Справа № 2-947

                                                                 2008 р.

Р і ш е н н я

Іменем України

«14» жовтня 2008 р. Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

                           при секретарі – Ляшенко М.М.

                      за участю позивача – ОСОБА_1 .

                  за участю відповідачів – ОСОБА_2 .,

                          ОСОБА_3 ., ОСОБА_4

                 за участю представників – ОСОБА_5 ,  

                        ОСОБА_6  та ОСОБА_7 .

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_3  в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8  та ОСОБА_4  про визнання права користування жилим приміщенням та вселення в квартиру.

Встановив

У березні 2008 р. позивач звернувся до суду із вказаним позовом, підтримавши який в судовому засіданні, просив визнати за ним право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1  з 1993 року та вселити у зазначену квартиру. В обґрунтування позову позивач вказував, що в 1986 році він уклав шлюб з ОСОБА_3 . В 1993 році на підставі ордеру позивач вселився в спірну квартиру, яка була надана ОСОБА_9  де в ордері, в тому числі вказаний і позивач. Позивач зазначав, що у зв’язку із можливістю придбання у користування земельною ділянкою в с. Галіциново Жовтневого району Миколаївської області в березні 1993 року був вимушений прописатися у селі АДРЕСА_2 . Земельну ділянку позивачу не надали, але прописуватися у спірній квартирі позивач не став.

Позивач посилається на те, що з 1993 року і на час ухвалення рішення по справі проживав у спірній квартирі. В 2005 році за заявою дружини позивача шлюб був розірваний. З цього ж часу за твердженнями позивача на підставі погіршення відносин у сім’ї позивач був позбавлений можливості проживати і користуватися сумісно нажитим майном. Йому стало відомо, що спірна квартира приватизована 15.12.1998 року на підставі розпорядження № 6654 органу приватизації, яке він не оскаржував. Позивач вказував, що відповідачі порушили його право на житло, передбачене Конституцією України, житловим законодавством.  

Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали, вказували, що позивач добровільно виписався з квартири АДРЕСА_1 . Крім того, стверджували, що позивач з 2004 року в спірній квартирі не проживав, а проживав з другою жінкою, участі в поточних ремонтах квартири не брав. Вважають посилання позивача про порушення його прав вважають надуманим, так як він постійно погрожує та вимагає сплатити 15000 доларів США, оскільки він був вказаний в ордері.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, давши належну оцінку показам свідків суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст. 156 ЖК України, члени сім’ї власника, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить , користуються жилим приміщенням на рівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.  

Судом встановлено, що розпорядженням органу приватизації № 6654 від 15.12.1998 року квартира АДРЕСА_1  передана в спільну часткову власність ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 .

Також судом встановлено, що позивач з 2004 року в спірній квартирі не проживав, участі в утриманні та оплаті комунальних послуг не приймав, а позивачі в свою чергу перешкод в користуванні житлом не чинили і розпорядження про приватизацію спірного житла він не оскаржував.

Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи: актами; рішеннями; свідоцтвами; довідками; характеристиками; листами; заявами (а.с. 2-3, 6, 7, 8, 10, 13, 14).

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . суду підтвердили факти наведені відповідачами по справі, а саме, що позивач добровільно виписався із спірної квартири, не проживав там, участі у приватизації не брав та відповідне розпорядження не оскаржував.

Суд вважає, що свідчення свідків ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 , ОСОБА_14  не відповідають дійсності, є упередженими, оскільки вони спростовуються приведеними вище доказами та встановленими судом фактами.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не виконав вимоги ст. 10 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, суд керувався принципами справедливості, добросовісності та розумності відповідно ст. 3 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 208-209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -

Рішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_3  в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8  та ОСОБА_4  про визнання права користування жилим приміщенням та вселення в квартиру - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала до апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя