Судове рішення #30907558

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Справа № 2-996/12

Номер провадження 22-ц/786/2468/2013

Головуючий у 1-й інстанції Лободенко О.С.

Доповідач Дорош А. І.


У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


10 липня 2013 року м. Полтава


Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:


Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.

при секретарі: Зеленській О.І.

з участю


представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2


розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_3


на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 травня 2013 року


по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно,-


В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 травня 2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно задовольнити частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квітня 2006 року по травень 2011 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 1921/2500 частки приміщення магазину, що знаходиться на першому поверсі в АДРЕСА_1 та складається з тумби площею 4,4 кв.м., торгівельного залу № 1 площею 109,5 кв.м., торгівельного залу № 2 площею 7,5 кв.м., туалету площею 1,0 кв.м., підсобного приміщення площею 2,6 кв.м., коридору площею 7,1 кв.м., торгівельного залу № 3 площею 35,8 кв.м., кабінету площею 4,8 кв.м., всього загальною площею 172,7 кв.м., із якої основна 152,8 кв.м., та допоміжна 19,9 кв.м., приміщення підвалу, що складається із входу площею 8,3 кв.м., торгового залу площею 95,3 кв.м., підсобного приміщення площею 13,0 кв.м., другого входу у підвал площею 8,6 кв.м., всього загальною площею 125,2 кв.м., із якої основна 95,3 кв.м., допоміжна 25,9 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 2479 грн. 16 коп. судового збору.


Рішення оскаржила відповідач ОСОБА_3, яка в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої доводи обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.


Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.


Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.


Згідно п. 2,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_4 був зареєстрований в квартирі ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 з 01.12.2006 р. по 28.10.2008 р., що підтверджується відмітками про реєстрацію в паспорті ОСОБА_4 ( а.с. 6 т. 1).

Проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ведення ними спільного господарства та існування між ними усталених сімейних відносин підтверджується також довіреностями від 22.06.2010 р. та від 03.06.2009 р., виданими на ім`я ОСОБА_4 відповідачем для здійснення представництва її інтересів в державних органах та суді (а.с. 13,14 т. 1).

ОСОБА_4 продав у 2008 році житлову садибу АДРЕСА_3 за ціною 425 137 грн., що підтверджується договором купівлі - продажу, та земельну ділянку - за ціною 54 360 грн., що також підтверджується договором купівлі - продажу (а.с. 76,77. т.1).

Квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 придбана за договором купівлі - продажу від 31.10.2005 року за ціною 185 487 грн., що не заперечується сторонами по справі.

На сьогоднішній день вартість збудованого спірного приміщення магазину складає 801 040 гривень, що доводить значне збільшення в ціні квартири, придбаної ОСОБА_3

Під час проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вони разом взяли на себе кредитне зобов`язання шляхом домовленості зі свідком по справі ОСОБА_5, що не заперечувалося відповідачем, і ще раз доводить спільний сімейний бюджет та усталені сімейні відносини між позивачем та відповідачем.

Свідченнями свідків зі сторони позивача доведено, що ОСОБА_4 проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2, вони мали спільний побут та мали усталені сімейні відносини. Також свідками зі сторони позивача підтверджено що ОСОБА_4, разом з ОСОБА_3 будували приміщення магазину в АДРЕСА_4 та те, що позивач ОСОБА_4 вкладав у будівництво зазначеного магазину кошти виручені від продажу будівель в с. Піщане Кременчуцького району Полтавської області.

Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що у відповідності до вимог ст. 74 СК України сторони за час спільного проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу у період часу з квітня 2006 р. по травень 2011 р. набули майно у вигляді приміщення магазину, що знаходиться на першому поверсі в АДРЕСА_1, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, та на нього поширюються вимоги ст. 62 СК України, згідно якої, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Стаття 74 Сімейного кодексу України визначає, що майно, набуте за час спільного проживання однією сімґєю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного Кодексу України.

Згідно з ст. 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.




Отже, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, але проживають однією сім»єю, мають статус сім»ї, яка характеризується спільним бюджетом та проживанням, веденням спільного побуту тощо, тобто має сталі сімейні стосунки, притаманні подружжю - жінці та чоловіку, які перебувають у шлюбі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем доведено факт спільного проживання з відповідачем однією сім»єю без реєстрації у шлюбі у період часу з квітня 2006 р. по травень 2011 р.

Згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1087 від 20.10.2006 р. дозволено проектування та виконання реконструкції ОСОБА_3 квартир АДРЕСА_1 і влаштування окремого входу - під магазин продовольчих товарів. Рішенням виконкому № 384 від 23.04.2007 р. внесено зміни у вище вказане рішення, а саме п.1.1. та преамбула після слів « під магазин продовольчих товарів» доповнені словами « з кафетерійним відділом». (а.с. 37,38 т.1).

29.01.2007 р. згідно договору купівлі-продажу відповідач продала квартиру АДРЕСА_4 житловою площею 40,1 кв.м, загальною площею 66,4 кв.м за 279 400,00 грн. (а.с. 119 т.1).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на ім»я ОСОБА_3 зареєстроване 10.08.2010 р. вбудовано-прибудоване приміщення магазину з підвалом, що складає частку 1/1, загальною площею 297,9 кв.м на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.04.2010 р., згідно якого визнано за ОСОБА_3 право власності на вказане приміщення (а.с. 15, 39-40 т.1).

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 28.02.2013 р. ринкова вартість вбудовано-прибудованого приміщення магазину з підвалом в будинку АДРЕСА_4 на дату оцінки складає 801 040 грн. (а.с. 30 т.2).

Своє домоволодіння в АДРЕСА_3 та земельну ділянку, на якій воно розташоване, позивач продав згідно договорів купівлі-продажу ОСОБА_5 26.07.2007 р. Як вбачається із зміненої позовної заяви від 24.05.2013 р. (а.с.120-121 т.2) та стверджує про це позивач, за час спільного проживання з відповідачем однією сім»єю квартиру № 5 вони разом перепланували та здійснили будівництво прибудови до вказаної квартири за кошти, отримані від продажу цього домоволодіння, змінивши її цільове призначення під магазин.

Доводи відповідача про те, що докази позивача грунтуються на припущеннях, не заслуговують на увагу, позивачем надані належні та допустимі докази по справі, крім цього, згідно ч. 1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.





Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та доповнення до неї - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.


С у д д і:








  • Номер: 22-ц/776/148/16
  • Опис: про стягнення заборгованості за кредитним договором
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-996/12
  • Суд: Апеляційний суд Житомирської області
  • Суддя: Дорош А. І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.12.2015
  • Дата етапу: 20.04.2016
  • Номер: 2-1745/12
  • Опис: про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 2-996/12
  • Суд: Печерський районний суд міста Києва
  • Суддя: Дорош А. І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.03.2012
  • Дата етапу: 14.09.2012
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація