Справа № 2-6105/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2013 м. Рівне

Рівненський міський суд

Рівненської області в особі судді - Кучиної Н.Г.

при секретарі - Цимбалюк А.І.

з участю відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Перша Рівненська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,-

встановив:

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали і просять суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, посвідчений 21 січня 2010 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4

ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом. 07.07.2010 року, звернувшись до державного нотаріуса Першої Рівненської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_3 дізнався, що існує заповіт ОСОБА_4 складений на користь ОСОБА_1

Зазначають, що в момент укладення вказаного заповіту ОСОБА_4 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки хворіла на рак, а тому перебувала повністю під моральним впливом ОСОБА_1

Вказують на те, що ОСОБА_4 на момент посвідчення заповіту перебувала у тяжкому стані, а тому не могла адекватно сприймати дійсність, усвідомлювати значення своїх дій.

Просять з цих підстав, позовні вимоги задоволити, визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, посвідчений 21 січня 2010 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

В судове засідання, призначене на 11 липня 2013 року позивач та його представник не прибули, подали до суду письмове клопотання, про розгляд справи у їх відсутність, на підставі наявних даних та письмових доказів.( а.с.128)

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали і просять суд в позові відмовити повністю. На заперечення позовних вимог посилаються на те, що обставини, на які вказує позивач, є повністю надуманими і нічим не доведеними.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Перша Рівненська державна нотаріальна контора, в судове засідання не прибула, подала неодноразово заяви про розгляд справи у їх відсутність ( а.с. 14,42,54)

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги є недоведеними та безпідставними.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_4, дана обставина була визнана в судовому засіданні сторонами, а тому доведенню в силу ст.61 ЦПК України не підлягає.

Згідно з положеннями ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251-1252 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Згідно з нормами чч. 1, 4 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_421 січня 2010 року склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_1

Вказаний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 187. Як слідує із заповіту, заповіт записаний із слів ОСОБА_4 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів ( комп»ютера), нотаріусом, його зміст ОСОБА_4 зрозумілий та відповідає її дійсній волі і нею, заповідачем, прочитаний вголос і підписаний власноручно, про що свідчить як запис нотаріуса, так і запис, виконаний власноручно ОСОБА_4( а.с.5 )

Обставини складання та посвідчення заповіту ОСОБА_4 підтверджено і оглянутою в судовому засіданні інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру ( а.с.6 )

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що нотаріусом при посвідчені заповіту 21 січня 2010 року було повністю дотримано вимог п.11, п.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ № 20/5 від 03.03.2004 р. (надалі-Інструкції) а саме, що якщо заповіт написано власноручно нотаріусом зі слів заповідача або надруковано нотаріусом, він має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, цей запис посвідчується підписом заповідача, що є безумовною необхідністю.

В оспорюваному заповіті є відмітка про те, що він був прочитаний заповідачем вголос, а тому суд дійшов висновку про відсутність порушення щодо форми та посвідчення заповіту, та відповідно наявність підстав для визнання його недійсним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що стверджується оглянутим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.02.2010 року( а.с.74)

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В обґрунтування позовних вимог позивач та його представник посилаються на те, що заповіт 21 січня 2010 року був укладений ОСОБА_4 яка перебувала в тяжкому стані ракової інтоксикації, з численними метастазами і в тому числі і в ділянку головного мозку, а тому не могла адекватно сприймати дійсність, усвідомлювати значення своїх дій, їх наслідки.

Однак, позивачем жодними доказами обставини, на які він посилається, не доведені. Навпаки, вказані обставини заперечуються та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8,допитаного судом під час судового розгляду.

Так, свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_4 тривалий час проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_1, вони проживали разом у місті Києві. Після того, як ОСОБА_4 захворіла, вони переїхали в м.Рівне, ОСОБА_1 постійно доглядав за ОСОБА_4, вони неодноразово спілкувались з ОСОБА_4 як по телефону, так і час від часу коли бачились, вона була у нормальному психологічному стані, її дії були чіткими, вона була при свідомості і при пам»яті.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_9, сваха померлої ОСОБА_4 ( теща позивача ОСОБА_3.) дала показання, що вважає даний заповіт несправедливим, тому що, коли вона приходила до ОСОБА_4 після Нового року у 2010 році, то лежало багато сібазону та трамадолу, які остання вживала. Зазначила, що ОСОБА_4 сама пересувалась, однак мова її була загальмована.

Свідок ОСОБА_6( тітка дружини позивача ОСОБА_3 ) дала показання, що знала ОСОБА_4, спілкувалась з нею по телефону, періодично бачилась. Останні місяці життя ОСОБА_4 її впізнавала, однак, на її погляд була неадекватною.

Такі показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які були допитані за клопотанням позивача, не підтверджують ті обставини, що спадкодавець ОСОБА_4 на момент складання заповіту 21 січня 2010 року не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Допитаний в судовому засіданні приватний нотаріус ОСОБА_5 пояснила, що 21 січня 2010 року до неї в нотаріальну контору прийшла ОСОБА_4 та попросила скласти та посвідчити довіреності на отримання пенсії і продаж земельної ділянки і посвідчити заповіт.ОСОБА_4 прийшла до неї сама, коли вона запитала, хто такий ОСОБА_1, то ОСОБА_4 відповіла, що це її чоловік. Вона посвідчувала заповіт ОСОБА_4 При цьому вона особисто спілкувалась з ОСОБА_4, яка була при нормальній свідомості, сама прочитала заповіт та підписала його. Також пояснила, що при складанні заповіту, нею як нотаріусом було повністю дотримано Інструкції з вчинення нотаріальних дій. Ствердила, що під час складання заповіту 21 січня 2010 р. ОСОБА_4 адекватно сприймала обставини та ситуацію, в її присутності сама прочитала заповіт, сумнівів у її недієздатності не було.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Веховного Суду України №9 від 6.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Тобто, за змістом ч.1 ст.225 ЦК України правочин визнається недійсним коли особа, яка його вчинила абсолютно не усвідомлювала значення своїх дій та абсолютно не могла керувати ними.

Відповідно до постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12 у порядку перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року, виходячи з вимог норми ч. 1 ст.225 ЦК України, висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, відповідно до ухвали суду була проведена посмертна судово - психіатрична експертиза.

З акту посмертної судово- психіатричної експертизи № 187\13 від 25 червня 2013 року вбачається, що ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту 21 січня 2010 року. ( а.с.120-123)

Відповідно до положень ч.2 ст.1257 ЦК України підставою для визнання заповіту недійсним є встановлення того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Саме на цю обставину недійсності заповіту і посилається позивач.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що при складанні 21 січня 2010 року заповіту волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало її волі.

Тому, на підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про недійсність правочину з підстав, передбачених ст.225 ЦК України є недоведеними.

Окрім цього, суд врахуває, що заповіт складався й посвідчувався лише в присутності нотаріуса.

Покликання позивача на те, що у 2010 році ОСОБА_4 систематично вживала знеболювальні ліки, ніяким чином не може свідчити про відсутність у неї вільного волевиявлення під час складання заповіту.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що заповіт відповідав дійсної волі спадкодавця.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,88, 212, 213-215,218,223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Перша Рівненська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя Рівненського

міського суду Н.Г.Кучина