Справа № 381/2906/13-ц Головуючий у І інстанції Кравченко Л.М.

Провадження № 22-ц/780/3881/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

Категорія 56 11.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Приходька К.П.,

суддів Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Скригалівської сільської ради Фастівського району, ОСОБА_3 про визнання рішення сільської ради незаконним та його скасування,

встановила:

у травні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради за №5-15-V від 06 грудня 2008 року про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10га., для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що спірна земельна ділянка надана йому радою у користування на умовах оренди, що підтверджується договорами оренди від 12 квітня 1994 року та 11 квітня 1997 року.

Ухвалою суду від 30 травня 2013 позивачу відмовлено у відкритті провадження за даним позовом, оскільки розгляд даної позовної вимоги відноситься до компетенції адміністративного суду.

Позивачем подана апеляційна скарга на ухвалу від 30 травня 2013 року в якій апелянт просить суд скасувати ухвалу посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановленню ухвали з порушенням норм процесуального права, справу просить направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження про визнання незаконним та скасування рішення Скригалівської сільської ради за №5-15-V від 06 грудня 2008 року про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10га., для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1., суд першої інстанції виходив із того, що розгляд даної позовної заяви відноситься до компетенції адміністративного суду.

Проте з таким висновком не можливо погодитися з наступних підстав.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст.ст.2,17 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінський функцій.

При цьому невід'ємним критерієм розмежування справи, що розглядається за правилами цивільного судочинства, від справи, що розглядається за правилами адміністративного судочинства, є характер спірних правовідносин.

Дійсно Рішенням Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, пп «а», «б», «в», «г» ст.12 ЗК України, п.1 ч.1 ст.17 КАС України вирішено: положення пп «а», «б», «в», «г» ст.12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення п.1 ч.1 ст.17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Така ж правова позиція висловлена в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», яким внесено зміни до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судоми земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Однак, як убачається з матеріалів справи, однією з підстав звернення позивачки з позовом до суду є оскарження рішення ради за №5-15-V від 06 грудня 2008 року про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10га., для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач указує на те, що оскаржуваними рішеннями порушується його право на користування земельною ділянкою, якою він користується на підставі укладених договорів оренди спірної земельної ділянки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦПК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч.2 ст.16 ЦПК України).

Спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, оскільки цей орган, приймаючи оскаржувані рішення, не здійснював відносно позивачки владних управлінських функцій на основі законодавства в сенсі цих функцій, що містяться в КАС України.

У цьому випадку виник спір про право (цивільне) на землю, яка перебувала в користуванні позивача на підставі договорів оренди земельної ділянки до прийняття оскаржуваного рішення Скригалівської сільської ради, і з приводу порушення прав позивача на користування цією землею, внаслідок передачі її у власність відповідачці ОСОБА_3

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала від 30 травня 2013 року підлягає скасуванню з направленням цивільної справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,312,313,314,315,317 ЦПК України колегія,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2013 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді