ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2013 року Справа № 5009/3877/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013р.
у справі№ 5009/3877/12 господарського суду Запорізької області
за позовомКонцерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району м. Запоріжжя
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4,
третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міське комунальне підприємство "Основаніє",
простягнення 12 853,13грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися;
від третьої особи: не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.12.2012р. у справі № 5009/3877/12 (суддя Хуторной В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. (судді Радіонова О.О., Зубченко І.В., Татенко В.М.), в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Концерн "Міські теплові мережі" просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. у справі № 5009/3877/12 і передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 322, 382, 383, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 34, 38, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний господарський суд не надав належної оцінки наданим позивачем доказам, що знаходяться в матеріалах справи, що призвело до винесення незаконного рішення.
Позивач, відповідач та третя особа не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Клопотання Концерну "Міські теплові мережі" про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з одержанням ухвали Вищого господарського суду України 05.07.2013 року і відсутністю можливості своєчасно підготуватися до судового засідання задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, відповідно до ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи; по-друге, представники сторін не викликалися для участі в засіданні суду касаційної інстанції, а доводи заявника викладено в поданій ним касаційній скарзі; по-третє, відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду касаційної скарги, передбачених ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
17.07.2007р. між ТОВ "Креатин" (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує (приймає у власність) 4/5 частин нежилого приміщення, підвалу та цокольного поверху літ. А-5 загальною площею 285,7кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" №16155704 від 03.10.2007р. ОСОБА_4 на підставі рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя у справі №2-1983/07 від 18.09.2007р. є власником нежилого приміщення, цокольного поверху літ. А-5 загальною площею 242,5кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Вважаючи, що у зв'язку з придбанням відповідачем вищевказаного нерухомого майна згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2007р. відповідач безпідставно споживав теплову енергію, яку позивач постачав до вказаного багатоквартирного будинку, Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району міста Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ФОП ОСОБА_4 вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з жовтня 2009р. по квітень 2012р. у розмірі 12853,13грн. на підставі ст.ст. 387, 1212, 1213 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Міське комунальне підприємство "Основаніє" ( а.с. 133).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності між сторонами договору на постачання теплової енергії у спірний період та недоведення позивачем підключення належних відповідачу приміщень до опалення і факту споживання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсязі, зазначеному позивачем.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову законними і обгрунтованими з огляду на наступне.
Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно набутої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2009р. по квітень 2012р. на підставі ст.ст. 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва; договори укладаються відповідно до типових договорів; форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил).
У разі викупу частини приміщень в окремо розташованому будинку теплопостачальна організація укладає договір з кожним власником (п. 5 Правил).
Згідно з п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до п. 22 Правил користування тепловою енергією державний нагляд за системами теплопостачання і теплоспоживання здійснюється відповідною інспекцією згідно з Положенням про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7.08.1996р. №929.
Пунктом 13 Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7.08.1996р. №929, передбачено право державних інспекторів з енергетичного нагляду здійснювати в установленому порядку обстеження (перевірку), огляд, інспектування теплових установок та мереж суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, а також складати за їх результатами відповідні акти.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарськими судами встановлено і позивачем не заперечується, що договір купівлі-продажу теплової енергії з відповідачем у спірний період не укладався.
Як встановлено господарськими судами, матеріали справи не містять актів про підключення та відключення приміщень відповідача до опалення та доказів, які б підтверджували подачу відповідачу теплової енергії в зазначеному позивачем обсязі у спірний період.
Крім того, господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачем не доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у спірний період, зокрема, факт споживання відповідачем теплової енергії не підтверджений жодним актом обстеження теплопостачання.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, враховуючи недоведення позивачем факту підключення спірних приміщень відповідача до опалення, режиму та обсягів споживання відповідачем теплової енергії у спірний період, висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є законними і обґрунтованими.
Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності здійснення касаційною інстанцією переоцінки наявних у справі доказів, яким вже надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанції, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. у справі №5009/3877/12 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. у справі №5009/3877/12 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. у справі №5009/3877/12 - без змін.
Головуючий К. Грейц
Судді С. Бакуліна
О. Глос