АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/52/13 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. 185 ч. 5 КК України Семеняки О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Безверхого І.В.,

суддів Літвінцева В.М., Демиденка А.І.,

за участю прокурора Рейдала Ю.Д.,

адвокатів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та адвоката ОСОБА_3, на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.11.2012 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.5 ст. 185 КК України направлено прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування.

Згідно матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він в липні-серпні 2007 року в складі організованої злочинної групи, до складу якої увійшли ОСОБА_6, ОСОБА_7, будучи активним учасником даної злочинної групи, діючи за погодженим всіма учасниками групи планом, у відповідності з відведеною йому роллю, виконував в ній функції підмовника і пособника та в складі цієї групи вчиняв злочини корисливої спрямованості, що полягали у здійсненні викрадень майна: ізолюючого матеріалу (ІЗОВЕР), належного ВП «Птахофабрика Миронівська» ВАТ «Миронівський хлібопродукт», з новобудов пташників, розташованих на дільниці будівельного майданчика бригади № 14 на території Степанецької сільської ради Канівського району Черкаської області.

Так, організована злочинна група в складі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, за участю для полегшення своєї злочинної діяльності в різних випадках ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, яким було відомо про злочинність умислу учасників групи, проте вони не були ознайомлені з погодженим раніше та схваленим ними планом, із використанням вантажного автомобіля «ЗІЛ» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_14, який не розумів протиправність іншими дій, або автомобіля «МАЗ», під керуванням невстановленої особи, на які здійснювалося завантаження викраденого, діяла наступним чином: після отримання замовлення на придбання ізолюючого матеріалу за більш низькою ціною, ніж у відповідних пунктах продажу, ОСОБА_5 домовлявся з ОСОБА_7 про час прибуття до місця зустрічі до с. Степанці, Канівського району Черкаської області. Після цього знаходив вантажний автомобіль, на який в подальшому повинно було завантажитися викрадене, супроводжував його до місця зустрічі учасників групи, рухаючись поряд легковим автомобілем під керуванням у деяких випадках ОСОБА_8, який усвідомлював злочинність намірів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та своїми діями сприяв ОСОБА_5 вчинити злочин, проте не був обізнаний з погодженим та схваленим усіма учасниками групи планом, в інших - ОСОБА_15, який не усвідомлював злочинного наміру ОСОБА_5 та інших. До прибуття до місця зустрічі ОСОБА_6 забезпечував доставку до місця вчинення злочину ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_9, в одному випадку замість останнього - ОСОБА_11, шляхом їх підвезення легковим автомобілем інколи під власним керуванням, а іноді - під керуванням ОСОБА_13, який усвідомлював протиправність своїх дій та свідомо сприяв іншим у вчиненні злочинів, або ОСОБА_17, який не усвідомлював злочинність намірів ОСОБА_18 та інших; домовлявся з охоронцем об'єкту, з якого планував викрасти майно, щодо безперешкодного такого викрадення, а також забезпечував супроводження вантажного автомобіля від місця зустрічі учасників злочинної групи до будівлі пташника, в якому безпосередньо зберігалося майно, як особисто, так і за допомогою ОСОБА_16 або ОСОБА_19, які сідали до кабіни вантажного автомобіля та вказували напрямок руху. Після прибуття вантажного автомобіля до місця вчинення злочину надавав вказівку ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_19, у випадку відсутності ОСОБА_19 - ОСОБА_11, щодо завантаження рулонів утеплюючого матеріалу до вантажівки, сам же в деяких випадках спостерігав як особисто за обстановкою біля місця вчинення злочину, щоб у випадку появи працівників патрульної служби ВП «Птахофабрика Миронівська» попередити про це інших співучасників та уникнути затримання; так і за допомогою підмовленого ним до цього ОСОБА_12, який усвідомлював злочинність своїх дій та умисно сприяв ОСОБА_6 та іншим вчинити злочин.

