Справа №:0101/4700/2012Головуючий суду першої інстанції:Гордєйчик Т.Ф.
№ провадження:22-ц/190/3356/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Сокола В.С.,
суддів:Белинчук Т.Г.., Пономаренко А.В.
при секретарі:Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Алуштинського МВ ГУ Державної міграційної служби в АРК, третя особа Комунальне підприємство «Управління міського господарства» про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Алуштинського міського суду АРК від 14 грудня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
29 серпня 2012 року ОСОБА_6, посилаючись на статті 71, 72, 163 ЖК України, звернулась до суду із вище зазначеним позовом (а.с.3-4, 16-17), просила визнати відповідачів такими, що втратили користування жилим приміщенням в кв. АДРЕСА_1, зобов'язати Алуштинський МВ ГУ Державної міграційної служби в АРК зняти з реєстрації ОСОБА_7, ОСОБА_8 Вимоги обґрунтувала тим, що відповідач не проживає за вказаною адресою з 1994 року, оскільки виїхав до м. Києва, відповідачка з 2006 року переїхала до міста Києва.
Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 14 грудня 2012 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_7, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування жилим приміщенням кв. АДРЕСА_1. Зобов'язано Алуштинський МВ ГУ Державної міграційної служби України в АРК зняти з реєстрації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою кв. АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказали, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло кімнату у квартирі за вказаною адресою передано їм у приватну власність на підставі розпорядження виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 8912 від 06 серпня 2012 року.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_8, ОСОБА_7 скаргу підтримала повністю за її доводами.
ОСОБА_6, будучи оповіщеною у встановленому порядку про час і місце судового розгляду (а.с. 80), до суду не з'явилась, згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України суд переглянув справу за її відсутності, визнавши причину неявки неповажною.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 березня 2004 р., виданого на підставі розпорядження Алуштинської міської ради від 09 березня 2004 р. № 7665, приміщення квартири загального заселення АДРЕСА_1 загальною площею кімнати 34, 9 кв.м., житловою площею кімнати 22, 4 кв.м. належить на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у рівних частках по 1/3 (а.с.39-40).
Також встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 06 серпня 2012 р., виданого відповідно до розпорядження виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 06 серпня 2012 р. № 8912 ОСОБА_8, ОСОБА_7 в рівних частка належить приміщення квартири загального заселення АДРЕСА_1 загальною площею 26, 9 кв.м, житловою площею 17, 3 кв.м. (а.с.64-65).
За відомостями адресно-довідкового підрозділу Алуштинського МВ ГУ ДМС України в АРК ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 07 липня 2011 року зареєстрована за адресою кв. АДРЕСА_1. (а.с.18), ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за вказаною адресою з 04 грудня 2008 року (а.с.19).
У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 р. та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Тому, оскільки позов пред'явлено власником приміщення квартири загального заселення до власників іншого приміщення квартири загального заселення, висновок суду про визнання ОСОБА_7, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування жилим приміщенням спірної квартири на підставі статей 71, 72, 163 ЖК України є незаконним, оскільки даний закон регулює відносини з приводу користування житлом, і не регулює питання щодо можливості позбавлення права власності.
За змістом статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 р. N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на це вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства - статей 71, 72, 116, 156 ЖК, ст. 405 ЦК (постанова Верховного Суду України від 16 січня 2012 р. у справі N 6-57цс11).
Та, оскільки визнання ОСОБА_7, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування жилим приміщенням на підставі статей 71, 72, 163 ЖК України є незаконним, то колегія суддів приходить до незаконності і висновку у частині зняття відповідачів з реєстрації за зазначеною вище адресою.
Крім того, даний позов пред'явлено особою, яка не має ніякого відношення до спірного житла, і навіть у разі відсутності у відповідачів права власності, права позивача користуванням відповідачами квартирою, не порушені. Свої житлові права, якщо позивачка вважає їх порушеним внаслідок недостатності жилої площі, вирішуються іншим, передбаченим законом шляхом.
З огляду на встановлене, на підставі пунктів 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів рішення суду першої інстанції скасовує з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи і неправильно застосував норми матеріального права.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити.
Рішення Алуштинського міського суду АРК від 14 грудня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Алуштинського МВ ГУ Державної міграційної служби в АРК, третя особа Комунальне підприємство «Управління міського господарства» про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді