ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.07.06р. | Справа № А30/181(8/104) |
За позовом: Царичанської районної державної адміністрації, (смт. Царичанка Дніпропетровської області)
До відповідача: Царичанської районної ради, (смт. Царичанка, Дніпропетровської області)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: акціонерний комерційний поштово-пенсійний банк „Аваль”, (м. Київ)
про визнання недійсним рішення від 11.10.2002 року
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар: Бажанова Ю.А.
Представники сторін:
Від позивача: Павлова В.М., довіреність №240/01-3614 від 29.12.2005 року, начальник юридичного відділу
Від відповідача: Сергієнко Л.Г., начальник юридичного відділу, довіреність №4-47/2-18 від 05.06.2006 року
Від третьої особи: Ткаченко В.С., головний юрисконсульт, довіреність №75 від 29.06.2004 року
СУТЬ СПОРУ:
У лютому 2005 року Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області звернулась з позовом до суду із зазначеним позовом до Царичанської районної ради Дніпропетровської області, мотивуючи його тим, що 11 жовтня 2002 року Царичанською районною радою було прийнято рішення № 24-4/ХХІУ „Про залучення кредитних ресурсів в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ „Аваль”.
Позивач вважає, що спірне рішення порушує його інтереси та суперечить вимогам діючого законодавства.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2005 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2006 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2005 року скасоване, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2006 року справа передана на розгляд судді Євстигнеєвій Н.М.
26 червня 2006 року позивач надав заяву про зміну позовних вимог, якою просить визнати неправомірним рішення районної ради від 11.10.2002 року №24-4/ХХІУ „Про залучення кредитних ресурсів в Дніпропетровській області АППБ „Аваль” в частині передачі адмінбудинку в заставу, а саме слова: п.2 та надати під заставу адміністративний будинок, розташований в смт. Царичанка, вул. Театральна,17, як забезпечення виконання зобов’язань по цій угоді”.
Позивач вважає, що при прийнятті рішення порушені норми:
- Закону України „Про місцеве самоврядування”, а саме, без доручення суб’єктів спільної власності майно передано в заставу;
- Закону України „Про заставу”, а саме частини 6 статті 4 Закону України „Про заставу”, яка передбачає, що предметом застави не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами;
- Закону України „Про приватизацію державного майна”, який забороняє приватизацію об’єктів, що мають загальнодержавне значення і відносять до цих об’єктів майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Позивач вважає, що адміністративний будинок райдержадміністрації та районної ради не може бути предметом застави.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що цим рішенням підтримав пропозицію керівництва підприємства „Царичанкатеплоенерго” про отримання кредиту для закупівлі природного газу для опалення бюджетних установ та закладів району в АППБ „Аваль” в сумі 500 000,00грн., виступив майновим поручителем по кредитній угоді між підприємством „Царичанкатеплоенерго” та АППБ „Аваль”, надав під заставу адміністративний будинок, розташований в смт. Царичанка, вул. Театральна,17, як забезпечення виконання зобов’язань по цій угоді. Оспорюване рішення прийнято під впливом тяжких обставин у зв’язку з відсутністю коштів для попередньої оплати за природний газ та для забезпечення опаленням бюджетних установ та житлового фонду Царичанського району.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерний комерційний поштово-пенсійний банк „Аваль”, (м. Київ) просить припинити провадження у справі на підставі статті 80 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення господарського суду, який вирішив спір про той же предмет.
В обґрунтування зазначеного третя особа посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2005 року у справі за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції, (м. Дніпропетровськ) до Царичанської районної ради, (смт. Царичанка) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі, Управління сільського господарства та продовольства Царичанської райдержадміністрації, відділу освіти Царичанської райдержадміністрації про звернення стягнення на заставлене майно та зустрічним позовом прокурора Царичанського району в інтересах держави в особі Царичанської районної державної адміністрації до Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції, (м. Дніпропетровськ) та Царичанської районної ради, за участю третьої особи –Дочірнього підприємства „Царичанкатеплоенерго” Обласного комунального підприємства „Дніпротеплоенерго” про визнання недійсним рішення та договору.
Клопотання про здійснення повного фіксування судового процесу представниками сторін не заявлялись.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.06.2006 року та до 06.07.2006 року. В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
11 жовтня 2002 року Царичанською районною радою було прийнято рішення №24-4/ХХІУ „Про залучення кредитних ресурсів в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ „Аваль”.
Вказаним рішенням відповідач підтримав пропозицію керівництва підприємства „Царичанкатеплоенерго” про отримання кредиту для закупівлі природного газу для опалення бюджетних установ та закладів району в ДОД АППБ „Аваль” в сумі 500 000,00грн., виступив майновим поручителем по кредитній угоді між підприємством „Царичанкатеплоенерго” та АППБ „Аваль”, надав під заставу адміністративний будинок, розташований в смт. Царичанка, вул. Театральна,17, як забезпечення виконання зобов’язань по цій угоді.
Адміністративний будинок райдержадміністрації по вул. Театральній,17 балансовою вартістю 1 383 136,00грн. знаходиться на балансі позивача (довідка Царичанської районної державної адміністрації №22/01-36/7 від 23.02.2005 року).
У зв’язку з тим, що спірне рішення істотно порушує інтереси позивача, позивач просить визнати його неправомірним в частині передачі адмінбудинку в заставу, проти чого заперечують відповідач та третя особа.
Підставою прийняття рішення „Про залучення кредитних ресурсів в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ „Аваль” від 11.10.2002 року є, як зазначено в самому рішенні, звернення комунального підприємства „Царичанкатеплоенерго” та статті 43,60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Розглянувши позовні вимоги, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до чинного законодавства, акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях районної ради здійснюється вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об’єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об’єктів в установленому законом порядку.
У відповідності до частини 2 статті 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Згідно з п.31 ч.1 статті 26 цього Закону до компетенції сільських та селищних рад належить прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Спірне рішення приймалось на підставі рішення Царичанської районної ради (сімнадцята сесія ХХІІІ скликання) „Про управління об’єктами спільної комунальної власності територіальних громад від 27.07.2001 року №125-17/ХХІІІ” та рішень сільських та селищної ради „Про делегування районній раді повноважень щодо реалізації права власності і відносно об’єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад” (а.с.114-128, т.1).
Вказаними рішеннями сільські ради Царичанського району Дніпропетровської області делегували районній, обласній раді повноваження щодо реалізації права власності відносно об’єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад, в тому числі й повноваження щодо вирішення питання про відчуження об’єктів спільної власності територіальних громад, які перебувають в управлінні районної, обласної ради з визначенням доцільності, порядку та умов відчуження у встановленому законом порядку, а саме: про передачу в оренду та безоплатне користування, передачу під заставу, про продаж, про передачу у державну власність та інші питання.
До Переліку об’єктів спільної комунальної власності територіальних громад Царичанського району, який є додатком до рішення районної ради „Про управління об’єктами спільної комунальної власності територіальних громад від 27.07.2001 року №125-17/ХХІІІ” відносяться: адмінбудинок районної ради, адмінбудинок суду і управління праці та соціального захисту населення, районний будинок культури (новий та старий), центральна районна лікарня, загальноосвітні школи, районний будинок школярів, школа мистецтв, редакція районної газети „Приорільська правда” та дитячий оздоровчий табір „Пролісок”.
У липні 2005 року сільські ради (Залеліївська, Михайлівська, Зорянська, Рудківська, Цибулівська, Новопідкрязька, Могилівська, Юрьївська, Прядівська, Бабайківська, Ляшківська, Китайгородська, Царичанська селищна рада), розглянувши клопотання Царичанської районної державної адміністрації щодо вирішення питання про згоду на передачу в заставу майна спільної власності територіальних громад району –адміністративного будинку в смт. Царичанка по вул. Театральній,17 та рішення районної ради від 11.10.2002 року №24-4/ХХІУ „Про залучення кредитних ресурсів в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ „Аваль” у зв’язку з тим, що аналогічне приміщення комунальної власності у районному центрі відсутнє та селищна рада не розглядала питання про надання доручення районній раді на передачу зазначеного адміністративного будинку в заставу” вирішили виразити свою незгоду з рішенням районної ради від 11.10.2002 року в частині передачі адміністративного будинку в заставу. Але ці рішення були прийняті вже після прийняття спірного рішення та не скасовують повноважень Царичанської районної ради щодо передачі майна територіальної громади в заставу.
Таким чином твердження позивача про те, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв без доручення суб’єктів спільної власності на передачу майна в заставу не відповідає дійсності.
Згідно із статтею 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Конституція України визнає право за територіальною громадою та органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що цілком узгоджується з положеннями пункту 2 статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, відповідно до якого місцева влада в межах закону має повне право вирішувати будь-яке питання, що не вилучено із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено іншому органу (рішення Конституційного Суду України №11-рп/2001 від 13.07.2001 року.)
Проте, приймаючи спірне рішення відповідач не прийняв до уваги приписи частини 6 статті 4 Закону України „Про заставу” предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. ( Статтю 4 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4035-12 від 25.02.94 ).
Згідно п.2 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна” приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають:
а) об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:
майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, правоохоронних і митних органів.
Таким чином, предметом застави не може бути адміністративний будинок, який належить до комунальної власності оскільки він відноситься до об’єктів, що мають загальнодержавне значення і відноситься до майна органів місцевого самоврядування, приватизація якого заборонена законом.
Згідно частини 5 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Тобто, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальної громади органи місцевого самоврядування здійснюють відповідно до Закону.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що спірне рішення прийняте в межах компетенції, наданої відповідачу законом, однак з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Закону України „Про заставу”, Закону України „Про приватизацію державного майна”, Закону України „Про власність” та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, що є підставою для визнання акта недійсним.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також з матеріалів справи вбачається, що 20.09.2004 року прокурором Царичанського району в інтересах держави в особі Царичанської районної державної адміністрації було подано зустрічний позов у справі №32/375 за позовом АППБ „Аваль” до Царичанської районної ради, яким він просив визнати недійсним рішення Царичанської районної ради від 11 жовтня 2002 року №24-4/ХХІУ „Про залучення кредитних ресурсів в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ „Аваль” та договору застави №011/08-02/1019 від 29.10.2002 року”.
Цим рішенням, яке набрало законної сили в задоволенні зустрічного позову прокурора було відмовлено.
Позовні вимоги за зустрічним позовом прокурора Царичанського району були мотивовані посиланням на порушення статті 15 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” та перебуванням адмінбудинку, переданого у заставу, на балансі Царичанської райдержадміністрації.
Заявою від 23.06.2006 року позивач у справі А30/181 (8/104) уточнив позовні вимоги та просить визнати рішення Царичанської районної ради з інших підстав, в тому числі й з підстав, що не досліджувались при розгляді справи 32/375.
З огляду на вищевикладене відхиляються заперечення третьої особи на позовну заяву Царичанської райдержадміністрації та клопотання про припинення провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.87,94,98,161-163, розділом VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірним рішення Царичанської районної ради від 11.10.2002 року №24-4/ХХІУ „Про залучення кредитних ресурсів в Дніпропетровській області АППБ „Аваль” в частині передачі адмінбудинку в заставу, а саме слова: п.2 та надати під заставу адміністративний будинок, розташований в смт. Царичанка, вул. Театральна,17, як забезпечення виконання зобов’язань по цій угоді.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду шляхом подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви на протязі 10 днів із дня складання постанови у повному обсязі або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(Дата складення постанови у повному обсязі
відповідно до вимог статті 163 КАС України, - 11.07.2006 року)