Справа № 2-484/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2011 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого

судді - Гриб М.В.,

при секретарі –Непокупній Л.М.

розглянувши в судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батьківство із актового запису про народження дитини, третя особа без самостійних вимог - Миргородська міська рада Полтавської області,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей про його батьківство з актового запису Книги реєстрації народжень Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Миргороду Мирргородського міськрайуправління юстиції Полтавської області, про народження дитини, ОСОБА_3, яка народилася 15 грудня 2000 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 05.09.1998 року по 09.06.2003 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від шлюбу вони мають дочку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з відповідачкою, а він на її утримання сплачує аліменти. Згодом у нього виникли сумніви, а потім і переконання, що він не є біологічним батьком дитини, а тому і просив суд виключити його із актового запису про народження ОСОБА_3.

Позивач ОСОБА_1 ні в попереднє, ні в судове засідання жодного разу не з»являвся, а звернувся до суду із заявою, якою просив справу розглянути у його відсутності.

Його представник в судовому засіданні, адвокат ОСОБА_4, підтримував позовні вимоги свого довірителя і доповнив, що позивач ОСОБА_1 знав про зазначення його батьком в актовому записі про народження дочки ОСОБА_5 із самого дня вчинення цього запису і вважав себе її фактичним батьком до 2009 року. Тільки в 2009 році йому стало відомо про те, що він не являється біологічним батьком згаданої дитини, я тому і просив задовольнити його позов на підставі ст.. 136 Сімейного кодексу України.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову позивача, хоч і вказувала на те, що фактичним біологічним батьком її дочки ОСОБА_5 дійсно являється ОСОБА_1

Представник 3-ї особи, Миргородської міської ради в судове засідання не з»явився і своїх заперечень проти позову суду не подав.

Ухвалою суду від 2.06.2011 року судом відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачкою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідачку, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити із наступних підстав.

Встановлено, що 5 вересня 1998 року сторони зареєстрували свій шлюб, який рішенням Миргородського міського суду від 6 травня 2003 року було розірвано (а.с.9).

Постановою судді того ж суду від 12.03.2003 року з позивача на користь відповідачки було присуджено стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с.12).

Відповідно до п.1 «Прикінцевих положень»СК України цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року і за загальним правилом його норми застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності.

Згідно роз»яснень які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

З огляду на те, що дитина, ОСОБА_3, народилася 15.12.2000 року, то до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми КпШС України, який діяв на момент їх виникнення.

Згідно ч.1 ст. 56 КпШС України особа, яка записана як батько, мала право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про проведений запис.

Позивачу ОСОБА_1 про проведений актовий запис про народження дочки ОСОБА_5 стало відомо в грудні 2000 року, оскільки він особисто звертався про реєстрацію народження дочки, чого не заперечував і сам представник позивача в судовому засіданні і це підтверджується копією актового запису про її народження, долученого до матеріалів справи(а.с.39). Крім цього позивач, звертаючись до суду 2.02 2003 року із заявою про розірвання шлюбу, прикладав до неї копію свідоцтва про народження дочки ОСОБА_5, де він зазначався її батьком, що є додатковим підтвердженням його обізнаності про проведений запис (матеріали архівної справи про розірвання шлюбу оглянуті в судовому засіданні). Проте позивач звернувся до суду із цим позовом 14.04.2011 року. Отже позивач не оспорював проведений запис протягом строку, встановленого ч.1 ст.56 КпШС України і втратив право такого оспорювання.

Тому його позовні вимоги суд вважає необґрунтованими і не можуть бути задоволені судом.

Керуючись ст.ст. 4-8, 10, 11, 208, 209, 215 ЦПК України, ст . 56 КпШС України, п.1 «Прикінцевих положень»СК України, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України він 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батьківство із актового запису про народження дитини, третя особа без самостійних вимог - Миргородська міська рада Полтавської області, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Полтавський апеляційний суд через Миргородський міськрайонний суд в десять діб з моменту його проголошення.

Суддя:

ОСОБА_6