АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «11 »липня 2013р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Дембіцька О. О.
суддів Марчака В.Я., Черновського О.К.
секретаря Пислар О.Р.
Учасники судового провадження:
прокурор Хоміцька Т.Б.
потерпілий ОСОБА_1
обвинувачений ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області Савіна М.М. на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 травня 2013 року у кримінальному провадженні №12013270110000119 щодо обвинуваченого за ст..286 ч.2 КК України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України і йому призначене покарання у виді 3-х років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання із річним іспитовим строком та зобов»язанням на підставі ст.76 КК України не виїжджати на постійне проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,повідомляти цей орган про зміну місця проживання і роботи та періодично з»являтись для реєстрації.
Стягнуто з обвинуваченого процесуальні витрати за проведення експертиз на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Чернівецькій області в сумі 684 грн. 60 коп.
Провадження №11-кп/794/67/13 Головуючий у І інстанції: Масюк Л.О.
Категорія: ст. 286 ч.2 КК України Суддя-доповідач: Дембіцька О.О.
На вказаний вирок суду І інстанції заступник прокурора Чернівецької області Савін М.М. подав апеляційну скаргу, у якій, не заперечуючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його винуватості,порушує питання про скасування даного вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Апелянт вважає необґрунтованим застосування судом вимог ст..75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2,оскільки ним вчинений тяжкий злочин у стані алкогольного сп»яніння ,внаслідок чого загинув потерпілий.також безпідставним,на думку апелянта,є не призначення судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.За таких обставин автор апеляції просить ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2 у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Викладені у апеляційній скарзі доводи підтримані прокурором у ході апеляційного розгляду частково.Зокрема,прокурор відмовилась від апеляційних вимог щодо наявності підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами,оскільки такого права ОСОБА_2 не отримував у встановленому законом порядку.В іншій частині просила апеляційну скаргу задовольнити..
Потерпілий під час розгляду справи апеляційним судом заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.Вважає,що вирок суду в частині призначення покарання є законним.Підстав позбавляти волі ОСОБА_2 немає.
Обвинувачений ОСОБА_2 у апеляційному суді також заперечував проти задоволення поданої прокурором апеляційної скарги.Вважає,що призначене районним судом покарання у повній мірі відповідає вимогам закону,тому підстави для скасування чи зміни вироку відсутні.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, потерпілого, обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Районним та апеляційним судом встановлено,що ОСОБА_2 06 листопада 2012 року, приблизно о 20:00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21013», державний номер НОМЕР_1, рухався в межах смт. Лужани, Кіцманського району, Чернівецької області по вул. Центральній зі сторони м. Снятин, Івано-Франківської області в напрямку м. Чернівці. Наближаючись до будинку №112 (капличка) даного населеного пункту, ОСОБА_2 в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України ,проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість в своїх діях, змінив напрямок руху вправо, з'їхавши в узбіччя, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, який рухався в межах узбіччя в попутному напрямку.
Внаслідок даної ДТП потерпілому ОСОБА_4 спричинені тяжкі тілесні ушкодження,небезпечні для життя, внаслідок чого настала смерть потерпілого.
Винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту особою,яка керує транспортним засобом,що спричинило смерть потерпілого за обставин,викладених у вироку, доведена дослідженими судом першої інстанції доказами,яким дана вірна юридична оцінка та не оспорюється у апеляційній скарзі.
У відповідності з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року/ із наступними змінами/ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту,а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд при призначенні покарання за ст.286 КК України має врахувати не тільки наслідки,що настали,а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху,її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину,особу винного,а також обставини,які пом»якшують і обтяжують покарання.
При призначенні покарання суд першої інстанції у повній мірі дотримався вимог закону,врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину,дані про особу обвинуваченого,обставини,що пом»якшують та обтяжують покарання,в тому числі і ті,на які посилається апелянт
Зокрема,районний суд врахував,що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин та перебував у стані сп»яніння,що обтяжує покарання.
Разом із тим,судом правильно враховано,що ОСОБА_2 повністю визнав вину у скоєному,щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину,добровільно відшкодував шкоду потерпілому і такі обставини пом»якшують покарання.
Також районний суд обґрунтовано зважив на те,що ОСОБА_2 раніше не судимий,позитивно характеризуться по місцю проживання,має на утриманні неповнолітню дитину,є інвалідом 3 групи.
При цьому районний та апеляційний суд враховують позицію потеррпілого,який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив не позбавляти ОСОБА_2 волі.
Отже,суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без реального позбавлення волі,тому правильно застосував вимоги ст.75 КК України та звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням. На думку судової колегії,саме таке покарання буде необхідним та достатнім для досягнення мети покарання,як те передбачено ст.ст.50,65 КК України-виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Із врахуванням викладеного , судова колегія вважає,що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам закону,тому підстав для його скасування чи зміни,а відтак-і для задоволення поданої прокурором апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області Савіна М.М. залишити без задоволення,а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 травня 2013 року щодо ОСОБА_2-без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: О.О.Дембіцька
Судді: В.Я.Марчак
О.К.Черновський