ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 5017/3223/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого(доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м. Донецьк

на постанову та постановувід 25.04.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р. господарського суду Одеської області

у справі№ 5017/3223/2012 господарського суду Одеської області

за заявою приватної виробничої комерційної фірми "Ной", м. Макіївка Донецької області

до боржникаприватного підприємства "Термінал Т-К", м. Одеса

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Селезньов О.В.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"Тукман Ю.В., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2012 року порушено провадження у справі № 5017/3223/2012 про банкрутство приватного підприємства "Термінал Т-К" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою приватної виробничої комерційної фірми "Ной" (далі - Кредитор, Фірма) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 05.03.2013 року (суддя - Б.О. Бахарєв) Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Селезньова О.О., якого зобов'язано здійснити певні дії у ліквідаційній процедурі.

Не погодившись частково із цією постановою суду, публічне акціонерне товариство "Промінвестбанк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" (далі-Банк) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Одеської області від 05.03.2013 року в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Селезньова О.В. та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання комітету кредиторів про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандолу О.О.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року (головуючий суддя - Лашин В.В., судді: Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 05.03.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Промінвестбанк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 05.03.2013 року в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Селезньова О.В. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року, а також прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання комітету кредиторів про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандолу О.О.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 7, 16, 17, 24, 26, 40 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи постанову про визнання Боржника банкрутом, суд виходив з аналізу відомостей щодо фінансово-господарської діяльності Боржника та вказав, що для визнання Підприємством банкрутом є підстави. Вирішуючи питання про призначення ліквідатора Боржника, суд послався на відповідну компетенцію суду вирішувати таке питання, вказавши при цьому про право комітету кредиторів обирати кандидатуру арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі, яка розглядається судом. Також суд врахував, що арбітражний керуючий, кандидатура якого була запропонована комітетом кредиторів, проживає в іншій місцевості - в м. Києві, тоді як призначений у справі ліквідатор, як і Боржник знаходяться в Одеській області, що сприяє більш ефективній роботі ліквідатора у даній справі. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав, що за відсутності відомостей щодо кількості справ, по яких був призначений арбітражний керуючий Бандола О.О., неможливо оцінити його зайнятість, а також вказав, що у справі відсутні відомості щодо його статусу суб'єкта підприємницької діяльності та щодо освіти. Крім викладеного апеляційний суд зазначив, що при винесенні місцевим судом постанови слід було застосовувати нову редакцію Закону про банкрутство, однак це не призвело до прийняття невірного рішення у справі.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначив, що застосування апеляційним судом нової редакції Закону про банкрутство є невірним, а рішення щодо кандидатури ліквідатора приймає комітет кредиторів, місце ж проживання не є пріоритетною ознакою при його призначенні та не є перешкодою в здійсненні ним повноважень та підставою для збільшення витрат у справі. Суди ж не врахували інтересів кредиторів, який представляє комітет кредиторів та обраний голова цього комітету.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями скаржника, оскільки вони викладені без врахування всіх встановлених судами обставин справи та відповідних норм Закону про банкрутство.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 24 Закону про банкрутство у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.

Нормами частин 2, 3 ст. 17 цього ж закону визначений порядок призначення керуючого санацією у справі про банкрутство, відповідно до яких (норм) комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника. Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів. Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених цим Законом.

Виходячи з викладених норм, а також враховуючи положення ст. 31 Закону про банкрутство, ліквідатором у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється у загальному порядку (без врахування особливостей, передбачених нормами розділу VІ Закону про банкрутство), може бути призначено особу, що має ліцензію арбітражного керуючого, кандидатура якого запропонована будь-яким із кредиторів боржника та яка вже виконувала повноваження розпорядника майна, керуючого санацією боржника.

Норми частин 8, 9 ст. 16 вказаного закону визначають право комітету кредиторів та порядок прийняття ним рішення щодо погодження кандидатури ліквідатора у справі про банкрутство.

Між тим, остаточне рішення щодо відповідної кандидатури арбітражного керуючого приймає господарський суд, згідно до вимог, зокрема, ст.ст. 47, 43 ГПК України. Прийняття ж господарським судом рішення, за наявності конкуренції двох кандидатур арбітражних керуючих, на користь однієї із них, не є порушенням з боку господарського суду норм Закону про банкрутство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий Селезньов О.В., на відміну від арбітражного керуючого Бандоли О.О., виконував повноваження розпорядника майна Підприємства.

Отже, факт виконання арбітражним керуючим Селезньовим О.В. повноважень розпорядника майна, а також виконання робот щодо аналізу діяльності Боржника, виявлення ознак прихованого банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутство тощо, які полягали, у тому числі, із вивчення показників діяльності Підприємства (т. 5 а.с. 27-67), свідчать про обізнаність цього керуючого саме стосовно цієї справи про банкрутство та саме щодо цього Боржника, що, в свою чергу, у сукупності свідчить на його користь при вирішенні питання щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором.

При цьому, колегія суддів погоджується із врахуванням судами попередніх інстанцій при призначенні ліквідатором Підприємства клопотання ініціюючого кредитора стосовно арбітражного керуючого Селезньова О.В. (т. 5 а.с. 82), а також місцезнаходження в Одеській області (яке співпадає із розташуванням Боржника), погоджуючись також із доводами скаржника, що місцезнаходження арбітражного керуючого не є основним критерієм та ознакою при вирішенні питання про його призначення у справі про банкрутство.

Також слід зазначити, що скаржником не спростовані встановлені судами обставини щодо ненадання у справі доказів щодо кількості справ, по яких призначений арбітражний керуючий Бандола О.О., що унеможливлює встановлення обставин щодо його зайнятості у справах про банкрутство.

Саме ці обставини у сукупності і були враховані судом при призначенні ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Селезньова О.В., а також апеляційним судом, який підтримав відповідне рішення суду першої інстанції.

Поряд з викладеним, касаційний суд виходячи з положень пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції із змінами, внесеними Законом України від 22.11.2012 року), якщо справу про банкрутство було порушено до набрання чинності нової редакції цього закону при вирішенні питання про визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатора застосовуються норми раніше діючої редакції вказаного закону. Норми ж нової редакції такого закону у цих справах застосовуються, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, що регулюють ліквідаційну процедуру. Тобто, щодо правових наслідків, які настають у зв'язку із визнанням боржника банкрутом.

Отже, апеляційний суд в оскаржуваній постанові невірно послався та застосував норми редакції Закону про банкрутство (із змінами, що набрали чинності з 19.01.2013 року), а тому такий висновок слід виключити з мотивувальної частини цієї постанови, хоча він і не призвів до прийняття апеляційним судом невірного рішення у справі.

Також, стосовно оскаржуваної постанови апеляційного суду слід вказати, що виходячи з її мотивувальної частини, постанова місцевого суду переглядалась в частині призначення ліквідатора у справі, хоча апеляційний суд по тексту постанови і послався на приписи ч. 1 ст. 101 ГПК України. Однак, в резолютивній частині постанови апеляційний суд вказав про залишення оскаржуваної постанови без змін в повному обсязі, не надавши в мотивувальній частині свого рішення жодної правової оцінки правомірності рішення суду першої інстанції про визнання Підприємства банкрутом.

За таких обставин справи, колегія суддів, виходячи із повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 5 ст. 1119 ГПК України, вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини постанови апеляційного суду посилання на норми Закону про банкрутство із змінами, що набрали чинності з 19.01.2013 року внесених, а також змінити резолютивну частину цієї постанови, вказавши про залишення оскаржуваної постанови суду першої інстанції без змін в частині призначення ліквідатора Боржника.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 16, 17, 22, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції із змінами, внесеними Законом України від 22.11.2012 року) та ст.ст. 41, 47, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" задовольнити частково.

2. Резолютивну частину постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 р. у справі № 5017/3223/2012 змінити, виклавши її в наступній редакції: "Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 05.03.2013 року у справі № 5017/3223/2012 в частині призначення ліквідатора залишити без змін".

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 11.07.2013 року.