та справедливості, врахував усі обставини справи та характер спричиненої шкоди, обсяг страждань ОСОБА_1, її похилий вік, їх тривалість, можливість відновлення, тяжкість вимушених змін у їх життєвих зв'язках, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими і такими, що не спростовують висновків суду.

Щодо доводів апеляційної скарги що суд прийняв до уваги неналежні докази є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно допустив до участі у справі представника позивачки ОСОБА_6,, діючу на підставі довіреності (а.с. 31), яка не має законних повноважень на представництво в суді як робітник прокуратури, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки таке порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, що відповідає положенням частини 3 статті 309 ЦПК України.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не ґрунтуються на вимогах закону.

Виходячи з наведеного, в сукупності встановлених у справі обставин суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

А тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 03 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: