АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/2019/2013 Головуючий в І інстанції Сіянко В.М.

Категорія 19 Доповідач: Лісова Г.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року липня місяця 09 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Лісової Г.Є.

Суддів:Семиженка Г.В.

Бугрика В.В.

При секретарі:Ващенко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 травня 2013 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору позики недійсним

В С Т А Н О В И Л А:

12.09.2009 року ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за договором позики від 14.09.2006 року укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на суму 250000 дол. США.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 31 січня 2006 року ОСОБА_7 надав кошти, за які було придбано та зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно житловий будинок загальною площею 444,5 кв.м. з господарсько-побутовими будівлями розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1668 кв.м.

На забезпечення повернення наданих грошових коштів ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6, за домовленістю з ОСОБА_7 договір позики на суму 250000 дол. США.

За умовами договору ОСОБА_5 зобов'язувалася повернути грошові кошти до 14.09.2007 року, а в разі невиконання ОСОБА_6 набував права примусового стягнення. ОСОБА_5 також зобов'язувалася вжити заходів до переоформлення майна на позикодавця або на іншу особу за його власним вибором.

Факт повернення грошей згідно з умовами договору мав підтверджуватися заявою позикодавця про повернення грошових коштів.

Оскільки ОСОБА_5 не повернула суму позики, просив стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 250000 дол. США, що еквівалентно 1998250 грн., а також понесені судові витрати.

26.07.2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що 14.09.2006 року під час проведення остаточного розрахунку між нею і ОСОБА_8 в нотаріальній конторі був присутній ОСОБА_7, батько дружини її сина ОСОБА_9, який вклав серед документів, які підлягали підписанню, договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 31.01.2006 року, договір позики, який вона підписала, вважаючи, що підписує документ, який стосується укладених нею договорів.

Оскільки грошей вона від ОСОБА_6 не одержувала, договір є фіктивним, так як укладений без наміру настання правових наслідків, а також підписаний нею внаслідок обману, просила визнати недійсним договір позики від 14.09.2006 року, укладений нею з ОСОБА_6

Ухвалою Голопристанського районного суду від 26 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6 об'єднані в одне провадження.

Справа судом розглядалася повторно.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 травня 2013 року стягнено з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 250000 дол. США, що еквівалентно 1998250 грн. боргу та 1820 грн. судових витрат.

У задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_5 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримала з підстав викладених у ній, просить рішення суду скасувати як незаконне.

Представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити як безпідставну.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження доводів позовної заяви про стягнення позики позивачем був наданий суду першої інстанції договір позики, укладений 14 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_5, за умовами якого ОСОБА_5 одержала від ОСОБА_6 250000 дол. США на строк до 14 вересня 2007 року.

Факт укладення договору позики не спростований ОСОБА_5 належними і допустимими доказами, а її доводи з приводу того, що договір нею був підписаний внаслідок обману не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи договір позики був укладений сторонами 14.09.2006 року в приміщенні нотаріальної контори під час посвідчення приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу ОСОБА_10 заяви ОСОБА_8 щодо проведення ОСОБА_5 повного розрахунку з ним за проданий житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться АДРЕСА_1. За свідченнями ОСОБА_10, ОСОБА_8 підписання договору позики ОСОБА_5 було вчинено з власної волі без будь-якого тиску на неї та з метою підтвердження одержаних нею у позику грошей, за які були придбано у ОСОБА_8 нерухоме майно, житловий будинок площею 444,4 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1668 кв.м., право власності на яке було оформлено на ОСОБА_5

Доводи ОСОБА_5 про те, що договір позики нею був підписаний внаслідок обману, оскільки наданий їй для підписання разом із договорами купівлі-продажу, підписуючи який вона вважала, що він стосується купівлі-продажу нерухомого майна, судом першої інстанції обґрунтовано не взяті до уваги, оскільки договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки були укладені сторонами, а отже і підписані 31.01.2006 року.

Проте, оскільки остаточний розрахунок за продане майно відповідно до умов договору відбувся 14.09.2006 року, то в цей день ОСОБА_8 склав заяву про повний з ним розрахунок за продане майно, яка була нотаріально посвідчена. Отже 14.09.2006 року в нотаріальній конторі, крім заяви ОСОБА_8 інших договорів, серед яких як стверджує ОСОБА_5 вона могла помилково підписати договір позики, не посвідчувалося.

ОСОБА_5 не заперечує, що нерухоме майно загальною вартістю 350000 дол. США право власності на яке оформлене на неї, було придбане не за її власні кошти, а тому її доводи щодо навмисного введення її в оману щодо обставин укладення договору позики не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність укладеного між сторонами договору позики на вказаних у ньому умовах.

За правилами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Оскільки судом не встановлено, що договір позики ОСОБА_5 вчинено під впливом помилки, а також під впливом обману, а факт вчинення правочину нею не спростовано належними та допустимими доказами, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення позики та відмовив у позові про визнання договору позики недійсним.

Отже рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: