ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
09.07.13р. Справа № 904/3582/13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар",
м. Коростень, Житомирська область
до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Кривий Ріг
про стягнення 261 673 грн. 10 коп.
Суддя Кармазіна Л.П.
Представники:
Від позивача - Бігун В.В., представник, дов. № 01/1009 від 23.08.2012 року
Від відповідача - представник не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод "Янтар" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дизельний завод» про стягнення 261 673 грн. 10 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №300р-08/12 від 08.11.2012року, щодо оплати поставленого товару.
Ухвалою господарського суду від 30.04.2013 року розгляд справи призначено на 28.05.2013р.
28.05.2013року представник позивача позивача в судовому засіданні заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових матеріалів.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.30), подав до суду факсимільним зв'язком клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення участі представника відповідача в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду від 28.05.2013р. розгляд справи відкладено на 13.06.2013р.
13.06.2013 року представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.55) та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, у зв'язку з тим, що сторонами по справі вживаються заходи до врегулювання спору та підписання мирової угоди.(а.с.54)
Ухвалою господарського суду від 13.06.2013р. в порядку ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено за клопотанням представника відповідача на 15 днів до 14.07.2013 року.
13.06.2013р. в судовому засіданні в присутності представників сторін оголошено перерву до 09.07.2013р.
04.07.2013р. до судового засідання представник позивача подав до суду лист, яким зазначив, що факти проведення між сторонами переговорів про укладення мирової угоди не відповідають дійсності і не підтверджені жодним документом, крім того позивач зазначає, що під час розгляду даної справи з боку відповідача не було ніяких звернень або пропозицій щодо погашення заборгованості, хоча вказана сума визнається боржником в повному обсязі.
09.07.2013р. в призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 13.06.2013р. (а.с.58), про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (поштове повідомлення а.с.30, протокол судового засідання від 13.06.2013р. (а.с. 58)), а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
09.07.2013 року в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між публічним акціонерним товариством "Коростенський завод "Янтар" (позивач-постачальник) та публічним акціонерним товариством «Дизельний завод» (відповідач-покупець) укладено договір поставки №300р-08/12 від 08.11.2012року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю лакофарбову продукцію (надалі товар) у кількості та асортименті, передбаченими даним договором та специфікаціями (рахунками-фактурами) в обумовлений договором строк, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар.(а.с.12-13)
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. (розділ 10 договору)
Поставка товару здійснюється на умовах СРТ- склад постачальника (адреса складу покупця - м. Кривий Ріг) (п.4.1. договору)
Перехід права власності на товар виникає у момент відвантаження товару покупцю. (п.4.2. договору)
Відповідно до п.6.1. договору, ціни на товар за даним договором встановлюється на момент підписання договору та є договірними. Оплата за даним договором здійснюється двома платежами, перший платіж 50% з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту отримання товару та наступний 50% з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору, в період з 15.11.12р. по 14.12.12.р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 309 500 грн. 10 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача:
- видаткова накладна №ЯН0001697/1 від 15.11.2012р. на суму 50853 грн.00коп. (а.с.14);
- видаткова накладна №ЯН0001697/2 від 15.11.2012р. на суму 57969грн.00коп. (а.с.14 на завороті);
- видаткова накладна №ЯН0001697/3 від 15.11.2012р. на суму 42408 грн.30коп. (а.с.15);
- видаткова накладна №ЯН0001697/4 від 15.11.2012р. на суму 49500 грн. 00коп. (а.с.15 на звороті);
- видаткова накладна №ЯН000001829 від 14.12.2012р. на суму 108769 грн.80коп. (а.с.17);
- видаткова накладна №ЯН000000192 від 04.03.2013р. на суму 195 976 грн.80коп. (а.с.20).
