КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1768/11 Головуючий у 1-й інстанції: Міланіч А. М.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Маслія В. І., Файдюка В. В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 28.03.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області, у зв'язку з невиконанням вимог ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991року, (далі ЗУ №796-ХІІ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії; визнання неправомірними дії відповідача та зобов'язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю - не звертались. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до 4 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, перебуває на обліку у відповідача та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ст.ст. 39, 51 ЗУ № 796-ХІІ. Також, позивач є пенсіонером за віком та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Зазначені обставини, а також те, що позивач є непрацюючим пенсіонером відповідачем не оспорюється.

У відповідності до ч. 2 ст. 39 ЗУ №796 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення - в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються відповідно ч.1 ст.39 ЗУ №796-Х11 на одну мінімальну заробітну плату.

За змістом ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Між тим, позивачам вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 27 липня 1996 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.

Оскільки доплата до пенсії позивачу проводилася у розмірі, значно меншому, ніж передбаченому вказаним Законом, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що він має право на виплату частини доплати до пенсії, що не була виплачена раніше.

Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з вказаними постановами, та є пріоритетним у застосуванні.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач має статус «Дитина війни». Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу та є пріоритетним у застосуванні в порівняні з постановами КМ України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№ 2857-VI від 23 грудня 2010 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491- VI від 14 червня 2011 року. У ст. 70 розд. VI (постанова КМ України № 2857-VI), та п. 4 розділу VII Прикінцевих положень (постанова КМ України № 3491- VI) якими передбачено, що у 2010 - 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2010 - 2011 рік.

Також судом першої інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин, як критерій визначення розміру мінімальної пенсії, положення абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судова колегія також погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Бородянського районного суду Київської області від 28 березня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.