Справа № 355/95/13-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.
Провадження № 22-ц/780/2851/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.
Категорія 36 11.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
04 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді - Мережко М.В.
Суддів - - Суханової Є.М., Данілова О.М.
При секретарі - Черненко І.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, 3 -я особа приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання заповіту нікчемним.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а :
У липні 2012 р. позивач звернувся в суд із зазначеним позовом .
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_7
За життя ОСОБА_7 склала заповіт на ім'я позивача , який був посвідчений секретарем Селичівської сільської ради Баришівського району Київської області
09 жовтня 2006 року , реєстровий номер 95 . Цим заповітом на позивача було покладено обов'язок надати громадянину ОСОБА_8 право довічного проживання у будинку, що належав ОСОБА_7 , розташованого за адресою ; АДРЕСА_1 .
Після поховання баби , позивач дізнався, що 19 липня 2011 року ,за чотири дні до свої смерті , баба склала новий заповіт на ім'я ОСОБА_5 , яка немає жодного відношення до сім'ї і ніколи раніше не спілкувалася із ОСОБА_7
ОСОБА_4, зазначає, що звертався до суду із позовом про визнання заповіту недійсним з підстав ст.225 ЦК України , посилаючись на те ,що на момент укладення правочину ОСОБА_7 не розуміла значення своїх дій . В ході розгляду ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги , відповідно до заяви посилався на підстави з якими законодавець пов'язує можливість визнання правочину нікчемним ( складення заповіту з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення).
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 20 січня 2012 року позов було задоволено . Скасовуючи рішення суду , апеляційний суд вказав ,що позивач фактично змінив підставу позовних вимог уході розгляду справи по суті ,що не відповідає вимогам ч.2 ст. 31 ЦПК України ,що є підставою для відмови у позові.
Позивач , враховуючи висновки судів , якими визнано незаконною саму процедуру розгляду судом першої інстанції змінених позовних вимог , подав позов про визнання заповіту нікчемним.
Свої вимоги , з урахуванням уточнень до позову , ОСОБА_4 обгрунтовує тим, що як видно з тексту оспорюваного заповіту , він був підписаний не заповідачем ОСОБА_7 ,що є порушенням ст.. 1247 ЦК України , а сторонньою особою, що є порушенням
п. п. 16 , 157 Інструкції « Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» в тій частині , що « якщо сліпа особа письменна , вона сама підписує документ» .
Крім того , як було встановлено судом під час розгляду справи про визнання заповіту недійсним , особу , яка підписала заповіт замість ОСОБА_7, запросила не особисто ОСОБА_7, а зацікавлена особа ОСОБА_5, що не дає підстав вважати , що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги ст.. 1247 , ч.4 ст. 207 ЦК України .
Згідно із ст.. 1257 ЦК України заповіт ,складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення ,є нікчемним .
Позивач , посилаючись на те , що оспорюваний заповіт , підписаний з порушенням вимог ст.. 1247 ЦК України не самим заповідачем , не породжує будь-яких прав та обов»язків , є нікчемним , крім того, в матеріалах нотаріальної справи відсутні будь-які дані , які б свідчили ,що на момент підписання заповіту ОСОБА_7 була сліпа , неписьменна, що давало би підстави підписання заповіту сторонньою особою, просив його позовні вимоги задовольнити .
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права , ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та
обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що не встановлено порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи , не ґрунтуються на вимогах закону .
Як видно із роз»яснень листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» N 24-753/0/4-13, 16.05.2013 статтею 1257 ЦК визначено підстави нікчемності заповіту та визнання його недійсним, які не виключають застосування загальних норм § 2 глави 16 ЦК відповідно до встановлених судом обставин, якщо вони узгоджуються з правовими підставами та наслідками нікчемності або недійсності заповіту, зазначеними у ст. 1257 ЦК.
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, або складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. На підставі ст. 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
У разі наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності заповіту підлягає розгляду судом.
Нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред'являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.
Оскільки право на складання заповіту має особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦК), згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК підставою для нікчемності заповіту є кваліфікація його як такого, що складений особою, яка не мала на це права. Це, зокрема, заповіт, вчинений недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача.
Також підставою нікчемності заповіту є порушення вимог щодо його форми та посвідчення. Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК, а саме: письмова форма; нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом (статті 1251, 1252 ЦК); зазначення у заповіті місця та часу його складання; підписання заповіту заповідачем. Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК, якщо заповідач не може підписати заповіт внаслідок хвороби або фізичної вади, за його дорученням і в його присутності дозволяється підписання заповіту іншою особою. Підпис цієї особи засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на здійснення нотаріальних дій. Поряд із посвідченням підпису, нотаріус зобов'язаний також в тексті заповіту зазначити причини, які зумовили необхідність підписання заповіту третьою особою (ч. 4 ст. 207 ЦК). Недотримання цих вимог є підставою для визнання заповіту недійсним.
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_7 09 жовтня 2006 року заповідала все своє майно ,де б воно не було і з чого б воно не складалось ОСОБА_4, і покладала на нього обов»язок надати ОСОБА_8 право довічного проживання в будинку в АДРЕСА_1 ( а.с. 9) .
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1( а.с. 82) .
За чотири дні до смерті , 19 липня 2011 року , ОСОБА_7 складає заповіт на ім.»я ОСОБА_5 на все майно , де б воно не було і з чого б не складалося.( а.с. 65.85) .
В заповіті зазначено ,що у ОСОБА_7 хвороба очей ( катаракта) , і вона не може самостійно прочитати і підписати заповіт., тому заповіт підписаний ОСОБА_10 в присутності свідків.
Згідно п.16 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20\5 від 03 квітня 2004 року нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.
Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.
Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії є сліпою, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ.
Відповідно до п. 157 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20\5 від 03 квітня 2004 року заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції.
Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.
Як видно із копії спадкової справи ( а.с. 79-89) будь-які докази ,що ОСОБА_7 не момент складання заповіту на ім.»я ОСОБА_5 була сліпа , або неписьменна відсутні. Як пояснила приватний нотаріус ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції, перш ніж скласти заповіт вона запропонувала ОСОБА_7 спробувати розписатися , однак її підпис відрізнявся від підпису в паспорті , тому замість неї підписала ОСОБА_10, хто її запросив до нотаріальної контори їй невідомо.
За таких обставин , 19 липня 2011 року , складаючи заповіт , ОСОБА_7 хоч і мала вади зору , однак була письменна і мала підписати його самостійно , а тому підписання заповіту іншою особою є порушенням вимог «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20\5 від 03 квітня 2004 року.
Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким ,що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною ( сторонами ) . Враховуючи ,що оспорюваний заповіт в порушення вимог ст. 1247 ЦК України не був особисто підписаний заповідачкою ОСОБА_7, тому даний заповіт не породжує будь-яких прав та обов»язків, є нікчемним , оскільки вчинений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є хибним .
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції , відповідно до ст.. 303 ЦПК України , колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303,307,309 ,313-316,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року - скасувати. Ухвалити нове рішення .
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , 3 -я особа приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання заповіту нікчемним - задовольнити. Визнати заповіт , складений 19 липня 2011 року ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі під № 2271 - нікчемним.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді