Справа № 11- 587/2008 р. Головуючий у 1-й інстанції - Шунько Г.О.
Категорія: ст. 121 ч. 2 Доповідач - Гончаров М.В.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
2008 року жовтня «28» дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого: Прокопенка О.Б.,
суддів: Гончарова М.В., Забари І.К.,
з участю прокурора: Кононової Л.Ф.,
адвоката: ОСОБА_1,
засудженого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Роменського міськрайонного суду від “13” серпня 2008 року яким,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимий
засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України на 9 (дев'ять) років позбавлення волі.
За ст. ст. 296 ч. 3, 164 ч.1 КК України ОСОБА_2 виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.
В С Т А Н О В И Л А :
У відповідності з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 9 квітня 2008 року близько 20 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов на подвір'я ОСОБА_4 в с. Заклимок Роменського району і не вступаючи в розмову, одразу, умисно став наносити ОСОБА_4 удари кулаком в голову, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
В поданих апеляціях:
· адвокат ОСОБА_3 вказує на те, що кваліфікація дій засудженого за ст. 121 ч. 2 КК України є неправильною. Вважає, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 119 КК України, оскільки смерть потерпілого настала від падіння на землю, тому просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;
· засуджений ОСОБА_2 посилається на необгрунтованість його засудження, вважає, що слідство та суд не встановили причину смерті потерпілого, тому просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування;
· прокурор не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_2 та кваліфікації його дій за ст. 121 ч. 2 КК України зазначає про те, що суд безпідставно виправдав засудженого за ст. 296 ч. 3 КК України. Вважає, що доказів винності засудженого ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину достатньо, тому просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді про обставини справи й зміст апеляцій, засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, адвоката ОСОБА_1, яка прохала пом'якшити засудженому покарання, думку прокурора про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що задоволенню вони не підлягають.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину, за обставин встановлених судом, відповідають матеріалам справи та грунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах.
Доводи в апеляціях адвоката ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 про те, що злочин проти потерпілого ОСОБА_4 вчинений з необережності, є безпідставними.
Ці заперечення ретельно розглядалися судом першої інстанції і спростовані наведеними у вироку доказами.
Зокрема, сам ОСОБА_2 визнаючи свою провину частково пояснив, що на прохання ОСОБА_5 він пішов до будинку ОСОБА_4 Побачивши, що ОСОБА_4 сидів на лавочці він наніс декілька ударів кулаком в обличчя потерпілого. Наміру завдати потерпілому тяжких тілесних ушкоджень він не мав, хотів тільки заспокоїти ОСОБА_4
Незважаючи на такі показання ОСОБА_2 суд зазначив, що винність засудженого підтверджується іншими доказами.
Так, із показань потерпілої ОСОБА_6, даних на досудовому слідстві, які суд обгрунтовано поклав в основу вироку вбачається, що ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння прийшов до їх будинку та накинувся на її сина ОСОБА_4, наніс йому удари кулаком в обличчя, від яких той впав на землю.
Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що за проханням ОСОБА_5, ОСОБА_2, який був в стані алкогольного сп'яніння, пішов до будинку ОСОБА_4 і в її присутності, підійшовши до ОСОБА_4, наніс удари кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_4 впав на землю. Продовжуючи побиття ОСОБА_4 ОСОБА_2 наносив удари по голові та тулубу потерпілого поки вона разом з ОСОБА_5 не відтягла його від ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_5 підтверджуючи факт побиття ОСОБА_2, ОСОБА_4 доповнила, що вона не приймала участі в побитті ОСОБА_4
Згідно висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у потерпілого ОСОБА_4 виявлений крововилив під тверду мозкову оболонку в лівій теменно-височній області, крововилив в правих черепних ямках, вдавлення на поверхні лівої височної і тіменної долі та інші тілесні ушкодження. Пошкодження в області голови викликали здавлення і набряк головного мозку та явилися причиною смерті потерпілого і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (а.с. 91 - 94).
У відповідності з висновками додаткових судово-медичних експертиз механізм утворення тілесних ушкоджень продемонстрований ОСОБА_7 і ОСОБА_5 при відтворенні обстановки і обставин події співпадає з механізмом утворення і локалізацією тілесних ушкоджень, які виявлені при судово-медичному обстеженні трупа ОСОБА_4 (а.с. 68 - 69, 112, 73, 113).
За висновком додаткової судово-медичної експертизи крововиливи під тверду мозкову оболонку могли виникнути від удару кулаком в обличчя і головою об землю внаслідок падіння потерпілого з лавки (а.с. 113).
З метою перевірки доводів цієї експертизи в судовому засіданні був допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_8, який проводив цю експертизу. Він пояснив, що у потерпілого ОСОБА_4 виявлені пошкодження із накопиченням крові в лівій частині черепа, які виникли від удару кулаком чи іншим предметом, а в правій частині черепа пошкодження виникло від падіння на землю. Обидва пошкодження є тяжкими тілесними ушкодженнями і кожна з них могла викликати смерть потерпілого ОСОБА_4 Враховуючи характер пошкодження смерть потерпілого настала від здавлення лівої півкулі головного мозку, куди був нанесений удар кулаком руки.
Наведені докази, які суд дослідив та вказав у вироку, спростовують доводи апеляцій адвоката і засудженого про неповноту досудового та судового слідства та непричетність ОСОБА_2 до побиття ОСОБА_4 і заподіяння йому умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Наведені докази, які суд дослідив та вказав у вироку, спростовують і доводи апеляцій про перекваліфікацію дій засудженого на ст. 119 КК України. Дії ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно.
Безпідставні доводи прокурора про незаконне виправдання ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 3 КК України. Судом ретельно був перевірений умисел винного ОСОБА_2 і доказів того, що ОСОБА_2 мав на меті вчинити хуліганські дії щодо ОСОБА_4 та відносно ОСОБА_7 не встановив. Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 прийшов на подвір'я ОСОБА_4 за проханням ОСОБА_5 розібратися чому той погрожує розправою ОСОБА_5 та ОСОБА_7
Не знайшло підтвердження в судовому засіданні і умисне нанесення ОСОБА_7 удару кулаком в обличчя. В судовому засіданні як потерпіла ОСОБА_7, так і свідок ОСОБА_5 цей факт не підтвердили, а навпаки вказали, що умисних дій з боку ОСОБА_2 не було.
Таким чином, ретельно перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про те, що досудове та судове слідство проведено повно та всебічно, фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2. злочину судом першої інстанції встановлено правильно, тому підстав для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, або на додаткове розслідування, немає.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства та судом не допущено порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування вироку щодо ОСОБА_2
Покарання засудженому призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, тому воно є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Роменського міськрайонного суду від 13 серпня 2008 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію та апеляції адвоката ОСОБА_3 і прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.
Головуючий: Прокопенко О.Б.
Судді: Гончаров М.В.
Забара І.К.