КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" липня 2013 р. Справа№ 5011-32/16729-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Кропивної Л.В.
Яковлєва М.Л.
за участю представників:
від позивача: представник Якимчук М.М. - за довіреністю,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р.
у справі № 5011-32/16729-2012 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар", м. Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про зобов'язання передати приміщення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2012 р. Комунальне підприємство Київської обласної ради "Друкар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про зобов'язання відповідача передати приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,00 кв.м позивачу за актом приймання-передачі нежитлового приміщення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. у справі № 5011-32/16729-2012 позовні вимоги задоволено, зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 протягом 30- денного строку з дня набрання рішенням законної сили звільнити нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,00 кв. м. та повернути його на адресу Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" за актом приймання-передачі, в іншій частині позову відмовлено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073, 00 грн., видавши наказ.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про безпідставність вимог апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував. Крім того, заявив клопотання про припинення провадження у справі №5011-32/16729-2012 у зв'язку з тим, що 15.06.2013 р. відповідачем було повернуто спірне орендоване приміщення та сторонами був підписаний акт приймання передачі приміщення від 15.06.2013 р.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
1-1) відсутній предмет спору;
2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;
5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;
6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
При цьому у відповідності до роз'яснень, що містяться у реченні 2 абзацу 4 пункту 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» Із змінами і доповненнями апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.
Отже у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо припинення провадження у справі (окрім як у випадку, передбаченому п. 3 ст. 103 ГПК України, при скасуванні рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України).
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2008 року між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Київоблкіно" (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області № 39/08 (Договір).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування окреме, індивідуально визначене майно: нежиле приміщення, площею 79,00 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на цокольному поверсі виробничо-складського призначення (Об'єкт оренди), що знаходиться на балансі комунального підприємства Київської обласної ради "Київоблкіно". Мета передачі в оренду - розміщення лазні загального користування.
На виконання п. 2.1 Договору Орендодавцем передано Орендарю Об'єкт оренди, про що складено відповідний акт приймання-передачі від 01.11.2008 року.
Пунктом 3.1. договору визначений розмір орендної плати, який за перший місяць становить без ПДВ - 3555,00 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Разом з тим, додатками до договору сторони погодили інші витрати, крім комунальної плати, як це передбачено в п. 5.7 Договору.
Строк дії Договору за пунктом 10.1. становить 1092 дні, а саме: з 07.07.2008 року по 03.07.2011 року включно. Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку його дії, як це зазначено в п. 10.7 Договору, що кореспондується з п. п. 2.4., 5.12, 10.6 щодо повернення Об'єкту оренди.
Пунктами 10.2., 10.3. Договору сторони визначили, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін шляхом укладення відповідного договору. Такі зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
04 листопада 2011 року до Договору сторони уклали Додаткову (Додаткова угода-1), за умовами якої погодили що Договір після 03.07.2011 року був автоматично пролонгований, відповідно до ст. 764 ЦК України на строку 1092 дні. Пунктом 2 вказаної угоди сторони дійшли згоди зменшити строк дії договору до 366 днів до 03.11.2012 року, відповідно.
Заперечуючи проти позову відповідач посилається на недійсність Додаткової угоди № 1 до Договору.
Приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Проте, зазначена Додаткова угода № 1 до Договору в судовому порядку недійсною не визнавалась, а отже є чинною та розповсюджує свою дію на правовідносини оренди, що виникли між сторонами.
При цьому, наявність вироку в кримінальній справі № 1-2093/2011 від грудня 2011 року прямо не спричиняє собою безспірну недійсність чи нікчемність Додаткової угоди № 1 до Договору.
Додатковою угодою № 2 від 05.06.2012 року до Договору (Додаткова угода-2) сторони змінили Орендодавця спірного майна, яким стало Комунальне підприємство Київської обласної ради "Друкар". Підставою такої зміни є передача нерухомого майна на баланс зазначеного суб'єкта господарювання.
За своєю правовою природою між сторонами укладено договори оренди державного майна, а тому до спірних відносин сторін застосовуються вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон).
Стаття 10 Закону регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні спірного Договору. При укладанні договору сторонами досягнуто всіх суттєвих його умов передбачених законом для договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни, строку його дії, предмету оренди, за його індивідуально - визначеними ознаками тощо, тому він вважається укладеним згідно вимог ст. ст. 10, 12, 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 284 ГК України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Так, питання строку дії договору визначені ст. 17 спеціального закону та згодою сторін, викладеною у п. 10.4 Договору. Зазначеним пунктом договору сторони визначили, що для продовження терміну дії договору орендар за один місяць до закінчення строку дії подає своє письмове звернення до обласної ради, попередньо узгоджує з Орендодавцем.
Фактичні обставини справи свідчать про листування сторін, зокрема листи Орендаря № 3/06 від 29.06.2011 року та Орендодавця № 117 від 30.06.2011 року, відповідно до яких було досягнуто згоди щодо пролонгації Договору, що знайшло своє відображення п. 1 укладеної Додаткової угоди-1. Проте таке продовження відбулося на строк у 366 днів - до 03.11.2012 року, що підтверджується п. 2 вказаної угоди.
Поряд з цим, суд зазначає, що п. 10.4 Договору сторонами диспозитивно визначено порядок продовження терміну його дії, зокрема на підставі письмового звернення Орендаря до обласної ради, а Орендодавець має право лише узгодити таке звернення. Втім, до матеріалів справи таких доказів не надано.
Так, частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Доказами по справі підтверджено, що Орендодавець протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору надіслав на адресу Орендаря заяву № 487 від 05.11.2012 року про припинення дії спірного договору, що свідчить про виникнення обов'язку останнього щодо повернення спірного майна протягом 15 днів за актом приймання передачі, як вказано, зазначено в п. п. 2.4, 2.5, 3.9, 5.12 Договору. Зазначене кореспондується з ч. 1 ст. 785 ЦК України, як норми загальної, та ч. 1 ст. 27 Закону, як норми спеціальної.
Нових договорів оренди спірного майна між сторонами не було укладено, дозволу органу управління майном на продовження строку дії Договору не надавалося та майно до наступного часу на адресу Орендодавця не повернуто.
В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Позивачем доведено, що спірний договір припинив свою дію в зв'язку з закінченням строку, на який укладався, а відповідач не скористався своїм правом щодо продовження терміну його дії, майно до наступного часу на адресу позивача не повернуто, акт приймання-передачі не складений. Натомість відповідачем не надано суду доказів звернення до органу управління майном щодо продовження дії договору у встановленому законом порядку та строки, не надано доказів повернення майна на користь позивача.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають задоволенню, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили звільнити нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,00 кв.м та повернути його на адресу Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" за актом приймання-передачі.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що зазначення в рішенні суду першої інстанції про відмову в іншій частині позову, є опискою, оскільки позивачем уточнені позовні вимоги (заява від 21.01.2013 р. вих. № 18). Тому дана описка може бути усунута судом першої інстанції у порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 року у справі № 5011-32/16729-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-32/16729-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Кропивна Л.В.
Яковлєв М.Л.