ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01 липня 2013 року № 826/8986/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "ЛПГ"
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення №0001882240 від 24.05.2013
ВСТАНОВИВ:
10 червня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Закрите акціонерне товариство «ЛПГ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 24 травня 2013 року № 0001882240.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження недійсності правочинів, укладених між ним та Приватним підприємством «Фірма «Володар», позивачем правомірно відображено суми податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом ПП «Фірма «Володар» як наслідок здійснення господарських операцій.
Представник відповідача у судове засідання 20 червня 2013 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, вимогу ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року не виконав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Закрите акціонерне товариство «ЛПГ» (код за ЄДРЮОФОП 24574384) зареєстровано як юридична особа Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби 01 квітня 2002 року як платник податку на додану вартість.
У період з 10 квітня 2012 року по 11 квітня 2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «ЛПГ» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Фірма «Володар» за період серпень - вересень 2010 року, березень 2011 року, травень - липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11 квітня 2013 року № 1715/2240/24574384 (далі по тексту - Акт перевірки).
Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на додану вартість за період серпень - вересень 2010 року, березень 2011 року, травень - липень 2011 року у розмірі 80418,74 грн. при формуванні податкового кредиту за рахунок ПП «Фірма «Володар».
На підставі Акту перевірки та з урахування розглянутих заперечень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року № 0001882240, яким позивачу за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88005,62 грн., у тому числі за основним платежем - 80418,74 грн. та за штрафними санкціями - 7586,88 грн.
Зазначені в Акті перевірки порушення обґрунтовані наступним: від Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області отримано акт від 21 січня 2012 року № 72/23-1/31988783 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року», яким встановлено відсутність факту реального здійснення фінансово-господарських операцій з ЗАТ «ЛПГ» за період серпень - вересень 2010 року, березень 2011 року, травень - липень 2011 року.
Вказана інформація, на думку контролюючого органу, свідчить про те, що операції між позивачем та ПП «Фірма «Володар» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не створюють юридичних наслідків.
На думку позивача, висновок акту перевірки спростовується первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ПП «Фірма «Володар», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Фірма «Володар» укладено Договори про виконання технічного обслуговування та регламентні роботи по обслуговуванню газозаправних пунктів від 14 липня 2010 року № 46, від 16 серпня 2010 року № 59, від 07 лютого 2011 року № 17/2, від 19 квітня 2011 року № 17/4, від 27 квітня 2011 року № 6/5-СО, від 01 липня 2011 року № 184/2 (далі - Договори), згідно яких ПП «Фірма «Володар» зобов'язується власними засобами, силами та з власних матеріалів виконати технічне обслуговування та регламентні роботи по обслуговуванню газозаправних пунктів (АГЗП) на діючих АЗС позивача.
Згідно з наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та транспортними накладними ПП «Фірма «Володар» виконувало обумовлені Договорами роботи.
При цьому, ПП «Фірма «Володар» виписано позивачу податкові накладні від 31 серпня 2010 року № 310814, від 31 березня 2011 року № 128, від 31 травня 2011 року № 177, від 31 травня 2011 року № 178, від 31 липня 2011 року № 318, від 31 липня 2011 року № 319.
Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за серпень 2010 року на суму 11666,67 грн., вересень 2010 року - 8536,67 грн., березень 2011 року - 17986,57 грн., травень 2011 року - 20999,66 грн., червень 2011 року - 11089,00 грн., липень 2011 року - 10140,17 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Фірма «Володар» у зв'язку з наданням послуг.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «Фірма «Володар» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним. Для здійснення своєї діяльності позивач експлуатує мережу автомобільно-газозаправних пунктів, що здійснюють роздрібну торгівлю скрапленим газом в якості моторного палива для автомобілів.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва, виданого 30 липня 2004 року, АГЗП позивача є об'єктами підвищеної небезпеки. Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», позивач зобов'язаний забезпечувати експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику, виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об'єктів підвищеної небезпеки.
На підтвердження необхідності надання позивачу від ПП «Фірма «Володар» визначених Договорами послуг від ПП «Фірма «Володар» в матеріалах справи міститься копія протокольного рішення засідання Ради Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та місту Києву від 24 січня 2008 року «Про стан охорони праці та промислової безпеки в ЗАТ «ЛПГ», згідно з яким після перевірки виявлено недоліки, які потребували подальшого усунення: визнано недостатню роботу щодо проведення технічного обслуговування автомобільних газозаправних пунктів.
Для усунення вказаних недоліків позивачем укладено Договори з ПП «Фірма «Володар».
В матеріалах справи містяться дозвільні документи на підтвердження правомірності надання ПП «Фірма «Володар» послуг, обумовлених укладеними з позивачем Договорами, докази на підтвердження правомірності видачі податкових накладних позивачу, а саме:
свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Фірма «Володар», видане 18 березня 2011 року;
довідка з ЄДРПОУ, згідно якої ПП «Фірма «Володар» передбачені такі види діяльності, як інші види з завершення будівництва, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші спеціалізовані будівельні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі;
ліцензія серії АВ № 117048, видана 28 квітня 2006 року з переліком видів робіт провадження будівельної діяльності до ліцензії, згідно яких ПП «Фірма «Володар» мало право на надання позивачу визначених Договорами послуг;
дозвіл на початок проведення роботи підвищеної небезпеки № 1806.06.30-51.70.0, виданий 21 липня 2006 року з додатком, згідно яких ПП «Фірма «Володар» дозволяється виконувати роботи підвищеної небезпеки.
Матеріали справи підтверджують, що отримані від ПП «Фірма «Володар» послуги, необхідні позивачу для здійснення ним господарської діяльності. Крім того, позивачем надано докази на підтвердження реальної діяльності об'єктів ЗАТ «ЛПГ», стосовно яких ПП «Фірма «Володар» були надані послуги з технічного обслуговування та регламентних робіт по обслуговуванню газозаправних пунктів (АГЗП).
Представниками позивача зазначено, що за результатом наданих ПП «Фірма «Володар» послуг, ЗАТ «ЛПГ» отримано технічний паспорт № 2074, свідоцтво про якість виготовленої посудини, свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки, паспорт потенційно-небезпечного об'єкту, свідоцтва про реєстрацію потенційно небезпечних об'єктів (автомобільних газозаправних пунктів ЗАТ «ЛПГ») за адресами: а/д Київ-Знам'янка, 44 км., вул. Загреблі, 21; а/д Київ-Одеса, км. 25+250, Васильківській р-н, Київська область; а/д Київ - Харків, 53 км., Бориспільській район, Київська область; а/д Київ-Золотоноша, 53 км., Переяслав-Хмельницький р-н, Київська область; а/д Київ-Одеса, км. 25+650, Київська область.
Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Фірма «Володар» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Фірма «Володар» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Закритим акціонерним товариством «ЛПГ» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Володар», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.
Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій у розмірі, визначеному у спірному податковому повідомленні - рішенні є також протиправним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 24 травня 2013 року № 0001882240 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ЗАТ «ЛПГ» підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства ЛПГ» задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 24 травня 2013 року № 0001882240.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник