Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-а-854/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року                                                                                           м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Куцин В.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Миргородському районі про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії ,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 має статус «дитини війни»в зв’язку чим розмір його пенсії підвищено в період з 01.01.2008 року до 01.04.2008 року на 47,00 грн., з 01.04.2008 року до 01.07.2008 року на 48 грн.10коп, з 01.07.2008року до 01.10 2008 року на 48 грн.20коп. з 01.10.2008 року по час розгляду справи судом на 49 гривень 80 копійок, яку відповідач нараховує та виплачує, що підтверджується довідкою останнього №364 від 01.02.2011 року. В

Відповідач надав заперечення на позов в яких просить суд залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що його дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, та за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач вказує на необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. На виконання ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008рік», виходячи з вимог Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, позивачеві проводиться надбавка до пенсії, як дитині війни . Оскільки виплати спірної надбавки проводяться за рахунок Державного Бюджету України то відповідно по справі відповідачем повинно виступати Державне Казначейство України. Також позивачем пропущений строк звернення до суду передбачений ст.ст. 99,100КАС України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»був викладений в такій редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

З моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо не конституційності положень законів ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування ,їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Миргородському районі Полтавської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із положень Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Не обґрунтованими на думку суду є посилання відповідача на підставу для залишення позовної заяви без розгляду пропуск процесуального строку передбачено ст.. 99,100 КАСУ, виходячи з положень ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 23.02. 2011 року провадження у справі в частині позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 157 КАС України.

Виходячи з вищевикладених положень Закону згідно заявлених позовних вимог відповідач із 22 травня 2008 року по час розгляду справи судом повинен був нараховувати та здійснювати позивачеві доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком., однак не здійснював таких нарахувань та виплат, тому вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області та зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області провести перерахунок щомісячної надбавки до пенсії, як «дитині війни», з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" і провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по час розгляду справи судом, з урахуванням проведених виплат підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов’язок відповідача виконати постанову негайно.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.6,152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,ст.ст.6-14,183-2,186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати згідно заявлених позовних вимог з 22 травня 2008 року по день прийняття цієї постанови, з урахуванням проведених виплат.

Копію постанови направити сторонам відповідно до ч.7 ст.183-2 КАС України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Обов’язком відповідача є виконання постанови негайно.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя           ОСОБА_2