Категорія 27

головуючий в I інстанції Орєхов О.І.

суддя доповідач Безрученко Ю. О.

________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2013 року про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «НТП «ТОР» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року ПАТ «Український Бізнес Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ТОВ «НТП «ТОР» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави (т.1 а.с.1-16).

13 лютого 2013 року ПАТ «Український Бізнес Банк» звернулось до того ж суду із заявою про вжиття заходів забезпечення їх позову (т.1 а.с.264-256).

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2013 року заяву ПАТ «Український Бізнес Банк» про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на: 1. житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_5; 2. земельну ділянку площею 0,00315 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, надана ОСОБА_5 для обслуговування гаражу; 3. земельну ділянку площею 0,0950 га, надану ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1; 4. транспортні засоби: «Lexus» GX470ЗНГ, НОМЕР_1, дв:НОМЕР_2, к:НОМЕР_3.ш., 2008 року випуску, чорний; ПГМФ 8902 К, НОМЕР_4, дв.:0, к:0, ш.НОМЕР_5, 2007 року випуску, сірий, які на праві власності належать ОСОБА_5; 5. земельну ділянку надану ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування гаражу площею 0,003 га (державний акт на право власності серії ЯЖ3518081 від 28 серпня 2008 року), яка розташована за адресою АДРЕСА_3; 6. земельну ділянку надану ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарської споруди площею 0,0354 га (державний акт на право користування серії ЯЖ №519450 від 28 серпня 2008 року), яка розташована за адресою АДРЕСА_3. В решті вимог ПАТ «Український Бізнес Банк» про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погодившись з цим, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на земельну ділянку надану ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарської споруди площею 0,0354 га (державний акт на право користування серії ЯЖ №519450 від 28 серпня 2008 року), яка розташована за адресою АДРЕСА_3, оскільки арештоване майно було передано ОСОБА_1 за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_5 та апелянтом. Внаслідок невиконання зобов'язань, передбачених цим договором, право власності на спірне майно перейшло до апелянта. Тобто суд наклав арешт на майно, яке ОСОБА_5 не належить.

В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Український Бізнес Банк» ОСОБА_6, діюча за довіреністю (а.с. 153), не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_5 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №6352, зареєстрованою у відповідному порядку від 23 травня 2013 року (т.2 а.с.144), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду апелянт ОСОБА_3 не з'явився, згідно розписки в поштовому повідомленні про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином судовою повісткою 24 травня 2013 року, (т.2 а.с.151), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду апелянт ОСОБА_4 не з'явилась, згідно розписки в поштовому повідомленні про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином судовою повісткою 24 травня 2013 року, (т.2 а.с.152), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно вимог ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. З огляду на предмет та сутність позову, доводи, зазначені в заяві дають підстави припустити, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.

З таким висновком суду першої інстанції повністю можна погодитися в оскаржуваній його частині.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За вимогами статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Відповідно до ч. 3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонам дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд першої інстанції звернув увагу на ці положення закону в оскаржуваній його частині.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 виступив поручителем за кредитним договором ТОВ «НТП «ТОР» від 02 вересня 2008 року на суму 500 000,00 грн. зі сплатою 22% річних зі строком погашення 02 березня 2010 року (а.с. 114-124).

Суд першої інстанції вирішуючи питання про забезпечення позову в розмірі 8 539 373,50 грн. встановив, що земельна ділянка, площею 0,0354 га (державний акт на право користування серії ЯЖ №519450 від 28 серпня 2008 року), яка розташована за адресою АДРЕСА_3, зареєстрована саме за ОСОБА_5

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, що порушено права інших осіб додана заява, відповідно до якої ОСОБА_5 від 12 березня 2013 року, надав свою згоду на переоформлення прав власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 згідно умов договору іпотеки, посіченого 11 грудня 2010 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний номер 4421.

Але, зазначена заява не свідчить про те, що на момент винесення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову, зазначена земельна ділянка належала саме ОСОБА_1

Отже, в обґрунтування апеляційної скарги не додано доказів, що ОСОБА_5 не був власником спірної земельної ділянки на момент розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову.

Більш того, відсутні належні докази того, що на теперішній момент ОСОБА_5 не є власником земельної ділянки, площею 0,0354 га (державний акт на право користування серії ЯЖ №519450 від 28 серпня 2008 року), яка розташована за адресою АДРЕСА_3.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 312-315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: