ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2013 року Справа № 5011-7/19139-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПуАТ "Комерційний банк "Надра"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р.
у справі№ 5011-7/19139-2012 господарського суду міста Києва
за позовомФОП Горобець М.О.
до ПуАТ "Комерційний банк "Надра"
простягнення 152 884,34грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Рівний Є.О. (дов. від 02.10.2012 №13-11-13534)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. у справі № 5011-7/19139-2012 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. (судді Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., Майданевич А.Г.), позов задоволено повністю, стягнуто з ПуАТ "Комерційний банк "Надра" на користь ФОП Горобець М.О. 152 884,34грн. неустойки, 3057,69грн. судового збору.
У касаційній скарзі ПуАТ "Комерційний банк "Надра" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. у справі № 5011-7/19139-2012 і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального права, а саме: ст.ст. 785 і 795 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, умовами п. 5.5 договору оренди нежилого приміщення від 27.12.2006р. передбачено обов'язок орендаря у випадку закінчення строку дії або дострокового припинення договору звільнити приміщення не пізніше 30 календарних днів; по-друге, фактично відповідач звільнив орендоване приміщення 07.10.2009р., що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. у справі №51/106-30/381.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
27.12.2006р. між ФОП Горобець М.О. (орендодавець) та ВАТ "Комерційний банк "Надра" (в подальшому перейменовано в ПуАТ "Комерційний банк "Надра", Орендар) було укладено Договір оренди нежилого приміщення, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає від Орендодавця в платне, тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 61), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, буд.10 (літ. А) загальною площею 117,8 кв.м
Відповідно до п. 2.1 Договору орендоване майно передається Орендарю для його використання у відповідності з статутною діяльністю Орендаря.
Згідно з п. 3.1 Договору строк оренди становить п'ять років з дня передачі орендованого майна Орендарю, яким є дата підписання акту прийому-передачі майна у оренду.
Згідно з пунктом 4.2. Договору (з врахуванням змін, внесених Договором від 09.08.2007р. про внесення змін та доповнень №1 до Договору оренди нежилого приміщення від 27.12.2006р.) розмір орендної плати за місяць становить 18534,56грн. без ПДВ, що еквівалентно 2808 ЕВРО по курсу Національного банку України (з розрахунку 6.60грн. за 1 ЕВРО); cума орендних платежів корегується щомісячно з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до євро за даними НБУ та індексу інфляції на день здійснення платежу.
Пунктом 7.3 Договору (з врахуванням змін, внесених Договором від 09.08.2007р. про внесення змін та доповнень №1 до Договору оренди нежилого приміщення від 27.12.2006р.) передбачено, що у випадку, якщо прострочення при сплаті орендної плати буде тривати більше 30 днів, Орендодавець вправі незалежно від причин такого прострочення достроково розірвати договір оренди за умови письмового попередження Орендаря за 10 календарних днів.
Відповідно до п. 5.1 Договору прийом-передача орендованого майна здійснюється на підставі акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 5.5 Договору у випадку закінчення строку дії або дострокового припинення договору, Орендар не пізніше 30 календарних днів повинен звільнити приміщення (орендоване майно) з урахуванням вимог п. 5.1 Договору .
Пунктом 11.2. Договору передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому; у разі, якщо не одна із сторін не менш як за один місяць до закінчення строку оренди письмово не заявить про свої наміри припинити договір він вважається автоматично продовженим на один рік на тих же умовах.
30.12.2006р. за актом приймання-передачі майна об'єкт оренди було передано орендодавцем орендарю (а.с. 15).
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.03.2011р. у справі №51/106-30/381, залишеним в силі постановою Вищого Господарського суду України від 16.11.2011р. у справі №51/106-30/381 (яке набрало законної сили 16.11.2011р.) було розірвано Договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 10, укладений 27.12.2006р. між ВАТ Комерційний банк "Надра" та ФОП Горобець М.О. (а.с. 48-51)
31.12.2011р. за актом приймання-передачі майна об'єкт оренди було передано орендарем орендодавцю (а.с. 17).
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасного звільнення і повернення позивачу за актом приймання-передачі орендованого приміщення, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з ПуАТ "Комерційний банк "Надра" на користь ФОП Горобець М.О. неустойки в сумі 152 884,34грн., нарахованої у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки повернення орендованого приміщення (14 днів в листопаді 2011р. та 31 день в грудні 2011р.) на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що незважаючи на розірвання договору оренди за рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. у справі №51/106-30/381, яке набрало законної сили 16.11.2011р., відповідач протягом періоду з 17.11.2011р. по 31.12.2011р. продовжував користуватися орендованим майном та не повернув його в установленому законом порядку позивачу, що є підставою для стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за вказаний період прострочення.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що договір оренди нежилого приміщення від 27.12.2006р. було розірвано рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. у справі №51/106-30/381, яке набрало законної сили 16.11.2011р.
Господарськими судами також встановлено, що відповідач повернув позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі лише 31.12.2011р.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З огляду на викладене висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди є законними і обгрунтованими.
Що стосується періоду нарахування вищевказаної неустойки, слід зазначити, що, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення неустойки за період з моменту розірвання договору (з 17.11.2011р.) по день повернення об'єкта оренди позивачу (31.12.2011р.), господарські суди першої та апеляційної інстанцій не дали будь-якої оцінки ні умовам п. 5.5 договору оренди (яким передбачено обов'язок орендаря звільнити приміщення не пізніше 30 днів у випадку закінчення строку дії або дострокового припинення договору), ні доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач у відзиві на позовну заяву звертав увагу суду саме на умови п. 5.5 договору оренди нежилого приміщення від 27.12.2006р., яким передбачено обов'язок орендаря звільнити приміщення не пізніше 30 днів у випадку закінчення строку дії або дострокового припинення договору, у зв'язку з чим (на думку відповідача) останнім днем повернення орендованого приміщення був 16.12.2011р. і, відповідно, розрахунок неустойки за період з 16.11.2011р. є безпідставним.
В апеляційній скарзі відповідач також звертав увагу господарського суду апеляційної інстанції на вищевказані умови договору оренди нежилого приміщення від 27.12.2006р. щодо строку звільнення орендованого приміщення, однак ні господарський суд першої інстанції, ні господарський суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст. 43, 84, п. 7 ч.2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України не надали будь-якої оцінки вищевказаним доводам відповідача, обмежившись посиланням на норми ст. 785 ЦК України як на підставу для стягнення неустойки з моменту розірвання спірного договору оренди по день фактичного повернення об'єкта оренди позивачу.
Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПуАТ "Комерційний банк "Надра" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. у справі №5011-7/19139-2012 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. у справі №5011-7/19139-2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий К. Грейц
Судді С. Бакуліна
О. Глос