Товар отримав представник відповідача Бондаренко Елеонора Михайлівна на підставі виданих їй довіреностей №ЯПЕ001303 від 15.11.2012р., №ЯПЕ001420 від 13.12.2012р., №ЯПЕ0040 від 28.02.2013р., копії яких містяться у матеріалах справи.(а.с.15, 17 (на звороті), 21)
Як вбачається з наявної у матеріалах справи видаткової накладної №769 від 17.12.2012р. відповідач здійснив повернення позивачу товару на суму 49500 грн. 00 коп.
Відповідач за поставлений товар розрахувався не повністю, на загальну суму 200 000 грн. 00 коп., як вбачається з матеріалів справи та відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, несплаченим залишився товар на загальну суму 255 976 грн.90 коп. за видатковою накладною №ЯН000001829 від 14.12.2012р. в частині суми 60 000 грн. 10 коп. (а.с.17) та видатковою накладною №ЯН000000192 від 04.03.2013р. на суму 195 976 грн.80 коп. (а.с.20).
З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, якими просив оплатити існуючу заборгованість.(а.с.25-26)
У відповідь на вимоги позивача відповідач, зазначив, що не заперечує проти наявності заборгованості та планує її погасити.(а.с.24,27)
На час звернення позивача з позовом до суду, відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати товару не виконав, за товар у повному обсязі не розрахувався.
Під час судового розгляду справи відповідач проти існуючої заборгованості за договором №300р-08/12 віл 08.11.2012р. не заперечував.
На підставі п.8.4. договору, яким передбачено, що за прострочення сплати товару згідно строків вказаних у специфікації покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 1% від суми несплаченого товару за кожен день прострочення, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4 646 грн. 84коп.
На підставі ст.625ЦК України, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу за весь період прострочки 3% річних в розмірі 929 грн. 36 коп. та інфляційні втрати у розмірі 120 грн. 00 коп.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи (а.с.14,15,17,20), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та не заперечується відповідачем.
Доказів оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.
Відповідачем повну оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 255 976 грн. 90 коп. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача за неналежне виконання грошових зобов'язань, щодо оплати за отриманий товар інфляційних втрат у розмірі 120 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат (а.с. 4) вбачається, що при здійсненні нарахування інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 255 979 грн. 90 коп. останнім при визначенні інфляційних втрат за період з січня 2013 року по квітень 2013 року не були враховані місяці, в яких мала місце дефляція (у лютому 2013 р. 99,9 %) та розпочато нарахування інфляційних втрат з січня 2013р., тоді як розрахунок необхідно починати з лютого 2013 (оскільки зобов'язання по сплаті виникло після 15 числа поточного місяця), що суперечить діючому законодавству.
Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок відповідно до вимог законодавства, встановив, що при помноженні за період з 01.02.2013 до 23.04.2013 індексів інфляції сукупний індекс інфляції становить 0,999.
За таких обставин, суд доходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 120 грн. 00 коп. за період з 17.01.2013 р. до 23.04.2013р. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем при розрахунках інфляційних витрат не було застосовано встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100 % (у лютому 2013 р. 99,9 %).
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 646 грн.84 коп. суд враховує наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі п.8.4. договору, за прострочення сплати товару згідно строків вказаних у специфікації покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 1% від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.4), з урахуванням діючого законодавства, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4646 грн. 84 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 4636 грн. 01 коп.
Виходячи з того, що факт отримання відповідачем товару від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаного товару в строк визначений договором відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору поставки 300р-08/12 від 08.11.2012 року, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 929 грн. 36 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.
Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.
Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 69, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (50106, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34, р/р 260013011400 в ПАТ "Єврогазбанк" м. Київ, МФО 380430, код ОКПО 00190957, ІПН 001909504052) на користь публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар" (11503, Житомирська область, м. Коростень, вул. Житомирська, 2 р/р 26002300451002 філія Ощадбанку, Житомирське ОУ, МФО 311647, код ЄДРПОУ 02969797) суму основного боргу у розмірі 255 976 грн. 90 коп., пеню у розмірі 4636грн. 01коп., 3% річних у розмірі 929грн. 36коп. та судовий збір в розмір 5 230грн. 84коп.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Кармазіна
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "11" липня 2013 р.