Справа № 108/838/13-ц
К І Р О В С Ь К І Й Р А Й О Н Н И Й С У Д
А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М
____________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
09 липня 2013 рік смт. Кіровське АР Крим
Кіровській районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого – судді Хачикян А. Х.,
при секретарі – Абкаіровій Е. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кіровське АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, мотивуючи вимоги тим, що 16.02.2011 року помер ОСОБА_4, який заповів йому усе своє майно. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина у вигляді будинку, будівельного матеріалу, металобрухту та сільгосптехніки, яку позивач прийняв, проте, відповідачі вивезли з території будинку, що належав спадкодавцю, металобрухт, чим заподіяли позивачу шкоду.
Представник позивача, яка діяла на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, заперечував проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, згідно інформації адресно – довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України в АР Крим останній не значиться.
Суд, в рамках заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, вислухавши представника позивача, відповідача, їх доводи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, дійшов висновку про залишення позову без задоволення у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
З частини 1 статті 60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього ж Кодексу, які не потребують доказуванню.
Судом встановлено, що 31.01.2005 року ОСОБА_4, який помер 16.02.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1 – АП № 202146 від 18.03.2011 року, складений заповіт, згідно якого він заповідає усе своє майно ОСОБА_1 /а. с. 9, 10/.
Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав № 34213214 від 22.05.2012 року, позивач є власником будинку № 37 по вул. Гоголя у с. Привітне Кіровського району АР Крим, право власності у позивача виникло на підставі рішення Кіровського районного суду АР Крим від 26.04.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 /а. с. 11 – 12, 13/.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зі змісту позову, а також з пояснень представника позивача, даних у судовому засіданні, випливає, що відповідачі вивезли з території будинку, що належав померлому, металобрухт, якій нібито належав спадкодавцю, а після його смерті ОСОБА_1, в кількості 8.1 т., проте, ані позивачем, ані його представником під час судового розгляду не надано суду належних та допустимих доказів про те, що зазначений металобрухт належав саме спадкодавцю, крім того, згідно пояснень позивача від 20.03.2011 року, що знаходяться у матеріалі № 508 про відмову у порушенні кримінальної справи за повідомленням ОСОБА_5, претензій з приводу вивозу металобрухту з території будинку ОСОБА_4 він до кого – небудь не має.
Таким чином, судом безперечно встановлено та не було спростовано, що шкода позивачеві з боку відповідачів не заподіяна.
До доводів відповідача ОСОБА_2 про те, що металобрухт з території будинку ОСОБА_4 він не вивозив, суд ставиться критично та не приймає їх до уваги, оскільки вони спростовуються його ж поясненнями від 28.03.2011 року, що також знаходяться у матеріалі № 508, з яких вбачається, що він найняв людей та автомобіль для вивозу металобрухту, щоб припинити його крадіжку.
Крім того, суд не може погодитись із доводами позивача та його представника про те, що розмір заподіяної шкоди відповідачами, за підрахунками ОСОБА_1, згідно прас – листа ВАТ «Пром ПСП» м. Донецька, склав 18 225 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 143 ЦПК України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
З положень частини 1 статті 7 Закону України «Про судову експертизу» випливає, що судово – експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.
Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку про залишення позову ОСОБА_6 без задоволення у повному обсязі, оскільки позивач та його представник не довели свого позову, що є їх обов’язком, відповідно до засад змагальності сторін, встановлених статтею 10 ЦПК України, при цьому суд створив всі умови для змагальності сторін, роз’яснюючи сторонам права і обов’язки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 143, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд, –
в и р і ш и в :
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, – залишити без задоволення у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Кіровській районний суд АР Крим протягом десяті днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
С у д д я ОСОБА_7