Після викрадення майна ОСОБА_7 отримував від ОСОБА_5 гроші як плату за викрадене майно та надавав частину з них ОСОБА_6, який в свою чергу розподіляв їх між іншими особами, які були залучені ним для вчинення злочину. В подальшому після від'їзду вантажівки з місця вчинення злочину ОСОБА_5, їдучи поряд з нею легковим автомобілем під керуванням ОСОБА_8 чи, за відсутності останнього, ОСОБА_15, супроводжував вантажні автомобілі з викраденим, щоб у випадку появи на автодорогах працівників міліції відволікти їх увагу від вантажівок шляхом дачі вказівки ОСОБА_8 чи ОСОБА_15 порушити правила дорожнього руху і цим самим відволікти їх увагу від завантаженого ізовером автомобіля та уникнути таким чином затримання та подальшого викриття злочинної діяльності членів групи.

Створена таким чином стійка організована злочинна група в незмінному складі в період часу з 16 липня 2007 року по 6 серпня 2007 року вчинила ряд корисливих злочинів, пов»язаних з викраденням майна - ізолюючого матеріалу (ІЗОВЕР), належного ВП «Птахофабрика Миронівська» ВАТ «Миронівський хлібопродукт», з новобудов пташників, розташованих на дільниці будівельного майданчика бригади № 14, що на території Степанецької сільської ради Канівського району Черкаської області, зокрема даною злочинною групою було викрадено:

- 17.07.2007 року - 440 рулонів ізолюючого матеріалу (ІЗОВЕР), вартістю 151 грн. 20 коп. за 1 рулон, а всього на загальну суму 66528 грн., що більше ніж в 332 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та при цьому заподіяно підрозділові шкоди у великих розмірах;

- 20.07.2007 року - 220 рулонів ізолюючого матеріалу (ІЗОВЕР), вартістю 151 грн. 20 коп. за 1 рулон, а всього на загальну суму 33264 грн., та при цьому заподіяно підрозділові шкоди на вказану суму;

- 24.07.2007 року - 220 рулонів ізолюючого матеріалу (ІЗОВЕР), вартістю 151 грн. 20 коп. за 1 рулон, а всього на загальну суму 33264 грн., та при цьому заподіяно підрозділові шкоди на вказану суму;

- 30.07.2007 року - 440 рулонів ізолюючого матеріалу (ІЗОВЕР), вартістю 151 грн. 20 коп. за 1 рулон, а всього на загальну суму 33264 грн., що більше ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та при цьому заподіяно підрозділові шкоди у великих розмірах;

- 06.08.2007 року - 300 рулонів ізолюючого матеріалу (ІЗОВЕР), вартістю 151 грн. 20 коп. за 1 рулон, а всього на загальну суму 45360 грн., та при цьому заподіяно підрозділові шкоди на вказану суму.

Направляючи справу на додаткове розслідування місцевий суд у оскаржуваній постанові зіслався на ряд обставин, вияснення яких, як на думку суду, можливе при проведенні додаткових слідчих дій та на порушення норм кримінально-процесуального закону, зокрема ст. ст. 228-232 КПК України 1960 року, які унеможливлюють, як на думку суду, проведення судового слідства.

При цьому зазначає, що не допитані в якості свідків по справі співучасники вчинення злочину, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_21, справа відносно яких вже розглянута судом та винесено судове рішення, яке набрало законної сили.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор в апеляції ставить питання про його скасування і направлення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

При цьому зазначає, що слідство по справі проведено достатньо повно і підстав для проведення додаткових слідчих дій, на що посилається суд, немає.

Свій висновок обґрунтовує наявними в справі доказами.

В апеляції адвокат ОСОБА_3 ставить питання про зміну постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його клопотання про зміну його підзахисному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що останній раніше не судимий, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, позитивні характеристики.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію, адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали подану адвокатом ОСОБА_3 апеляцію та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляція адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст. 281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, ці вимоги закону при винесенні місцевим судом оскаржуваної постанови від 08.11.2012 року судом виконані не були.

Зокрема, посилаючись як на одну із підстав направлення справи на дорозслідування, суд вказує на те, що необхідно допитати інших співучасників злочину, рішення щодо яких набрало законної сили.

Проте судом не взято до уваги ту обставину, що вказане можливо виправити під час судового розгляду справи шляхом дачі відповідного судового доручення про допит вищезазначених осіб в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року, або етапування вищезазначених осіб з місць позбавлення волі, де останні відбувають призначене судом покарання, до суду та допиту їх в якості свідків.

Крім цього, у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 3151 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.

Але, при ухваленні рішення про направлення справи на додаткове розслідування вказані вимоги Закону та Пленуму ВСУ суд першої інстанції не виконав, так як недоліки досудового слідства на які вказує суд першої інстанції в разі необхідності та доцільності можуть, на думку колегії суддів, бути усунуті в ході проведення повноцінного судового слідства та дачі відповідних судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України 1960 року, а також вчинення інших процесуальних дій та шляхом поновлення порушених під час розслідування процесуальних прав учасників процесу.

Що стосується питання з приводу кількості епізодів вчинення злочину, за якими органом досудового слідства обвинувачується ОСОБА_5, яка відрізняється від кількості епізодів крадіжок, що відображено у клопотанні СУ МВС України в Черкаській області від 24.10.2011 року до генеральної прокуратури та правоохоронних органів Російської Федерації про видачу громадянина України ОСОБА_5 правоохоронним органам України ( де зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 5-ти епізодів крадіжок ізолюючого матеріалу із зазначенням кількості викрадених рулонів ізоверу, яка суттєво відрізняється від кількості викраденого матеріалу, зазначеного в постанові про притягнення ОСОБА_5 в якості обвинуваченого від 27.04.2012 року та в обвинувальному висновку від 21.05.2012 року), то колегія суддів вважає, що в даному випадку це право суду про виключення із обвинувачення епізоду вчинення злочину, чи органу прокуратури, який взмозі під час судового розгляду справи в порядку ст. 277 КПК України 1960 року змінити пред'явлене органом досудового слідства обвинувачення.

Що стосується питання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5, про що наголошує в своїй апеляції адвокат ОСОБА_3, то воно не заслуговує на увагу, оскільки останній здійснив спробу ухилитися від слідства та суду і виїхав за межі України та перебував у розшуку відповідно до постанови про зупинення досудового слідства від 17.01.2008 року (т. 3, а.с. 35), у зв'язку з відсутністю його по місцю проживання. Відповідно до вимог п."с" ч.1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Рим, 1950) та ст.ст. 148, 155 КПК України 1960 року для обрання або для зміни підозрюваному або обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту необхідна наявність достатніх підстав вважати, що дана особа, яка обгрунтовано підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, буде намагатися: або ухилитися від слідства, суду та від виконання процесуальних рішень; або перешкоджати встановленню істини по справі; або продовжувати злочинну діяльність.

Зважаючи на викладене, посилання адвоката на те, що ОСОБА_5 не буде ухилятися від явки до суду, суперечать наявним матеріалам справи. А тому підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно вимог п.6 ст. 348 КПК України 1960 року вбачається, що апеляцію мають право подати обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування, а не в частині обрання чи зміни запобіжного заходу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції в частині направлення кримінальної справи прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування винесена всупереч вимогам закону і тому підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд до того ж суду зі стадії судового розгляду.

При новому судовому розгляді місцевому суду слід дослідити наявні по справі докази, дати їм відповідну юридичну оцінку і в залежності від добутого прийняти законне та обґрунтоване судове рішення з врахуванням всих наведених в ухвалі апеляційного суду обставин.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції - задовольнити.

В задоволенні апеляції адвоката ОСОБА_3 в інтересах підзахисного ОСОБА_5 - відмовити.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 листопада 2012 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 185 ч. 5 КК України прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд зі стадії судового розгляду.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити попередній - тримання під вартою.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя І.В. Безверхий