ВИРОК
Іменем України
2 липня 2013 року місто Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Самойленка А.І.
суддів Козодуба А.І., Черкашина М.В.
при секретарі Плющ А.С.
за участю
прокурора Стьобіна Д.В.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Нікольський Курчатовського району Курської області, Росія, який проживає в квартирі АДРЕСА_2, не працюючого, раніше судимого: 1) 09 жовтня 2006 року Ворошиловським районним судом міста Донецька за ст. 186 ч. 1 КК України до 1-го року позбавлення волі; 2) 22 грудня 2006 року Новоазовським районним судом Донецької області за ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України до 4-х років 6-ти місяців позбавлення волі; 3) 29 березня 2007 року Харцизьким міським судом Донецької області за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 2, 15 ч. 1, 289 ч. 2, 357 ч. 1, 70 ч. 1, 70ч.4 КК України до 6-ти років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 15 днів постановою Торезького міського суду Донецької області 06 серпня 2010 року
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,
встановив:
ОСОБА_1, будучи неодноразово судимим за вчинення крадіжок чужого майна, повторно вчинив крадіжку чужого майна за таких обставин.
14 лютого 2013 року приблизно о 22-й годині ОСОБА_1 знаходився в компанії ОСОБА_2 та його батька ОСОБА_3 за місцем проживання останніх: АДРЕСА_1, де вони разом розпивали спиртні напої. Від великої кількості вжитого спиртного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заснули і у ОСОБА_1 раптово виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, який він реалізував шляхом викрадення належного ОСОБА_2 мобільного телефону «SAMSUNG» GT C 3011 вартістю 499 гривень, в якому знаходилися SIM-карта оператора мобільного зв`язку «МТС» і флеш-карта на 512 Гб, що не представляють матеріальної цінності для потерпілого. Заволодівши викраденим майном і отримавши його в своє повне розпорядження, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 499 гривень.
Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 23 квітня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України і призначено покарання у виді 2-х років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1-го року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
В апеляційній скарзі прокурор прокуратури міста Харцизська Бондаренко А.Є. просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2-х років позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неврахування судом першої інстанції того, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі він знову вчинив крадіжку чужого майна, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення і безпідставність звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Потерпілий ОСОБА_2 був належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду апеляційної скарги, однак не повідомив апеляційний суд про поважні причини свого неприбуття, що відповідно до вимог ст.405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора прокуратури Донецької області Стьобіна, який підтримав апеляційну скаргу і просив задовольнити її з наведених у скарзі підстав, обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував проти скарги, вважаючи її необґрунтованою, і просив вирок залишити без зміни, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеної крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2 доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, які наведені у вироку цього суду. Ці обставини, як і правильність кваліфікації дій обвинувачених, в апеляційній скарзі не оспорюються і відповідно до вимог ст.404 КПК України підстави для перегляду апеляційним судом вироку в цій частині відсутні.
Призначивши покарання ОСОБА_1 за ст.185 ч.2 КК України у виді 2 років позбавлення волі, суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, мотивуючи це тим, що обвинувачений повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому, що є обставиною, яка пом'якшує покарання і з урахуванням усіх обставин справи є підстави вважати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.
Згідно ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як встановлено вироком суду, обвинувачений ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив крадіжку чужого майна - злочин, передбачений ст.185 ч.2 КК України, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Цей злочин він вчинив у стані алкогольного сп'яніння, що відповідно до ст.67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання. ОСОБА_1, будучи працездатними, ніде не працює.
З урахуванням наведених обставин про тяжкість злочину та особу обвинуваченого висновок суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання не може бути визнаний обґрунтованим і ці обставини свідчать про неправильне звільнення його від відбування покарання.
Згідно вимог ч.1 ст.420 КПК України неправильне звільнення від відбування покарання як і необхідність застосування більш суворого покарання, є окремими підставами для скасування вироку суду першої інстанції і постановлення апеляційним судом свого вироку.
Правильність призначеного ОСОБА_1 покарання за ст.185 ч.2 КК України у виді 2 років позбавлення волі в апеляційній скарзі не оспорюється, а оспорюється вирок в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. Ці доводи апеляційної скарги є обгрунтованими з вищенаведених підстав.
Тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд
засудив:
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури міста Харцизська Бондаренко А.Є. задовольнити.
Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 23 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині звільнення його від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України скасувати.
В решті цей вирок щодо нього залишити без зміни і вважати ОСОБА_1 засудженим за ст.185 ч.2 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня взяття його під варту для відбування призначеного йому покарання.
Цей вирок набирає законної силу з моменту його проголошення.
На цей вирок сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення цього вироку.
Судді: