АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/793/101/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України Чирва О.І.
Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" січня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Безверхого І.В.,
суддів Ятченка М.О., Демиденка А.І.,
за участю прокурора Якушиної О.В.,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула кримінальну справу за апеляцією із доповненнями Золотоніського міжрайонного прокурора на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2012 року, яким:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, раніше судимий,
засуджений за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України на п'ять років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично туди з'являтися для реєстрації.
Із засудженого ОСОБА_3 стягнуто на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області 3557,02 грн. в рахунок відшкодування судових витрат при проведенні судових експертиз.
Вирішена доля речових доказів по справі.
Цивільний позов СТОВ «Чапаєвське», на суму 82165, 00 грн. залишено без розгляду.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 засуджений за те, що він, повторно, в ніч на 21 квітня 2012 року шляхом відгинання листа заліза, проник до матеріального складу, який розташований на території МТФ СТОВ «Чапаєвське», розташованого в с. Чапаєвка, Золотоніського району Черкаської області і звідти таємно, умисно, з метою власного збагачення викрав запасні частини до сільськогосподарської техніки та деталі до холодильного обладнання, а саме: паливний насос Т-150 -1 шт., вартістю 344,52 грн.; вилку вижиму щеплення Т-170 - 2 шт., вартістю 9,76 грн.; обійму ущільнюючого кільця бортового редуктора Т-170 - 1 шт., вартістю 55,00 грн.; кожух коробки передач Т-170 - 1 шт., вартістю 270,00 грн.; кожух маховика Т-150 - 1 шт., вартістю 290,00 грн.; редуктор пускача Т-170 - 1 шт., вартістю 510,17 грн.; ущільнююче кільце бортового редуктора Т-170 - 3 шт., вартістю 294,00 грн.; вінець маховика Т-170 - 1 шт., вартістю 40,72 грн.; сергу Т-150 - 1 шт., вартістю 137,49 грн.; поворотний редуктор Т-150 - 1 шт., вартістю 370,00 грн.; турбонагрівач Т-150 - 1 шт., вартістю 338,52 грн.; муфти з'єднання чавунні діаметром 40 мм - 8 шт., вартістю 31,82 грн.; спец. коліно поворотне діаметром 40 мм - 9 шт., вартістю 40,50 грн.; кутники діаметром 40 мм - 7 шт., вартістю 90,00 грн.; кутники діаметром 30 мм. - 7 шт., вартістю 40,02 грн.; з'єднувач хрестоподібний діаметром 40 мм. - 3 шт., вартістю 30,15 грн.; з'єднувач трійник діаметром 30 мм - 2 шт., вартістю 5,67 грн.; з'єднувач трійник діаметром 30*25 мм - 2 шт. вартістю 32,00 грн.; спец. кран деталь холодильного обладнання - 6 шт., вартістю 960,00 грн.; мірний пристрій рівня - 2 шт., вартістю 680,00 грн.; спец. пружину холодильного обладнання - 1 шт., вартістю 50,00 грн.; пластину пастеризатора - 2 шт., вартістю 800,00 грн.; стяжний стержень - 1 шт., вартістю 320,00 грн., спричинивши СТОВ «Чапаєвське» матеріальних збитків на загальну суму 5740,34 грн., однак свій умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий працівниками міліції.
В поданій апеляції Золотоніський міжрайонний прокурор ставить питання про його скасування в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м"якості та неправильного застосування кримінального закону.
При цьому посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_3 скоїв злочин повторно, злочин скоєно з проникненням до приміщення пов'язаний з викраденням чужого майна, даний злочин відноситься до категорії тяжких.
При цьому зазначає, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 покарання не в повній мірі враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого, який вчинив злочин у період не знятої та не погашеної в установленому законом порядку судимості, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став та може продовжувати вчиняти нові злочини. Просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
В доповненнях до апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, неправильного застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення місцевим судом при постановленні оскаржуваного вироку вимог ч. 3 ст. 299 КПК України в редакції 1960 року під час судового слідства, оскільки ОСОБА_3 був поверхово допитаний в судовому засіданні, а його покази з приводу обставин вчинення злочину у вироку - відсутні. Не з'ясована думка засудженого щодо цивільного позову СТОВ «Чапаєвське».
Також, зазначає, що місцевим судом не в повній мірі врахована особа засудженого ОСОБА_3, який в минулому неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції з доповненнями, засудженого ОСОБА_3, який вважав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просив апеляційний суд залишити його без змін і відмовити в задоволенні апеляції прокурора, перевіривши і дослідивши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначеної апеляції прокурора з доповненнями колегія суддів вважає, що апеляція прокурора з доповненнями підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Так, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті та досліджені в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як слідує із матеріалів справи, а зокрема, протоколу судового засідання та вироку місцевого суду, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи по суті дотримані не були.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що при розгляді її по суті мало місце істотне порушення норм КПК України судом першої інстанції.
За змістом ч.5 ст. 299 КПК України 1960 року, коли справа розглядається в спрощеному порядку підсудний повинен обов"язково давати показання, якщо він тільки не відмовляється від дачі показань, оскільки виходячи саме з них, суд може переконатися в добровільності та істинності його позиції щодо визнання чи невизнання ним своєї вини та фактичних обставин справи в інкримінованих йому злочинах.
Показання підсудного повинні бути занесені до протоколу судового засідання та обов"язково наведені у вироку.
Але, всупереч вимогам ч.5 ст. 299 КПК України 1960 року в ході судового слідства місцевим судом не було проведено належним чином допиту підсудного ОСОБА_3 стосовно пред"явленого останньому обвинувачення, суд обмежився лише поверховим його допитом в частині визнання чи невизнання ним вини, а не встановленням дійсних обставин справи та мотивів скоєння інкримінованого йому злочину, хоча у вироку суд першої інстанції посилається на його покази як на доказ його вини у вчиненні даного злочину.
Як зазначено в протоколі судовоого засідання : „... головуючий постановляє: дану кримінальну справу розглядати за спрощеним порядком, дослідження доказів по справі проводити з допиту підсудного ..." ( див.а.с. 188) і більше в даному процесуальному документі судом нічого не зазначено. Тобто, місцевим судом фактично питання стосовно визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, що передбачене ст. 299 КПК України 1960 року належним чином як того вимагає кримінально-процесуальний закон не вияснялося і судом не встановлювалося.
Також, в порушення вищезазначених вимог закону, судом першої інстанції взагалі не вияснялося питання з приводу заявленого представником цивільного позивача СТОВ «Чапаєвське» в ході проведення досудового слідства цивільного позову на суму 82165 грн. (див. а.с. 31-32), не вияснялося питання в частині того чи визнає ОСОБА_3 цивільний позов по справі, його відношення до цього, а також у представника цивільного позивача не вияснялося питання в частині відшкодування ОСОБА_3 матеріальної шкоди та її розміру, що на думку колегії суддів є істотним порушенням місцевим судом кримінально-процесуального закону, що в свою чергу тягне безумовне скасування вироку суду першої інстанції з наступним поверненням справи на новий судовий розгляд.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити в даній ухвалі, що під час нового судового розгляду даної справи місцевому суду потрібно звернути увагу на ту обставину, що як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 вмінено у вину органом досудового слідства скоєння злочину передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 185 ч. 3 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в приміщення. Вироком місцевого суду від 20.11.2012 року також дії ОСОБА_3 були кваліфікорвані за ст. 15 ч.2, ст. 185 ч. 3 КК України. Але, згідно пред"явленого органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачення (див. обвинувальний висновок в мат. справи) та згідно вироку місцевого суду ОСОБА_3 визнаний винним за те, що він „...проник до матеріального складу, який розташований на території МТФ СТОВ «Чапаєвське», що за адресою Черкаська область Золотоніський район с. Чапаєвка, звідки таємно, умисно, з метою власного збагачення викрав запасні частини до сільськогосподарської техніки та деталі до холодильного обладнання, а саме:...", тобто описується закінчений склад злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, а не замах на крадіжку.
Колегія суддів також приходить до висновку, що якщо при новому розгляді справи буде доведений обсяг обвинувачення ОСОБА_3, який зазначений у вироку суду першої інстанції, то призначене йому місцевим судом покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Вказані порушення закону при винесенні вироку є істотними в зв"язку з чим він підлягає скасуванню з послідуючим направленням справи на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
А тому, з огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне вирок місцевого суду скасувати із-за істотного порушення судом норм кримінально-процесуального закону (самої процедури розгляду справи із застосуванням положень ст. 299 КПК України 1960 року), а справу направити на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначену вище неповноту судового слідства, дати належну оцінку доказам у справі і прийняти рішення, яке відповідало б вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 374 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію з доповненнями Золотоніського міжрайонного прокурора, задоволити частково.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2012 року відносно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий
Судді