Справа № 2-244/11 Головуючий у І інстанції Кравець О.А.

Провадження № 22-ц/780/2656/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.

Категорія 26 11.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

за участю секретаря Баліна П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 27 травня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року Позивач ПАТ "Родовід Банк" звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позову вказувало, що 17 червня 2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 77.1/АК-01043.08.2, згідно з яким ОСОБА_2 було надано кредит на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів на суму 18 494 долари 62 центи США терміном до 17 червня 2015 року включно, з нарахуванням відсотків у розмірі 7,7 % річних. У забезпечення виконання зобов'язань між сторонами 17 червня 2008 року було укладено договір застави транспортного засобу № 77.1/АК-01043.08.2-3, за яким на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передано в заставу банку автомобіль марки Sкоdа, модель Осtаvіа Тоuг 1.61, реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того 17 червня 2008 року у забезпечення виконання зобов'язань був укладений договір поруки з ОСОБА_3 Позивач зазначав, що відповідачем ОСОБА_2 не виконувалися умови договору та не сплачувалися щомісячні платежі у період з 13 січня 2009 року по 08 квітня 2011 року, незважаючи на претензії за р.№ 2010-281171-А/10.4 від 22 вересня 2010 року та за р.№ 2010-282210-А/10.4 від 15 жовтня 2010 року щодо невиконання зобов'язання.

Враховуючи викладені обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, яка станом на 08 квітня 2011 року становить 54 854 грн. 63 коп., судовий збір у розмірі 502 грн. 39 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 27 травня 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 54 854 грн. 63 коп., та судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ч.1. ст. 303 ЦПК України під час судового розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При не однократному розгляді судами встановлено, що 17 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 77.1/АК-01043.08.2, згідно з яким ОСОБА_2 було надано кредит на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів на суму 18 494 долари 62 центи США терміном до 17 червня 2015 року включно, з нарахуванням відсотків у розмірі 7,7 % річних (а.с. 9-12).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 був укладений договір застави транспортного засобу від 17 червня 2008 року, а також для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки (а.с. 13-21).

Згідно із розрахунком банку станом на 8 квітня 2011 року заборгованість позичальника перед кредитором становить 54 854 грн. 63 коп. (а.с. 56), з якого вбачається, що за основним кредитом заборгованість відсутня, а не сплачена тільки сума нарахованої пені та плата за проведення розрахунків.

Разом з тим, з повідомлення банку про розмір заборгованості ОСОБА_2 вбачається, що станом на 15 жовтня 2010 року прострочена заборгованість за кредитом становить 332,86 доларів США (а.с. 26).

Відповідно до акту прийому-передачі від 24 квітня 2010 року ОСОБА_2 передав представнику ПАТ "Родовід Банк"Назарчуку В.В. заставний автомобіль з метою його наступного продажу та погашення кредитної заборгованості (а.с. 100). Представник банку пояснив та надав копію заяви, з якої вбачається, що автомобіль був реалізований за 108 136, 84 грн., а вказані кошти 29 липня 2010 року були зараховані на виконання грошових зобов'язань відповідача за кредитним договором, та враховані банком при визначенні розрахунку заборгованості ОСОБА_2

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовується положення про договір позики.

У ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розтроченням), то в разі прострочення поверненої чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, за договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 24 Закону України "Про заставу" передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Таким чином у кредитора для задоволення своїх грошових вимог є право звернення стягнення на предмет застави; разом із тим сам по собі факт реалізації предмета застави не припиняє грошового зобов'язання боржника в тому разі, коли сума, одержана від продажу предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя і в такому випадку закон передбачає право кредитора одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення його вимоги, з іншого майна боржника.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження порушення зобов'язання.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

За викладених обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення пені за кредитним договором за весь період - з 13.01.2009 по 08.04.2012 року, оскільки стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, та починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Судом першої інстанцій не враховано зазначені обставини і відповідні норми закону, та з'ясування цих обставин і врахування відповідних вимог законодавства має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Отже, враховуючи все вищезазначене, визнати законним та обгрунтованим рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягнення пені колегія суддів не може та вважає, що воно повинно бути змінене з ухваленням в цій частині нового рішення, яким розмір стягнення пені зменшити до 22 757, 39 грн. за період з 21.04.2009 по 21.04.2011 року та остаточно стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 27 489, 92 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 27 травня 2011 року в частині розміру стягнення заборгованості і судових витрат змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 27 489 (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять ) гривень 92 коп. заборгованості за кредитним договором № 77.1/АК-01043.08.2 від 17 червня 2008 року укладеного між публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 125 (сто двадцять п'ять) гривень 88 коп. державного мита та 60 (шістдесят) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 125 (сто двадцять п'ять) гривень 88 коп. державного мита та 60 (шістдесят) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: