Справа № 22ц-1956/07                                        Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.

Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

УХВАЛА

6 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П.,  суддів: Базовкіної Т.М. ,  Мурлигіної О.Я.,  при секретарі Негрун І.О. за участю позивача ОСОБА_1,  розглянувши   у  відкритому  судовому  засіданні   в  місті  Миколаєві  матеріали

за  апеляційною  скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 27 червня 2007 року

за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про вселення,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про вселення в квартиру АДРЕСА_1

Позивач зазначав,  що ця квартира належала йому та його матері на праві спільної сумісної власності. Вироком Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 29 грудня 2004 р. його було засуджено до позбавлення волі з конфіскацією майна. Його мати теж була засуджена тим же судом з конфіскацією 1/2 частини належного їй майна. На квартиру був накладений арешт і її продано на прилюдних торгах. Він прописаний в спірній квартирі по теперішній час,  його не визнавали таким,  що втратив право користування цією квартирою,  іншого житла не має,  вважає,  що порушені його житлові права.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 12 квітня 2007 р. позовна заява залишена без руху для усунення недоліків до 14 червня 2007 p.,  а ухвалою судді того ж суду від 27 червня 2007 р. повернута позивачеві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та зобов'язати суд прийняти позовну заяву,  посилаючись на її необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення позивача,  перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали позовної заяви,  колегія судців вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу,  суддя послався на те,  що заява не відповідає вимогам  ст.  119 ЦПК України,  а саме не чітко викладені обставини в обґрунтування заявленої вимоги,  не надано доказів на підтвердження права на користування житловим приміщенням,  не чітко визначено коло відповідачів та третіх осіб,  і у встановлений строк позивач неповно виправив недоліки.

Проте з цими мотивами погодитися не можна.

Як вбачається з позовної заяви,  то в ній викладені обставини в обґрунтування заявленої вимоги про вселення. В чому саме полягає їх нечіткість суддя в ухвалі не зазначив.

Позовна заява містить ім'я відповідача - ОСОБА_2. ,  який на даний час є власником спірної квартири. На виконання ухвали про залишення заяви без руху позивач подав заяву,  в якій уточнив коло осіб,  які на його думку повинні брати участь у справі,  зазначивши в якості третьої особи свою матір ОСОБА_3.

Що стосується посилання на ненадання доказів на підтвердження права на користування житловим приміщенням,  то заява не може бути визнана неподаною та повернута за мотивами ненадання доказів.

У відповідності до ч. 6  ст.  130 ЦПК України суд у попередньому судовому засіданні уточнює позовні вимоги,  вирішує питання про склад осіб,  які братимуть участь у справі,  з'ясовує якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин,  за клопотанням осіб,  які беруть участь у справі,  вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків.

Оскільки оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального права,  то вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 303,  312,  315 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 27 червня 2007 року скасувати,  а матеріали позовної заяви направити у той же суд для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.