Справа № 381/1212/13-ц Головуючий у І інстанції Ковалевська Л.М.

Провадження № 22-ц/780/3887/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.

Категорія 46 11.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

08 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А.,Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Баліна П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 17 лютого 2006 року, від якого в них народилась донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне подружнє життя не склалось через різні характери та погляди на життя, моральні і духовні цінності, із-за чого в сім'ї часто виникають сварки та непорозуміння, що призвело до втрати почуттів один до одного, сторони припинили подружні стосунки з грудня 2012 року. Враховуючи вищезазначене, просила суд розірвати шлюб.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2013 року позов задоволено.

Шлюб між ОСОБА_3 до ОСОБА_2 розірвано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи обґрунтовує тим, що розлучення є останнім кроком, який не призведе до покращення стосунків та вважає, що примирення і збереження родини між ними можливе. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне життя сторін із збереженням подружніх стосунків є неможливим, оскільки шлюб носить формальний характер.

Судом першої інстанції встановлено, 17 лютого 2006 року сторони зареєстрували шлюб у відділі РАЦС Фастівського МРУЮ Київської області, актовий запис №39 (а.с.5). Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з відповідачем (а.с.6).

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачка протягом 2011-2012 рр. неодноразово зверталась до Фастівського МРВ з заявами по фактах скандалів та рукоприкладства відповідача, по яких проводились перевірки та приймались відповідні рішення.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом №0340396 від 16.07.2011 року відповідач ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП ( насилля в сім»ї) у зв'язку з тим, що він спровокував конфлікт зі своєю дружиною ОСОБА_3.За даним фактом було відмовлено у порушенні кримінальної справи.

У відповідності до вимог ст.ст. 56, 104, 105 Сімейного кодексу (далі-СК) України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини внаслідок розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п. 10, 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства про справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Отже установивши, що сім'я сторін фактично розпалася, існує лише формально і зберегти її неможливо, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство і відносини між ним стали ворожі та надавши сторонам строк для примирення, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що подальше спільне життя подружжя неможливо.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були обов'язковою підставою для скасування рішення, підстав для закриття провадження у справі немає, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: