ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

06.12.06р.

Справа № 9/436-06

За позовом  Нікопольського комунального підприємства „Нікопольтеплоенерго”,                 м. Нікополь Дніпропетровської області   

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об"єднання

                     ЕРА", м. Нікополь Дніпропетровської області     

про стягнення 7787 грн. 33 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача – Яремчик Л.В. – юрисконсульт, довіреність №1217 від 09.10.06р.

Від відповідача – Базилевич Ю.О. – юрисконсульт, довіреність №01 від 12.01.06р.  

СУТЬ СПОРУ:

НКП „Нікопольтеплоенерго” звернулось у вересні 2006 року із позовом до ТОВ „НВО „Ера”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 7787,33 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за період з листопада 2003 року по квітень 2004 року, а також судові витрати у справі. Обґрунтовує позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договором №321 від 27.10.2000р.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що позивачем н надано  належних доказів на підтвердження постачання теплової енергії на об’єкти відповідача у спірному періоді. Вважає неукладеним договір №321 від 27.11.2000р., оскільки позивачем не були дотримані приписи діючого на той час законодавства і не направлений відповідачу підписаний протокол розбіжностей від 20.12.2000р. до вказаного договору.

          В судовому засіданні 06.12.2006р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

          За змістом позовних вимог Позивач –Нікопольське комунальне підприємство „Нікопольтеплоенерго” вважає наявними невиконані Відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об’єднання ЕРА” грошові зобов’язання на суму 7787,33 грн., які виникли згідно умов договору №321 від 27.10.2000р. „на відпуск теплової енергії”, та полягають в обов’язку оплатити спожиту теплову енергії, яка поставлялась на об’єкти Відповідача (магазин „Світлана” по вул.. Електрометалургів ,52Б та магазин „Тройка” по вул. Трубників,36 у м. Нікополі) протягом з листопада 2003 року по квітень 2004 року.

          Як видно із умов вищевказаного договору №321 від 27.10.2000р. цей договір був підписаний зі сторони Відповідача із протоколом розбіжностей від 20.12.2000р. по пунктах 2, 3, 5, 10, 11, 18 та 19.

          Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також  всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як видно із поданих доказів, Позивач зі своєї сторони підписав вищевказаний протокол розбіжностей, але доказів направлення Відповідачу одного примірника протоколу розбіжностей, або доказів про передачу протоколу розбіжностей на розгляд арбітражного суду не надав.

          Відповідно до ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу України (в редакції, що була чинною на час укладення вищевказаного договору, якщо сторона, яка отримала протокол розбіжностей до договору заснованому на державному замовленні не передасть їх на розгляд арбітражного суду, то пропозиції іншої сторони вважаються прийнятими; в інших випадках договір вважається неукладеним.

          Таким чином, договір №321 від 27.10.2000р. „на відпуск теплової енергії” між сторонами є неукладеним.

          Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Як видно із встановлених обставин Позивач не надав належних доказів на підтвердження існування у Відповідача зобов’язань по сплаті Позивачу грошових коштів за договором №321 від 27.10.2000р. „на відпуск теплової енергії”, оскільки цей договір є неукладеним, тому позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 7787,33 грн. основного боргу із посиланням на ці підстави - є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

          Решта доводів сторін відхиляються судом, як недоречні з огляду на вище встановлені обставини та правові наслідки не укладення договору.

          Судові витрати у справі покладаються на Позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

          У позові відмовити.

          Судові витрати у справі покласти на Нікопольське комунальне підприємство  „Нікопольтеплоенерго”.

          У відповідності з пунктом 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93, повернути Нікопольському комунальному підприємству „Нікопольтеплоенерго” суму 22 грн. 26 коп. надмірно сплаченого державного мита, що було перераховане по платіжному дорученню №808 від 22.08.06р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.М. Подобед

Рішення підписано - 08.12.06р.